Черкасова В. В.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна

СПЕЦИФІКА МІЖНАРОДНОГО ПАРТНЕРСТВА ТА СПІВРОБІТНИЦТВА. СПІЛЬНІ ТА ВІДМІННІ РИСИ. ВЗАЄМОЗВ’ ЯЗОК

Сьогодні розуміння гостроти і необхідності вирішення економічних, політичних, соціальних, екологічних та багатьох інших проблем, все більше набуває глобального характеру, стає актуальним у всіх країнах світу. Універсальність та взаємозумовленість цих проблем дозволяють створювати загальні пропозиції та заходи, незалежно від географічного розташування країн та рівня їх економічного розвитку. Разом з тим різні країни світу мають далеко не однакові можливості самостійно реалізувати програми з вирішення зазначених вище проблем. Тому важливу роль відіграє міжнародне співробітництво та міжнародне партнерство.

Поняття «міжнародне співробітництво» означає такий процес взаємодії двох або декількох діячів/суб’єктів, у якому виключається застосування збройного насильства і домінують спільні пошуки реалізації загальних інтересів. Всупереч повсякденному розумінню, співробітництво – це не відсутність конфлікту, але «порятунок» від його крайніх, кризових форм. Ілюзія «прозорості» змісту цього поняття зумовила, напевно, те, що спроби його визначення зустрічаються рідко. Одна з них належить Ж.-П. Деррієннику , за яким «два діяча/суб’єкта знаходяться у стані співробітництва, коли кожний із них може бути задоволений тільки в тому випадку, якщо задоволений і інший, тобто, коли кожний із них може домогтися досягнення своєї мети тільки тоді, коли цього може домогтися й інший... Результатом чисто кооперативного відношення може бути ситуація, у котрій або обидва діяча/суб’єкта задоволені, або не задоволений жодний із них» [ 1] .

Як правило, відносини співробітництва характеризуються укладенням між суб’єктами міжнародних відносин різних актів та договорів, спрямованих на досягнення конкретно визначеної мети, а також розширення рамок міждержавної, політичної та іншої діяльності, яка проводиться між двома або більше суб’єктами міжнародних відносин. Вдалим прикладом, що характеризує наведену вище категорію, є міжнародне співробітництво між країнами з метою забезпечення миру та безпеки, вирішення конфліктних питань, які виникають між сторонами такого співробітництва, та їх вирішення становить значний інтерес як для інших суб’єктів, так і для суб’єктів співробітництва зокрема.

На сьогодні взаємодії між країнами світу на тому чи іншому рівні та в різних сферах діяльності пов’язані не лише з міжнародним співробітництвом, а й міжнародним партнерством країн.

Для розуміння сутності поняття «міжнародне партнерство» варто, перш за все, звернути увагу на визначення поняття «партнерства».

Нинішнє трактування суті партнерства можна представити у розрізі різнобічних наукових підходів. Так, частина авторів, серед яких Гетьман В. Г., розглядають партнерські відносини як прояв інтеграційних зв’язків між підприємствами. Інші, Майданчик Б. І., Карпунін М. Г., Любинецький Я. Г., – як горизонтальні взаємовідносини партнерів у господарській діяльності. Більш ґрунтовно висвітлюють проблему партнерства науковці, які визначають його одним серед найвагоміших принципів ринкової економічної системи, називаючи принципом договірних, контрактних відносин, які прийшли на зміну відносинам підлеглості ( Райзберг Б. А., Банашов С. В., Сєдов П. Л.). Прибічники вертикальних зв’язків ( Носкова І. Я., Портер М.) під партнерством розуміють комерційні зв’язки, законні/юридично визначені правила конкуренції, а відтак і ринкові закони, вбачаючи майбутнє процвітання економіки в посилені ролі контрактів і договорів [2, с. 5].

Категорійний апарат та практичне застосування міжнародного партнерства стали об’єктами дослідження та широкого застосування у сфері міжнародних відносин в останні десятиліття.

Вдалим прикладом такого застосування може стати набуття статусу партнера кожної з країн-членів Європейського Союзу, розширення рамок міжнародної діяльності та започаткування глобальних міжнародних проектів.

Тож, можемо говорити, що міжнародне партнерство – це добровільна угода про міжнародну співпрацю між двома або більше сторонами, в якій усі учасники домовляються працювати разом для досягнення загальної мети або виконання певної задачі і розділяти ризики, відповідальність, ресурси, правомочність і прибуток.

Можливим є виділення певних ознак, які характеризують поняття міжнародного партнерства та співробітництва, а також є умовами їх здійснення. Серед них виділяють такі: надійність, динаміка, ефективність та сутність відносин, а також їх довготривалість .

Короткий аналіз суті міжнародного партнерства та міжнародного співробітництва вказує на важливість визначення спільних та відмінних рис цих понять.

Так, спільним для вказаних категорій можна вважати сферу застосування – міжнародну, обов’язковість закріплення положень міжнародного партнерства та/або співробітництва у формально визначених нормах законодавствах або договорах.

Серед відмінних рис можна виділити такі :

· за відношенням між понятими : міжнародне співробітництво є ширшим

поняттям ніж міжнародне партнерство ;

· за сферою застосування : міжнародне партнерство зосереджене на більш конкретних та вузьких задачах, у той час, як міжнародне співробітництво націлено на глобальні питання з певної сфери ;

· за тривалістю відносин : міжнародне співробітництво спрямоване на досягнення мети, погодженої сторонами, та триває невизначений строк , а міжнародне партнерство, як правило, є довготривалою взаємодією між сторонами та інколи визначається конкретним строком дій, передбаченою угодою.

На нашу думку, поняття «міжнародне співробітництво» більш ширше ніж поняття «міжнародне партнерство». Для більш чіткого розуміння суті даних понять, варто розглядати міжнародне партнерство як один із різновидів міжнародного співробітництва, але разом із тим, варто відзначити, що широке та довготривале співробітництво між країнами з часом перетворюється на міжнародне партнерство в тій чи іншій галузі.

Як показує світовий досвід, відносини співробітництва та партнерства між країнами набувають все більше вагомого значення у останні роки, особливо для країн, які відстають у своєму розвитку, адже лише за допомогою світогосподарських зв’язків можна забезпечити наявність споживчих та виробничих товарів у тій чи іншій країні, отримати додаткові ринки збуту та доступ у сфері інформаційних, інформаційно-комунікаційних та біотехнологій, а також прискорити розвиток освітніх проектів та науки в цілому.

Список використаних джерел:

1. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 р., ратифікований Законом України № 13/98-ВР від 14 січня 1998 р. [Електронний ресурс] . – К., 1998. – Режим доступу: http:// www. ruthenia.info/txt/drgluck/irteo/2T10.html

2. Підгурська І. Особливості формування міжнародних партнерських відносин у сучасній світовій економіці / І. Підгурська // Галицький економічний вісник. – 2010. – № 1 (26). – С. 5–11.