Д. пед. н. Пахомова Т. О., Діденко Н. В.

Запорізький національний університет, Україна

ПРОБЛЕМА НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ З ВИКОРИСТАННЯМ ПАРАЛІНГВІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ СПІЛКУВАННЯ

Вузівський викладач – це широко освічена людина, що має фундаментальну підготовку. Відповідно іноземна мова фахівця такого роду – і знаряддя виробництва, і частина культури, і засіб «гуманітаризації» освіти. Все це припускає фундаментальну і різнобічну підготовку з мови на всіх рівнях.

Майстерність викладача неможлива без його різноманітних умінь, які проявляються в адекватному використанні знань і навичок, особливо в нових і складних педагогічних ситуаціях. Чим досконаліше вміння викладача, тим вільніше він володіє різними діями, з яких складається його педагогічна діяльність.

Одним з найважливіших якостей педагога є його вміння організовувати взаємодію з учнями, спілкуватися з ними і керувати їх діяльністю. Комунікативно грамотний педагог знає не тільки словесно оптимальні засоби при спілкуванні з аудиторією, але й відповідне їм інтонування, необхідний і органічний ситуаціям жестикуляційний комплекс, що забезпечує і діалогічну відкритість, і правильність розуміння сказаного. Виходить, що в розпорядженні викладача не одна, а дві мови спілкування. Для першої головними є слова, фрази, їх поєднання, тобто мова вербальна, а для другої – рухи тіла, жести, міміка, вираз обличчя, особливо очей і т.д., тобто невербальна мова.

Істотними показниками особистості викладача є уміння невербального характеру: посмішки, візуальний контакт, міміка та жести, поза, виразність інтонацій, гучність голосу та ін. Ми вважаємо, що необхідно навчити учнів співвідносити ці сигнали зі змістом переданої інформації і використовувати їх для встановлення емоційного контакту із співрозмовником. Серед методичних прийомів навчання словника невербальних засобів – аналіз фотографій, картинок, пантоміма і драматизація, переказ і бесіда.

Значущості паралінгвістичних засобів в спілкуванні приділяє увагу в своїх роботах Є. І. Пасов, які, на його думку, допомагають зробити власне говоріння більш адекватним засобом спілкування [1–2].

На думку вченого, в комунікативному методі театралізація як вид роботи, мовні ігри і т.п. повинні знайти більш широке застосування. Є. І. Пасов, виділяючи арсенал невербальних засобів спілкування, пропонує свою систематизацію цих засобів, звертає увагу викладача як працювати з ними і постійно підкреслює, що «комунікативний процес виявляється неповним, якщо ми відволікаємося його від невербальних засобів» [1].

Значний інтерес представляють роботи Е. А.Петрової, яка приділили велику увагу невербальній поведінці в спілкуванні.

Е. А. Петрова підкреслює, що не відображені в належній мірі специфіка невербальної поведінки вчителя і роль і місце «мови» жестів в педагогічному процесі. У своїх роботах автор розглядає роль і функції невербальних засобів комунікації в процесі навчання і виховання, аналізує питання впливу жестів педагога на ефективність навчання і специфіки їх прояву в процесі викладання різних навчальних дисциплін, особливості інтерпретації жестів вчителя учнями. Вперше сформульовано практичні рекомендації використання системи жестів в педагогічному процесі, описана роль жестикуляції в процесі лекційної роботи та її значення як компонента педагогічної техніки [3].

Тереза ?? А. Антеї також вважає, що невербальні засоби не випадкові на заняттях і говорячи про процесі спілкування і навчання, звертає увагу на те, що в процесі викладання іноземної мови має бути забезпечена здатність незатрудненої участі в комунікації. І в цьому плані великий інтерес становлять питання обумовленості або, навпаки, природності використання невербальних засобів, їх довільність чи мимовільність. Останнє пов'язане, в свою чергу, з проблемою універсальності і національної специфічності тих чи інших кінетичних засобів і набуває особливого значення у зв'язку з навчанням іноземної мови [4].

В даний час в області викладання іноземних мов існує тенденція до пошуку нетрадиційних методів навчання, здатних дати ефективний і досить швидкий результат. Пені Ур в своїх роботах обґрунтовує необхідність вивчення невербальних засобів спілкування при навчанні іноземної мови, підкреслюючи, що позамовні засоби, кінетичні, зокрема, беруть участь у комунікації, служать максимально розширенню інформативності мовлення [6].

Дж. Валдес прийшов до думки, що ті, хто вивчив мову без підключення невербального компонента, мають серйозні труднощі у спілкуванні. А здатність проникнення в суть жесту, міміки, рухи, пози і т.д., тобто володіння різними аспектами невербальних засобів навчання, не тільки збільшує увагу учнів до викладача, але і поглиблює розуміння студентами їх власної кінетичної системи [5].

Останнім часом все більше вчених – педагогів, дидактів, методистів, психологів – приділяють увагу невербальним засобам спілкування, які є важливим чинником підвищення активності та дієвості педагогічного процесу, сприяють посиленню комунікативного впливу, забезпечення його педагогічної точності та ефективності. Однак проблема навчання іноземної мови невербальними засобами ще не отримала різнобічного висвітлення в українській дидактико-педагогічній літературі, а саме відкритим є питання теоретичного та практичного обґрунтування методів навчання невербальним засобам, що є підставою для подальшого дослідження.

Список використаних джерел:

1. Пассов Е. И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению / Е. И. Пассов. – 2-е изд. – М.: Просвещение, 1991. – 223 с.

2. Пассов Е. И. Основы коммуникативной методики обучения иноязычному общению / Е. И. Пассов. – М.: Рус. яз., 1989. – 276 с.

3. Петрова Е. А. Жесты в педагогическом процессе / Е. А. Петрова. – М.: Моск. гор. пед. о-во, 1998. – 222 с.

4. Antes Th. A. Kinesics: The Value of Gesture in Language & in the Language Classroom. Wayne State University // Foreign Language Annals, 29. – No. 3. – 1996. – P . 438 – 448.

5. Culture Bound – Bridging the Cultural Gap in Language Teaching. Edited by Joyce Merrill Valdes. Cambridge University Press, 1986. – 223 p.

6. Ur Penny. Discussions that Work. Task-centered Fluency Practice. Cambridge University Press. – 1997. – 121 р.