Кременчуцька А. А.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, Україна

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРНЕТУ ЯК ІНТЕРАКТИВНОГО МЕТОДУ НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Домінуючою тенденцією у вивченні іноземних мов й надалі залишається використання комунікативної діяльності, що включає різноманітні форми інтерактивної мовної практики, одним із яскравих прикладів якої є глобальна інформаційна мережа Інтернет.

Сьогодні вже всі розуміють, що Інтернет володіє колосальними інформаційними можливостями і не менш вражаючими послугами. Але потрібно не забувати, що які б властивості не мав той чи інший засіб навчання, первинними є дидактичні завдання, особливості пізнавальної діяльності учнів, зумовлені певними цілями освіти. Інтернет з усіма своїми можливостями і ресурсами є засобом реалізації цих цілей і завдань [3].

Тому перш за все слід визначитися, для вирішення яких дидактичних завдань у практиці навчання іноземних мов можуть бути корисними ресурси та послуги, які надає всесвітня мережа.

Основна мета – формування комунікативної компетенції, всі інші цілі (освітня, виховна, розвиваюча) реалізуються в процесі здійснення цієї головної мети. Комунікативна компетенція в сучасному її розумінні передбачає формування здатності до міжкультурної взаємодії. Адже Інтернет пропонує автентичну та актуальну інформацію, надає свободу в спілкуванні, можливість спілкування з носіями мови, тобто створює природне мовне середовище, незалежно від соціальних бар’єрів [2].

П. Шарма підкреслював величезне значення Інтернету в навчанні англійської мови для спеціальних цілей, перш за все у навчанні ділової англійської мови. У його спільній публікації з Б. Барретом відзначається наявність такої найважливішої риси, як інтерактивність при використанні Інтернету в курсі іноземної мови, навіть якщо Інтернет використовується тільки для пошуку інформації . Інтерактивність, яка відрізняє роботу з текстами в Інтернеті від читання звичайних друкованих текстів, що мають лінійний характер, проявляється:

– через вибір користувачем шляху опрацювання матеріалу і конкретного матеріалу, який буде опрацьовуватися у межах обраної тематики завдяки використанню так званих hyperlinks , що забезпечують доступ до різних текстів з одного вихідного;

– через вибір мультимедійних засобів: користувач може обирати, скільки разів прослуховувати певний аудіофрагмент або чи варто звертатися до відеофрагменту тощо;

– через направлення до мережі власної інформації або відповідей, наприклад, працюючи з навчальним Інтернет-сайтом, той, хто навчається, має виконувати певні завдання; при цьому результати надсилаються до мережі, звідки автоматично надходить інформація щодо правильності виконання;

– через уведення в мережу якихось власних даних або запитів, у відповідь на що надходить певна інформація – саме така, яку розшукував користувач [5].

Потрібно відзначити, що оскільки описана взаємодія (інтерактивність) з Інтернетом здійснюється засобами мови, що вивчається, можна стверджувати, що вже одним цим впровадження Інтернету в навчання іноземних мов забезпечує суттєве розширення іншомовної комунікації тих, хто навчається.

Найчастіше Інтернет використовується як джерело додаткової інформації. Але найбільш повно можливості Інтернету розкриваються під час використання його безпосередньо на уроці. Перше важливе завдання вчителя при цьому полягає у поясненні для кого, для чого, коли та в якому обсязі повинен бути використаний Інтернет, оскільки дуже важко зорієнтуватися у величезному об’ємі інформації. Інтернет пропонує безліч цікавих та продуктивних можливостей, серед яких використання вчителем Інтернет-сайтів для ілюстрації власних пояснень тощо, робота тих, хто навчається, в Інтернеті для виконання якогось власного навчального проекту, виконання тими, хто навчається, певних навчальних завдань в Інтернеті безпосередньо перед приходом на заняття, де виконання контролюється, обговорюється та результати використовуються у наступних завданнях, виконання тими, хто навчається, певних навчальних завдань в Інтернеті безпосередньо після аудиторного заняття для подальшого використання результатів [1].

