Прасюк О.В.

Національний університет «Острозька академія», Україна

БЛОГОСФЕРА ЯК СЕРЕДОВИЩЕ ЗАРОДЖЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ ЕЛЕКТОРАЛЬНОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

 

Вибори як кульмінаційний момент функціонування політичної системи пожвавлюють політичний дискурс, спонукаючи окремих політиків та політичні партії максимально реалізовувати інформаційно-комунікаційні засоби задля досягнення бажаного результату. Поряд з традиційними формами передвиборчої агітації (політична реклама, публікації та виступи в мас-медіа, організація мітингів та зборів) актори виборчої боротьби вдаються до використання мережевих технологій політичної комунікації, використовуючи віртуальний простір Web 2.0, левову частку якого займає блогосфера.

Блог (англ. web b log, «мережевий щоденник») – це веб-сайт або його елемент, на якому регулярно розміщуються новини, записи, мультимедіа, а відповідно блогосферу можна окреслити як частину інформаційно-комунікаційного простору Інтернету, що твориться спільнотою блогерів та є сукупністю блогів [ 4 ].

За своєю суттю блог є сукупністю повідомлень автора, що подані в зворотному хронологічному порядку – від найновіших до розміщених раніше. Блоги складаються з повідомлень, що на специфічному сленгу блогерів називаються постами. Зазвичай будь-який пост містить заголовок до тексту, публікації, інформацію (текстову чи мультимедійну), гіпертекстові посилання на електронні першоджерела. Пости можна назвати монологічним елементом блогу, оскільки він відображає сферу зацікавлень, суб’єктивні думки та переживання автора. Діалогічна частина блогу є коментарями читачів блогу. Як показує практика, іноді віртуальний діалог, зініційований публікацією, викликає у відвідувачів більше зацікавлення, ніж власне пост.

Політичний блог є різновидом блогу, що присвячений обговоренню політичних проблем. В демократичних режимах такі блоги є виявом реалізації свободи слова, а тому припускають вільне обговорення дій влади, посадових осіб, публічних політиків, можливість критики. В основі цього – принципова відсутність цензурування Інтернет-комунікації, незалежність блогерів від редакційної політики видавання чи комерціалізації змісту. Традиційна журналістика тяжіє до об’єктивності, неупередженості, відтак політичні оглядачі з огляду на професійну етику та стандарти якості не повинні виявляти політичних симпатій чи антипатій. На відміну від цього, блогінг припускає вільне вираження політичних вподобань автора, саме тому суб’єктивізм і незалежність є ознакою блогосфери.

Зважаючи на перераховані особливості блогінгу, блогосфера є благодатним середовищем для зародження та формування громадської думки електорату під час виборчих кампаній. На відміну від традиційних рекламних носіїв та Інтернет-технологій Web 1.0, блоги забезпечують інтерактивну взаємодію автора з аудиторією, стимулюючи зворотній зв'язок. Відтак вони дають можливість не просто інформувати, але й виконують функцію первинного джерела отримання інформації про аудиторію, дають змогу блогерові краще зрозуміти суспільно-політичний процес, елементом якого він є. Найбільш популярні блогери часто стають ньюзмейкерами, формуючи чи принаймні впливаючи на формування порядку денного політичної кампанії, задаючи найгостріші предмети для політичних дискусій.

Українська політична блогосфера представлена персональними блогами суб’єктів політичного процесу, які умовно можна поділити на декілька видів залежно від професійної приналежності їх авторів: блоги політиків; блоги аналітиків, політологів, політичних оглядачів; блоги політично активних громадян тощо.

Політики є безпосередніми акторами виборчого процесу, для яких блог є засобом донесення своїх політичний ідей, мобілізації традиційного електорату та завоювання нових прихильників. Остання президентська виборча кампанія показала бажання її учасників освоїти комунікативний простір блогосфери та політичних мереж, однак необхідно зазначити, що політики та їх політичні консультанти продовжують використовувати блогінг для дублювання інформації з власних офіційних сайтів, нехтуючи основною характеристикою блогінгу – персоніфікованістю [ 2 ] . Такі блоги , що ведуться представниками політичного штабу від імені кандидата або розміщуючи інформацію про нього, можна назвати квазіперсональними.

Друга група блогів належить суб’єктам політичної комунікації, що не будучи професійними політиками, чинять значний вплив на суспільно-політичну сферу. За термінологією П. Бурдьє їх можна назвати а гентами політичного процесу [ 1 ] , що завдяки своїй авторитетності, високому рівню поінформованості та компетентності впливають на пожвавлення інтересу до певних політичних подій, явищ, персоналій. Таким чином, вони виступають «лідерами думок», що опосередковують процес комунікації між громадянами та публічними політиками.

Третя категорія блогів об’єднує частину блогерів, що активно реагують на події політичного життя, коментують їх, обмінюються думками та оцінками, а саме це є необхідною умовою формування демократичної електоральної громадської думки.

 

Список використаних джерел:

1.     Бурдьё  П. Социология политики : пер. с фр. / П. Бурдьё ; сост ., общ. ред. и предисл. Н.А. Шматко. – М.: Socio-Logos, 1993. – 336 с.

2.     Конопелько Н. Пока интернет для украинских политиков не больше чем СМИ, их рейтинг в глазах продвинутых пользователей будет весьма невисоким [Электронный ресурс] / Н. Конопелько. – Режим доступа :   http://telekritika.ua/vibor2009/print/51465 – Заголовок с экрана.

3.     Чер нышев Ю.Г. О влиянии блогосферы на российскую публичную политику / Ю.Г. Чер нышев // Политическая наука: с б. науч . трудов / ИНИОН РАН ; Рос ассоц . п олит науки. – М.: ИНИОН РАН, 2008. – №2: Демократия в условиях информационного общества. – С. 99 – 118.

4.     Blood R . W eblogs: a history and perspective [Electronic resource] / R . Blood . – Access mode : http://www.rebeccablood.net/essays/weblog_history.html – Title from the screen.