К. е. н. Сидорченко Т. Ф.

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, м. Одеса, Україна

НАПРЯМИ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНО-МАЙНОВИМ КОМПЛЕКСОМ

Існуюча концепція територіального планування виходить з інтересів розвитку поселень, а також, частково, розміщення об'єктів капітального будівництва промислового, транспортного, енергетичного і іншого призначення. Ця концепція свого часу (кінець 60-х – початок 70-х років минулого століття) переважала і в економічно розвинених зарубіжних країнах, передусім в Західній Європі. Це призводило до нерегульованої забудови, зростання міст, а в умовах дефіциту земель і високої щільності населення – до порушення екологічної стабільності території.

Проте в останню чверть XX століття концепція територіального планування за кордоном стала орієнтуватися на громадські цінності і першочергове служіння громадським інтересам. Вона здійснюється під девізами: «Екологія для всіх», «Охорона природи і створення стійкого виробництва», а в сільській місцевості – «Соціально-економічний розвиток сільських територій і підтримка екологічної сталості місцевості». При цьому зачіпаються непорушні до цього засади приватної власності на землю і іншу нерухомість, а на перше місце ставляться національні і громадські інтереси, процеси «соціалізації землекористування».

В якості науково-обґрунтованих критеріїв екологізації землекористування пропонується розглядати: обмеженість ресурсних можливостей в напрямі використання міських агломерацій; формування цілісного земельно-майнового комплексу; екологічну придатність територій з точки зору їх інвестиційної привабливості; потенційну рентно-ресурсну доходність земельних ресурсів.

В основі ідеології екологізації землекористування повинна лежати економічна мотивація – екологобезпечне землекористування більш інвестиційно привабливе.

Концепція екологізації землекористування в ринкових умовах полягає в:

• трансформації існуючої законодавчо-нормативної бази, яка регламентує практику екологобезпечного землекористування на місцевому рівні;

• розширенні об’єктів рентного оподаткування за рахунок впровадження земельної ренти;

• налагодженні постійного моніторингу за екологічним станом зе мель на базі запровадження ГІС-технологій;

• запровадженні ідеології еколого-економічного зонування земель ;

• активізації поширення процедур екологічного аудиту в практиці землекористування;

• посиленні ролі місцевих органів самоврядування щодо запровадження екологобезпечних регламентів землекористування;

• обґрунтуванні напрямів удосконалення земельної політики на прин ципах еколого-економічного підходу.

Головними організаційними заходами, які необхідно здійснити найближчим часом в напрямі екологі зації землекористування є:

­ розробка планів землекористування з визначенням в них ролі екологічного аудиту, а також проведення інвентаризації об’єктів земельно- майнового комплексу;

­ запровадження на базі ідеології рентного підходу практики визначення удорожчуючих коефіцієнтів плати (оренди) за землю в межах водоохоронних зон та ініціювання внесення відповідних змін в договори оренди;

­ налагодження постійного моніторингу за станом земель;

­ створення за допомогою ГІС-технологій картографічної бази даних щодо еко логічного стану земель (екологічної карти регіону) та здійснення на основі цього їх еколого-економічного зонування;

На підставі вищезазначеного, доцільно розглянути напрями екологізації орга нізаційно-економічної моделі управління земельно-майновим комплексом.

В ажливу роль в цьому процесі повинні відігравати процедури екологічного аудиту землі (територій). Адже на сьогодні існує ще певний ваку ум в законодавчому полі стосовно цього контексту. Можна прогнозувати, що екологічний аудит територій (землі) буде спрямований на: оцінку природно-ресурсного потенціалу конк ретних земельних ділянок і інших природних ресурсів; виявлення рівня негативних природних і природно-техногенних процесів та їх впливу на навколишнє середо­ вище з метою визначення пріоритетів, конкретних дій і джерел фінансування еко­ логічного оздоровлення забруднених територій, а також реальної ціни земельної ділянки у випадку зміни її власника.

І снуючі нормативно-правові акти не розкривають методологію й методи урахування екологічних факторів у ході приватизації й оцінки майна та земельних ділянок, посилаючись при цьому на більш загальні норми природно- ресурсного права. Не розро­блено комплексну програму подальшого розвитку екологізації земельних відно­ син як на рівні держави, так і на місцевому рівні.

Важливу роль в удосконаленні системи платності землекористування відіграє адресна, чітко регламентована спрямованість рентних надходжень від плати за землю.

Необхідно забезпечити на державному рівні розробку:

­ методології та методів урахування екологічних чинників у ході приватиза ції земельно-майнового комплексу;

­ організаційно-економічного механізму та реалізацію заходів, які забезпе чать розв'язання визначеної проблеми шляхом прийняття нових або внесення змін до діючих регуляторних актів.

В ме жах чинного законодавства необхідно більш широко реалізувати повноваження органів місцевого самоврядування щодо забезпечення процесу екологізації земельної політики шляхом розробки відповідних місцевих програм та внесення змін до договорів оренди землі.

Ключовим моментом повинна стати регламентація процедур екологічного аудиту (як обов’язкових, так і добровільних) в практиці землекористування. Впровадження ідеології рентного оподаткування та поширення процедур екологічного аудиту в практиці землекористуван ня обумовлює необхідність внесення відповідних змін до Земельного та приро доохоронного законодавства України.