К. е. н. Зінченко О. А.

Донецький інститут залізничного транспорту, Україна

Роль ділової культури в процесах викладання менеджменту

Основний елемент успішного навчання – ефективне спілкування. На всіх стадіях освітнього циклу спілкування відіграє істотну роль. Наприклад, для виявлення потреб слухачів у навчанні викладач може провести з ними бесіду або використовувати для цієї мети анкетування. При розробці навчального курсу викладачеві необхідно розуміти і враховувати особливості спілкування, тоді він зможе підготувати курс, який буде логічним, заняття – цікавими, а матеріал – легко засвоюваним. Викладач повинен знати, як залучити й утримати увагу аудиторії, як викликати інтерес слухачів, як викласти матеріал і виділити головне – а це все різні сторони спілкування.

Однак особливо хотілося б виділити той факт, що при спробі впроваджувати готові моделі менеджменту без урахування місцевих ділових і культурних традицій викладачі часто зазнають невдачі. Саме неувага до особливостей місцевої культури, які впливають на характер менеджменту і, відповідно, на навчання менеджменту, є однією з причин того, чому впровадження готових моделей менеджменту не завжди ефективно. Розуміння правил спілкування дозволить усунути перешкоди, що заважають цьому спілкуванню, дасть викладачеві можливість чітко визначити потреби слухачів в навчанні і скоригувати навчальний курс з урахуванням місцевих звичаїв і політичної системи.

Спілкування – це передача інформації при взаємодії. Це єдиний спосіб, за допомогою якого ми викликаємо зміни в навколишніх. Це наш канал впливу на людей. Успішне навчання в значній мірі залежить від успішного спілкування.

Розуміння закономірностей процесу спілкування та володіння мистецтвом спілкування – необхідні умови успішної роботи менеджера. Якщо не засвоєні основи спілкування, то будь-які конкретні програми і методики навчання вже не мають особливого значення.

Спілкування має бути двостороннім процесом. Як тільки визначені всі потреби в навчанні – від цілей до результатів – двостороння природа процесу спілкування стає найбільш важливим моментом.

Щоб як слід розібратися у всіх складнощах процесу спілкування, необхідно встановити вплив на нього рівня ділової культури як основоположного чинника ефективної взаємодії.

Ділова культура – це система мотивів та цінностей, що регулюють поведінку і взаємини людей у процесі їхньої суспільної діяльності. Ділова культура регулює взаємовідносини між партнерами, встановлює вимоги до їхніх комунікаційних настанов.

Актуальність врахування культури як інституту інформаційного обміну між учасниками процесу навчання обумовлена тим, що в сучасному українському суспільстві їй приділяється мало уваги. Це спричинено тим, що досі не сформоване поняття, що є ділова культура в умовах ринкової економіки, які її пріоритети в сучасних умовах управлінської діяльності. Так в програмах економічного розвитку не указується, яку ж саме ринкову систему Україна намагається створити, а разом із тим, на яких саме соціально-культурних принципах повинне базувати сучасне ринкове будівництво, які цінності ринкової і управлінської культури воно повинне брати за основу. Така невизначеність впливає і на процеси викладання менеджменту, оскільки ускладнює сприйняття ролі управлінця в ринкових процесах, його настанов і мотивів поведінки в підприємницькому середовищі.

Не достатньо освітлене дане питання й у вітчизняній науковій літературі. Причиною цього стала стійкість однобічного вузькоекономічного підходу до розуміння соціокультурних підстав господарської діяльності, яка виявляється у поширеному серед частини вітчизняних гуманітаріїв та економістів уявленні про принциповий «відрив» підприємницької діяльності від духовного, етичного життя, про « антикультурну » природу бізнесу, а разом з тим відсутності розуміння позитивної ролі управлінця в процесах активізації ринкової взаємодії.

Тому осмислення соціокультурної суті підприємництва, встановлення ціннісних, мотиваційних, змістовних аспектів управлінської діяльності в ринкових умовах є необхідною умовою викладання курсу менеджменту. Але, щоб це реалізувати, потрібно зрозуміти, яким є реальне положення вітчизняної культури ринку і як можна на нього вплинути.

Докорінні зміни, що відбуваються в українському суспільстві з початку 90-х рр. XX ст., зачіпали в першу чергу економіку і управлінську культуру, де відбувалися принципові зміни. Саме із звільненням приватної ініціативи і появою підприємництва, які довгий час в радянському суспільстві знаходилися під забороною, пов'язуються надії на оновлення економіки і всього суспільного життя. Проте глибока соціально-економічна криза, яка спостерігався в цей період, зумовила те, що вітчизняним підприємцям доводиться працювати в складних умовах, часто за інформаційною невизначеністю. Усе ще не подолані механізми, що заважають підприємництву. Тому широко застосовується психологія «разового бізнесу», коли прибуток одержують шляхом обману споживачів, несумлінною конкуренцією. Природно, у суспільстві складається обстановка недовіри до підприємців. Це, у свою чергу, ускладнює ділові контакти та впливає на прийняття управлінських рішень.

За таких умов ділова культура як інститут інформаційного обміну повинна стати регулятором управлінських відносин та сповідувати принципи законослухняності , толерантності, терпимості, демократизації суспільних відносин, відповідальності підприємців перед суспільством, прагнення до розвитку сталих та продуктивних відносин, активізації ділових контактів на основі використання нових досягнень науки та техніки. Стандарти ділової культури повинні увійти у практику менеджменту.