Сайти, які є корисними та які можуть бути використані на уроці з іноземної мови, можна розділити на інформаційні та власне навчальні. Інформаційні сайти використовують для добору творчих завдань, цікавих текстових документів, які можуть бути продуктивною основою при навчанні всіх видів мовленнєвої діяльності.

Спеціальні навчальні сайти містять різні види робіт, вони розроблені з урахуванням рівня знань учнів. Робота саме з такими сайтами є цікавою і корисною у вивченні мови. Крім того, є група вузькоспеціальних навчальних сайтів, призначених для навчання чотирьох видів мовленнєвої діяльності (читання, письма, говоріння та аудіювання), вивчення фонетики, граматики, лексики тощо. У роботі з навчальними сайтами обирається той рівень складності, який відповідає рівню підготовки учнів. Навчальні сайти, зазвичай, мають кілька рівнів складності; щодо інформаційних сайтів, то учитель має сам

визначитися з добором матеріалу відповідної складності [4].

Існує величезна кількість пізнавальних комп’ютерних програм, словників,тестових завдань та багато інших, які сприяють вивченню та вдосконаленню іноземної мови. Серед них, наприклад, комп’ютерна програма «Професор Хіггінс», що представляє собою повний фонетичний, лексичний та граматичний довідник, який допомагає студентам вдосконалитимову, згідно стандартної британської вимови, що є нормою на англійському телебаченні, комп’ютерна програма «Oxford Platinum», ефективні курси вивчення англійської мови, які містять діалоги, фільми, словники, граматичні та фонетичні вправи, TEST MASTER Total English – комплекс тестових завдань середнього рівня складності з граматики англійської мови та ін.

Учитель має пропонувати завдання, спрямовувати пошукову діяльність учнів, допомагати їм зрозуміти інформацію та спілкуватися в Інтернеті іноземною мовою.

З метою вивчення іноземних мов може використовуватись як вільне спілкування в Інтернеті, так і спеціально організоване спілкування в режимі електронної пошти, електронної конференції та дошки об’яв. Це створює унікальну автентичну ситуацію діалогічного мовлення.

П. Шарма та Б. Барет запропонували і досить чітку організаційну структуру використання Інтернету при вивченні іноземної мови. Вони поділили таке використання на два основні типи: on-line (ті, хто навчаються, працюють в Інтернеті безпосередньо на занятті, відразу перед ним або відразу після нього) та off-line (ті, хто навчаються, працюють в Інтернеті позааудиторно, у більш відстроченому режимі, а на якихось наступних заняттях обговорюються результати Інтернет-пошуку) [5].

Таким чином, інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Процес навчання потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення і демонстрація самі по собі ніколи не дадуть справжніх стійких результатів. Цього можна досягти тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання.

Список використаних джерел:

1. Биков В. Ю. Класифікація засобів навчання / В. Ю. Биков // Інформаційні технології і засоби навчання: зб. наук. праць / за ред. В.Ю.Бикова, Ю.О.Жука / Інститут засобів навчання АПН України. – К.: Атака, 2005. – 272с.

2. Дмитриева Е.И. Технологичность как основной методический подход к созданию курсов дистанционного обучения через Интернет / Е. И. Дмитриева // Иностранные языки в школе. – 1998. – № 1. – С. 6–11.

3. Полат Є.С. Інтернет на уроках іноземної мови/ Є.С. Полат// Іноземні мови. – 2006. – №2. – С. 14–19.

4. Ситдикова І. Комп’ютер поспішає на допомогу/ І.Ситдикова // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2004. – №1. – С. 116–119.

5. Barrett B. The Internet and Business English / B. Barrett, P. Sharma. – Oxford: Summertown Publishing, 2003. – 198 p.