Коломієць Г. Б.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна

РИЗИКИ В СИСТЕМІ КОРПОРАТИВНОГО ПОДАТКОВОГО ПЛАНУВАННЯ

Одним із важливіших елементів корпоративного податкового планування є податкова безпека. Нажаль у вітчизняній науковій думці приділено недостатньо уваги цьому питанню але деякі складові розглядаються окремими авторами.

Податкова безпека втілює у собі мінімізацію ризиків, пов'язану з податковим плануванням.

Концепція безпеки може будуватися на двох відомих визначеннях:

1. Безпека – відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю нанесення збитку.

2. Безпека – стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх погроз.

В міжнародній практиці прийнято виділяти такі елементи податкової безпеки:

· організаційні заходи – організаційні принципи побудови корпорацій, виділення окремих структур (служб) відповідальних за податкову безпеку, взаємодія з офіційними органами і з'ясування позицій податкових органів;

· договірна робота;

· облікова політика (бухгалтерська і податкова).

Податкова безпека, як і всяка безпека, супроводжується рядом необхідних безповоротних витрат. Дуже часто при податковому плануванні досить добре повинна бути прорахована вартість організації (витрати на вхід) таких заходів, у той час як вартість закриття таких заходів (витрати на вихід) не аналізується.

Податкова безпека передбачає ряд обмежень, визначених на рис. 1.

Рис. 1. Класифікація обмежень в податковому плануванні

Основним обмеженням в корпоративному податковому плануванні є ризики.

У більшості словників під ризиком розуміється можлива небезпека втрат, що випливає зі специфіки тих чи інших явищ природи і видів діяльності людського суспільства. Як економічна категорія ризик представляє собою подію, що може відбутися чи не відбутися. У випадку здійснення такої події можливі три економічних результати: негативний (збиток), нульовий, позитивний (прибуток).

Під податковими ризиками найчастіше розуміють невизначеності, що можуть привести до негативних наслідків. Податкові платежі – одна зі значних статей витрат для більшості компаній, а тому управління податковими ризиками і їхній моніторинг необхідні як частина внутрішнього контролю за ризиками.

Можна виділити кілька видів мінімізації податкових ризиків, а саме: мінімізація податку на прибуток при здійсненні визначених операцій (з основними фондами і нематеріальними активами (у т. ч. лізингових), списання запасів (у т. ч. безоплатна передача), з цінними паперами, рекламного характеру, пов’язаними особами і неплатниками податку на прибуток, з неприбутковими організаціями й інших); мінімізація податкових ризиків по податку на додану вартість (при визначенні бази оподатковування, при одержанні послуг від нерезидента, при визначенні податкового кредиту, при ліквідації основних фондів і інші); мінімізація ризиків по податку на доходи фізичних осіб (при виплаті доходів приватним підприємцям, при відшкодуванні витрат на відрядження, проблеми персоніфікації доходів і інші питання).

Крім того, варто вказати на групу ризиків, зв'язаних з невірним виконанням податкових зобов'язань, а також помилками в податковому обліку чи податковому плануванні, що у практиці називають «ризики процесу».

У цій групі можна виділити ризики, зв'язані з проведенням конкретної угоди, де небезпека виражається й у тім, що кожен окремий ризик може бути незначний, але в сумі такі ризики можуть створити ситуацію, що серйозно загрожує здійсненню бізнесу. Такі ризики прийнято називати портфельними, тобто властивим декільком фінансовим інструментам, що виконують однотипні функції.

Також укажемо на такі ризики, що виникають у результаті застосування норм податкового законодавства судовими і податковими органами. До даної групи відносяться ризики, що виникають унаслідок неоднозначного застосування законів у різних ситуаціях, і ризики можливої зміни податкового чи законодавства практики. Сюди ж можна віднести і судові рішення, зміна політичної ситуації в країні. Крім того, як відомо, у різних регіонах тлумачення того чи іншого положення податкового законодавства значно відрізняється одне від одного.

Таким чином, всі податкові ризики можна згрупувати на внутрішні та зовнішні (рис. 2).

Рис. 2. Класифікація корпоративного податкового ризику

Основним заходом з управління корпоративними податковими ризиками є внутрішній податковий аудит.

В економічно розвинутих державах внутрішньому аудиту приділяється така ж пильна увага як і зовнішньому (аудиторські комітети зобов'язані створювати всі компанії). Але якщо становлення зовнішнього аудиту в Україні, можна сказати, уже відбулося, то вітчизняний внутрішній аудит і в професійному, і в законодавчому, і в інституціональному аспектах сьогодні невизначений. У той же час посилюється взаємодія зовнішнього і внутрішнього аудиту (стандарти зовнішнього аудиту передбачають використання роботи внутрішніх аудиторів при проведенні аудиторських перевірок). У зв'язку з цим виникає необхідність розробки системи критеріїв оцінки останнього. Велика увага має приділятися основним питанням організації внутрішнього аудиту, як елементу податкової безпеки з метою планування і контролю податкових потоків.

Так, наявність служби внутрішнього аудиту, відповідно до Міжнародних стандартів аудиту, підвищує довіру з боку зовнішніх аудиторів до звітності клієнта, оскільки вона вже заздалегідь передбачає наявність високоефективної системи бухгалтерського обліку й контролю, здатної перешкоджати виникненню порушень.

Ключова умова успішного функціонування системи внутрішнього аудиту на підприємстві – це дотримання наступних принципів його ефективності: відповідальності, збалансованості, своєчасного реагування, відповідності контролюючої і контрольованої системи, поділу обов’язків, комплексності.

Основна задача в області подальших досліджень внутрішнього аудиту складається в розробці типових програм організації, розвитку й удосконалювання системи внутрішнього контролю (для різних комерційних організацій у плані організаційно-правових форм, видів і масштабу діяльності, розмірів, організаційних структур управління). Дані програми повинні бути численні і різноманітні. Їх варто розробляти з обліком різних початкових умов і можливостей організацій; тенденцій розвитку економіки країни в цілому і діючих механізмів її функціонування; сформованих національних і місцевих традицій; менталітету персоналу.