Бровченко Н. С.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, Україна

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ МЕТОД ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Процес комунікації – надзвичайно важлива умова в оволодінні будь-якою іноземною мовою. На сучасному етапі розвитку методики вивчення іноземної мови основний акцент робиться на розвиток особистісно-орієнтованого (інтерактивного) та комунікативного підходів. Це зумовило необхідність виникнення методів активного навчання, зокрема ігрового методу.

Мета даної статті полягає у визначенні ефективності та впливу дидактичних ігор на покращення комунікативної компетенції студентів у вивченні іноземних мов.

Ефективність залучення дидактичних ігор до навчання важко переоцінити. Перш за все використання ігрового методу призначене для поліпшення комунікативної компетенції студентів. Варто підкреслити, що такий вид діяльності сприяє взаємодії ще й на особистісному рівні, тобто інтерактивний підхід має місце, який також дає змогу досягти найкращих результатів у процесі вивчення іноземної мови. Б. Житник визначає такі основні ідеї та принципи продуктивно-інтерактивної форми організації навчання, яка здебільшого реалізується у дидактичних іграх: а) визнання першорядності процесу пізнання; б) цінність співпраці (використання діалогів, полілогів, імпровізацій); в) орієнтація на процес навчання, рівність і довіра до пізнавальних можливостей усіх учасників навчання; г) тривимірне навчання (широкий світогляд, глибина знань, постійне їх оновлення); д) необхідність займати активну позицію в процесі навчання [7, с. 7]. Отож слід наголосити, що дидактична гра, за визначенням Н.Страздаса, – це «різновид комплексного, багатокомпонентного засобу формування педагогічної спрямованості, який дозволяє включати студентів організовану педагогічну систему, ядром якої є навчання через спеціально підібрані педагогічні ситуації на матеріалі відповідного предмету» [8].

Слід також звернути увагу й на психологічний аспект дидактичних ігор.. «Вони [ігри] організовують вищі форми поведінки, бувають пов’язані з вирішенням досить складних завдань поведінки, вимагають від гравця зусиль, тямущості і винахідливості, сумісну і комбіновану дію самих різних здібностей і сили» [5]. Крім того, гра допомагає розкрити особистісні якості студентів – ініціативність, сміливість у прийнятті рішень, показати неординарний підхід до вирішення проблеми, вчить діловій взаємодії у колективі [2]. Ігрові методи використовують для розвитку творчої активності студентів [1] і активізації пізнавальної діяльності [3].

Існує безліч класифікацій дидактичних ігор. П.М. Щербань пропонує класифікацію навчально-педагогічних ігор у вигляді піраміди, в основі якої знаходяться рольові ігри, мозкова атака та ігрове проектування, які звужуються до імітаційних та ситуаційних ігор, на вершині піраміди знаходяться організаційно-ділові ігри [9, с. 67].

А.А. Деркач, С.Д. Щербак представляють найбільш повну класифікацію навчальних ігор з іноземної мови. Згідно з цією класифікацією навчальні ігри поділяють: 1) за кількістю учасників; 2) відповідно до їхньої функції; 3) за ступенем складності; 4) за типом завдання; 5) за тривалістю проведення; 6) відповідно до змісту і мети; 7) за рівнем складності індивідуальної діяльності; 8) за способом, характером та формою проведення [6, с. 25].

У вивченні іноземної мови найбільш поширеними є рольова гра, Г.О. Китайгородська розглядає рольову гру як ігрову, навчальну й мовну діяльність одночасно [4, с. 73]. Г.М. Тер-Саакянц, Н.А.Красовська поділяють рольові ігри на такі, які керують мовленнєвою діяльністю студентів та ігри, які спрямовують мовленнєву діяльність та найбільш високим рівнем гри є особистісно-рольові ігри у вигляді дискусій, обговорень, етюдів та ін. [4, с. 205–207]. Як метод навчання рольова гра виконує такі функції: мотиваційно-збуджувальну, орієнтувальну, компенсаторну, виховну [6, с. 21].

Окрім рольових ігор на відпрацьовування діалогічного мовлення існують також ігри, що базуються на роботі з вокубуляром або на закріпленні чи повторенні будь-якого матеріалу.

Наприклад, гра «Морський бій» (до кожної клітинки поля гри готується певне питання чи пропонується бонус; студенти розділяються на команди та змагаються, хто краще відповість на запропоновані питання) може бути вдало застосована при повторенні и систематизуванні знань з пройденого матеріалу. Гру можна також застосовувати у поєднанні з іншими видами діяльності.

Отож, застосування дидактичних ігор є одним з найбільш вдалих «помічників» у ефективній організації навчальної діяльності. Дидактичні ігри допомагають не тільки у практичному застосуванні та відпрацьовуванні певного мовного матеріалу, а й здійснюють ефект занурення у предмет вивчення, викликаючи живу зацікавленість студентів. У вивченні іноземної мови дидактичні ігри відіграють провідну роль, причому їх можна вдало застосовувати не тільки на етапі діалогічного мовлення, а й у вивчені лексики, граматики, як і етапів читання, письма, аудіювання, для чого й існує широка класифікація такого виду діяльності, ефективність використання якого цілком залежить від рівня обізнаності та творчості педагога. Ігри не мають обмежень у їх застосуванні і можуть бути вдало поєднані з іншими видами діяльності.

Список використаних джерел:

1. Абрамова И. Г. Деловые игры как средство повышения творческой активности обучающихся / И. Г. Абрамова // Активные методы обучения в системе подготовки специалистов и руководителей. – Л., 1989. – C. 17–22.

2. Аникеева Н. Н. Личность и игра: от начальной школы до выпускного класса: учеб. пособие / Н. Н. Аникеева. – Новосибирск: Изд-во НГПУ, 1995. – 154 с.

3. Артемьева О.А. Общепедагогические и лингводидактические основы активизации познавательной деятельности студентов вузов при обучении иностранному языку на основе системы учебно-ролевых игр: автореф. ... док. пед. наук. – СПб., 1999. – 50 с.

4. Бухбиндер В. А. Методика интенсивного обучения иностранным языкам: учеб. пособ. для студ. ин-тов и фак-тов иностр. языков / В. А. Бухбиндер, Г. А.Китайгородская. – К.: Выща школа, 1988. – 344с.

5. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Л.С. Выготский. – М.: Педагогика-Пресс, 1996. – 536 с.

6. Деркач А.А. Педагогическая эвристика: Искусство овладения иностранными языками / А.А. Деркач, С.Д. Щербак. – М.: Педагогіка, 1991. – 219с.

7. Житник Б. Основи сучасного навчання. Сучасні шкільні технології. Ч.І / Б. Житник; упоряд. І. Рожнятовська, В.Зоц. – К.: Ред. загальнопед. газет, 2004. - С. 4–42.

8. Страздас Н.Н. Система дидактических игр как средство формирования педагогической умелости и направленности: автореф. ... канд. пед. наук. – Л., 1980. – 15 с.

9. Щербань П.М. Прикладна педагогіка: навч.-метод. пос. для студ. пед. навч. закл. / П.М. Щербань. – К.: Вища школа, 2002. – 215 с.