Шпірько-Фандєєва Н. В.

Дніпропетровський національний університет, Україна

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ПРОЦЕСІВ ІНТЕГРАЦІЇ ТА КОНВЕРГЕНЦІЇ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ

Питання інтеграції та конвергенції фінансових ринків мають особливе значення, адже вони є складовими частинами фінансової глобалізації. Ці процеси є взаємопов’язаними, але мають певні відмінності, які потребують більш детального вивчення.

Проведене дослідження показало, що основна увага в наукових колах приділяється вивченню фінансової глобалізації та інтеграції фінансових ринків, зокрема цими питаннями займаються такі українські вчені, як О. Білорус, А. Єпіфанов , І. Школьник, Д. Лук’яненко, Б. Губський та інші. В свою чергу питання конвергенції фінансових ринків розкрито не повністю. Крім того, аналізуючи глобалізаційні процеси, науковці дають їм різну оцінку: з одного боку прискорення позитивних змін у економіці України передбачає інтеграцію національного фінансового ринку з європейським і світовим фінансовим простором, з іншого боку – конвергенція фінансових ринків посилює вплив нестабільності функціонування світових фінансових ринків на національний ринок.

Інтеграція є явищем, що супроводжувало суспільство з початку його існування. Інтеграція (від латинських слів « integer » – цілий, « integratio » – відновлювати, поповнювати) – це процес поєднання окремих частин в єдине ціле, створення з окремих елементів єдиної системи. Існують різні підходи до визначення міжнародної інтеграції, оскільки це поняття є багатозначним та має багаторівневий характер. Так, Я. Тінберген вважає її формою «вільної торгівлі», що сприяє гармонізації відносин на ринку. Цієї ж думки дотримується і Т. Парсонс , який вважає, що саме інтеграція має забезпечувати гармонійне існування окремих частин системи. Однак виникнення фінансових криз демонструє протилежний бік інтеграційних процесів. Б. Беласса дає більш повне визначення міжнародної інтеграції, зазначаючи, що зникнення кордонів для торгівлі – це лише частина інтеграційного процесу, який передбачає всеохоплюючі відносини між державами і узгодження національних інтересів. Більшість економістів вважають інтеграцію позитивним процесом, що полегшує торгівлю між державами, однак існує і протилежна думка, яка полягає в тому, що інтеграційними процесами можуть керувати окремі країни чи міжнародні інститути, що веде до дискримінації інших учасників.

В основі фінансової інтеграції лежить принцип гомогенності, тобто однорідності елементів за однієї або декількома ознаками. Так, на фінансовому ринку інтеграція відбувається шляхом об’єднання фінансових посередників та їх групування за певними ознаками. Цими ознаками можуть бути види послуг або види діяльності фінансових інститутів. Однак фінансова інтеграція проявляється не лише на цьому рівні. Вільний рух капіталу, ліквідація бар’єрів для входження на національні фінансові ринки, зменшення трансакційних витрат та розвиток комунікаційних систем призводять до злиття фінансових ринків і створення єдиного фінансового простору, на якому ведуть діяльність учасники з різних країн світу.

Фінансові ринки окремих країн мають свою специфіку і особливості функціонування, тому їх інтеграція не є суцільною, особливо на початку інтеграційного процесу. Тому, говорячи про інтеграцію фінансових ринків, більш доцільним є вживання поняття фінансової конвергенції. Фінансова конвергенція означає наближення систем за рахунок узгодження суперечностей і стирання відмінностей між національними фінансовими ринками в довгостроковому періоді. Таким чином, конвергенція фінансових ринків відбувається через переговори, узгодження протиріч і зростання довіри учасників одне до одного.

Фінансова конвергенція (від лат. « сonvergens » – той, що наближається) – передбачає зближення, взаємопроникнення та асиміляцію елементів на тлі їх гетерогенності та неоднорідності. Фінансова конвергенція веде до стирання меж між різними економічними системами, що обумовлюється їх спільними цілями, проблемами та єдиними закономірностями розвитку.

Так, на фінансовому ринку конвергенція фінансових посередників проявляється через взаємне проникнення сфер діяльності фінансових інститутів та їх асиміляцію. Сучасні тенденції концентрації та конвергенції міжнародних фінансових ринків активують процеси поглинання та злиття фінансових корпорацій, в результаті чого створюються фінансові холдинги, що стають потужними гравцями на ринку і збільшують свій контроль над ним. В той же час глобалізація призводить до наближення і взаємопроникнення фінансових ринків різних країн, як розвинених, так і тих, що тільки розвиваються. Таким чином, під час фінансової конвергенції відбувається наближення систем, що є неспорідненими, мають різне походження, однак пристосовуються до нових умов функціонування.

В умовах транснаціоналізації капіталу та глобалізації конкуренції на фінансових ринках важливе значення має оцінка впливу фінансової конвергенції на національні фінансові ринки. В цьому аспекті набуває особливого значення вибір оптимальних форм, напрямів та механізмів входження українського фінансового ринку до світового фінансового простору.

Отже, у сучасних умовах, зважаючи на гетерогенність систем, інтеграція фінансових ринків, як розвинених країн, так і країн, що розвиваються, відбувається через їх конвергенцію. В цьому аспекті важливим є розуміння того, що конвергенція фінансових ринків має відбуватись еволюційним шляхом. Тобто вступ національних ринків до єдиного фінансового простору не може носити хаотичний характер, а повинен мати ринкове обґрунтування, вагоме підґрунтя і довгострокові перспективи.