К.іст.н . Слободиська О.А., Цимбал О.О., Собчук С.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ЕТИЧНІ НОРМИ В СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

 

Наука, як специфічна сфера інтелектуальної діяльності людей, спрямована на отримання істинних знань про світ, відкриття його об’єктивних законів і передбачення тенденцій розвитку, з метою раціонального їх використання. Саме завдяки науковому прогресу, людство змогло максимально збільшити продуктивність праці, та поліпшити умови життя. Але не завжди результати наукових досліджень мають позитивний вплив. Деякі з них мають анти людський характер, а окремі приклади взагалі ставлять людське існування під сумнів. З метою уникнення небажаних наслідків даної діяльності людини, існують спеціальні правила, які є загально визнаними та прийнятими всіма науковцями, і спрямовані на обмеження окремих напрямків наукових досліджень.

Соціологія як наука про суспільство, безпосередньо повинна ґрунтуватися на принципах гуманізму, соціальної відповідальності та загальнолюдських цінностях. З метою ефективної організації, обґрунтування та управляння соціологічними дослідженнями науковцями розроблений кодекс професійної етики соціолога.

Актуальність даного питання полягає в тому, що сучасний рівень розвитку суспільства потребує розробки чіткої стратегії проведення наукових досліджень та обмеження їх негативного впливу на навколишнє середовище та людське існування.

Метою роботи є характеристика основних етичних норм соціолога та правил інтерпретації результатів соціологічних досліджень.

З виникненням потреби регулювання наукових відносин з’явилась необхідність у створенні теоретичної бази яка змогла б доцільно обґрунтувати напрямки діяльності соціологів. В світовій практиці цим питанням велику увагу приділяли: В.Р. Поттер , В. М. Шокун , Б.Г. Юдін, Є.Б. Сюткін , М. Р’юз , Ед . Уілсон . В тому числі на Україні Н. Паніна , Е. Лібанов а.

З початку 70-их років минулого століття проблеми реформування етичної поведінки науковця сформували специфічні погляди на біоетику , яка містить в собі 3 шари:

-   вроджену схильність людини розглядати певний спосіб дій і поведінки як справедливий або не справедливий;

-   визначення міри, меж і заборон втручання науки в природу, в світ живого;

-   медичну етику, тобто погляд, що вивчає людське буття в певних специфічних ракурсах, тобто формує орієнтації досягнення цілісного, системного розуміння людини здоров’я якої є станом органічного поєднання біологічних, соціальних, духовних, етичних, культурно-цивілізаційних вимірів [2].

Отже, біоетика покликана захищати фундаментальні людські цінності, перш за все – право на здорове життя.

Наукова етика – це сукупність встановлених та визнаних науковою спільнотою норм поведінки, правил, моралі наукових працівників, зайнятих в сфері науково-технологічної та науково-педагогічної діяльності.

Затверджений в Україні Кодекс професійної етики соціолога Соціолоічної асоціації України визначає принципи й етичні норми професійної відповідальності та поведінки соціологів та характеристика прийомів та методів проведення дослідження.

Основні норми, які зазначені в даному кодексі, що відповідають за етичну поведінку соціолога:

-   соціолог відповідальний за етичне проведення дослідження не тільки зі свого боку, а й з боку тих осіб, якими він керує або яких контролює;

-   соціолог не припускає використання методів, техніки, процедур, які вражають гідність особистості респондентів ( обстежуваних) та порушують їхні інтереси;

-   соціолог, котрий проводить дослідження, має діставати згоду від учасників дослідження;

-   соціолог має отримувати згоду учасників дослідження до проведення відеозапису, кінозйомок чи будь-якого іншого виду документування, якщо це не безпосередні спостереження у громадських місцях;

-   соціолог інформує учасників дослідження про характер дослідження, звертає їхню увагу на те, що їхня участь є добровільною і будь-якої миті може бути перервана за бажанням обстежуваного (респондента);

-   соціолог ніколи не обманює учасників дослідження стосовно аспектів, здатних істотно впливати на їхнє бажання брати участь (наприклад, фізичний ризик, дискомфорт, неприємні емоційні наслідки);

-   соціолог не використовує облудні методи;

-   при плануванні та проведенні дослідження соціолог визначає його сумісність із Кодексом професійної етики соціолога;

-   ставлення соціолога до інших ідей і людей – авторів або прихильників цих ідей – визначається толерантністю й повагою [3].

Всі ці норми і правила є загальнолюдськими, тобто їх виконання є обов’язковим не лише для окремої категорії осіб, а для всіх. Але іноді навіть експерименти які мають за мету отримання позитивних результатів приводять до негативних наслідків. Таким прикладом є Стендфордський тюремний експеримент. Експеримент зі «штучною в'язницею» не замислювався як неетичне або шкідливий. Однак наслідки дослідження ішли врозріз з основними постулатами біоетики .

«В’язні» почали відчувати емоційні розлади, депресію, безпорадність. Через якийсь час відвідати «ув'язнених» прийшов «тюремний священик». На питання, як їх звати, «в’язні» найчастіше називали свої номери, а не імена, а питання, як вони збираються вибиратися з в'язниці, ставило їх у глухий кут.

Виявилося, що «ув’язнені» абсолютно вжились у свої ролі й почали відчувати себе у справжній в'язниці, а «наглядачі» відчули справжні садистські емоції й наміри щодо «ув’язнених», які ще за кілька днів до того були їхніми добрими друзями. Здавалося, обидва боки абсолютно забули, що все це – лише експеримент. Навіть сам Зімбардо згодом говорив, що потрапив під вплив даного експерименту [1].

На наведеному прикладі ми можемо побачити, як благородна мета, яка спочатку мала принести позитивний результат, перетворилась у жахливий соціологічний експеримент, при якому були порушені найважливіші етичні цінності людини.

Науковий прогрес проникає майже в усі сфери людської життєдіяльності.   За пророцькими словами Миколи Бердяєва, людина техногенної цивілізації хоче взяти на себе роль "творця", але при цьому очевидно, що вона має взяти на себе і величезний тягар відповідальності за наслідки своєї діяльності. Отже, Кодекс професійної етики соціолога створений саме з метою зменшення небезпеки, яку може завдати необдумана наукова діяльність. Але для збереження соціального захисту суспільства потрібно дотримуватися не лише нормативних, а й загальнолюдських етичних цінностей.

 

Список використаних джерел:

1.      Головаха Є.   Концептуальні й організаційно-методичні засади створення "Українського соціологічного архіву і банку даних соціальних досліджень" / Є. Головах а // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. – №1 . – С. 140-151.

2.      Паніна Н. Технологія соціологічного дослідження: курс лекцій / Н. Паніна . – К.: Ін-т. соціології НАН України, 2007. – 320 с.

3.      Кодекс професійної етики соціолога [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: http://www.sau.kiev.ua/codex.html