Борисова Т.О.

Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК КУЛЬТУРИ МИСЛЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАННІ СТУДЕНТІВ ВНЗ

Інтерактивні технології у навчанні налічують не одне століття передісторії. Сьогодні багато з педагогічних ідей відомих філософів, психологів, педагогів можна класифікувати як елементи застосування інтерактивних методами у навчанні. Так, метод «сократівської бесіди» здобув популярність на віки, і сьогодні розумне застосування його приносить педагогам бажані результати.

Застосування цих технологій завжди вимагало від викладачів бути компетентним. На необхідності ґрунтовної підготовки викладача/модератора до застосування інтерактивних технологій під час навчання наголошують всі методичні та практичні порадники. Проте навчання – це двосторонній процес, який вимагає двосторонньої взаємодії. Підготовки лише викладача для проведення ефективного заняття із застосуванням інтерактивних методів не достатньо. Студенти також мають бути готовими до подібних занять. Особливо якщо зважити на те, що інтерактивні методи в практиці вищих навчальних закладів спрямовані не на формування знань, умінь та навичок, а на їх розвиток.

Один з головних принципів, що має реалізовуватись під час інтерактивного навчання, є принцип відкритого зворотного зв’язку. Такий зв’язок має бути як між групами та модератором, так і в середині самих груп. Отримання адекватного зворотного зв’язку вимагає наявності достатнього рівня культури мислення в усіх учасників процесу навчання. Саме тому володіння достатнім рівнем культури мислення з боку студентів є таким важливим.

Значення процесу мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає можливість наукового пізнання світу. За допомогою розумових і практичних дій відбувається перехід від фактів до розкриття їхньої сутності, до узагальнюючих висновків.

Розумова діяльність характеризується такими індивідуальними особливостями як самостійність, критичність, глибина, гнучкість, широта, послідовність та швидкість мислення [2, с. 167–168]. Усі ці та ще багато інших ознак мають значення для розгляду поняття культура мислення.

А. Касимжанов і А. Кельбуганов під культурою мислення в широкому сенсі розуміють «певний ступінь розвитку здатності мислення, що включає цілісну систему інтелектуальних здібностей: розум, здібність судження і продуктивна уява. У вузькому сенсі – «теоретичної здібності мислення», або мистецтво «оперування поняттями», «що досягається шляхом оволодіння прийомами, способами мислення, які допомагають все більш глибоко та всебічно, і тим самим правильно відображати світ, що вічно розвивається» [2].

На думку сучасного дослідника М. Голубєвої під культурою мислення маємо слід розуміти ступінь володіння особою методами та формами розумової діяльності [1]. Основні структурні елементи культури мислення – логічності й діалектичності, які, у свою чергу, теж мають свої складові.

Логічний елемент культури мислення передбачає оперування думками в такий спосіб, в результаті якого з істинних засновків неминуче випливає істинний висновок. Тобто, культура мислення полягає в умінні правильно застосовувати закони формальної логіки в кожному окремому акті мислення. Свідоме або стихійне дотримання законів формальної логіки (закону тотожності, закону протиріччя, закон достатньої підстави) робить наше мислення логічним, і воно набирає трьох істотних ознак: визначеності, несуперечливості, доказовості. Якщо ж вимоги всіх законів порушуються, то міркування втрачають ці важливі ознаки культури мислення [1].

Діалектичний елемент культури мислення означає застосу вання у процесі мислення законів та принципи діалектики. Явища розглядаються у взаємозв’язку та розвитку, виявляються механізми переходу кількісних змін у якісні та навпаки; пізнаються феномени, що змінюються, — розкриваються в кожному з них єдність протилежностей та їхня боротьбу, визнаються тенденції, які, заперечуючи одна одну [1].

У процесі формування культури мислення діалектичність є провідною складовою, а логічність – підпорядкованою. Нехтування хоча б однією з них призводить до абсолютизації іншої, в кінцевому підсумку – дисгармонії.

Наразі проблема формування культури мислення у навчально-виховному процесі є дуже актуальною. Стрімкий розвиток науки, новітніх технологій, соціальні процеси зумовили нові вимоги до підготовки сучасного фахівця у ВНЗ. Ці вимоги до навчально-виховного процесу знайшли своє відображення в змісті освіти, у виникненні нових напрямів науки, нових навчальних предметів. Безумовно, що розвиток суспільства й надалі впливатиме на цей процес. Але також зрозумілим є і те, що підходи до опанування змісту наукових дисциплін, неможливе без опанування уміннями та навичками розумової діяльності, без опанування складових та рівнів культури мислення. Культура мислення посідає особливе місце серед інших ознак культурної людини.

Як бачимо, розвиток культури мислення відіграє важливу роль у ставленні студентів до оточуючого світу, шляхів аналізу та способів вирішення поставлених ситуацій. Саме тому визначення рівня культури мислення студентів є дуже важливим під час застосування інтерактивних технологій у навчанні. Семантичний рівень сприйняття може стати на заваді ефективності застосування тих чи інших методів, тому студенти повинні виявляти достатній рівень володіння логічним та діалектичним елементами культури мислення. З іншого боку, недооцінка рівня культури мислення аудиторії може знівелювати весь позитивний ефект від застосування інтерактивних методів у навчанні.

Список використаних джерел:

1. Голубєва М. О. Педагогічна система реалізації поняття «культура мислення» / М. О. Голубєва // Наукові записки НаУКМА. – 1999. – Т.7: Політологія. Соціологія. – С.75–79.

2. Касымжанов А. Х. О культуре мышления / А. Х. Касымжанов, А. Ж. Кельбуганов. – М.: Политиздат, 1981. – 128 с.

3. Максименко С. Д. Загальна психологія: навч. посіб. / С. Д. Максименко, В. О. Соловієнко – К.: МАУП, 2000. – 256 с.