К. е. н. Веселовська О. Є., Капканець В. С.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет», Україна

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ФОНДОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Становлення і розвиток ринкових відносин призвели не тільки до трансформації існуючих раніше форм та методів управління, а й до зміни технології функціонування товарних і фінансових ринків, модернізації усіх сфер економіки. При цьому, досить важливим є створення необхідних умов для залучення у вітчизняну економіку додаткових інвестиційних ресурсів. Ключову роль в цьому відіграє фінансовий ринок і його складова – фондовий ринок та інструменти, які на ньому обертаються.

Фондовий ринок – це сегмент фінансового ринку, на якому здійснюється емісія, купівля та продаж цінних паперів. Фондовий ринок являє собою багатогранну своєрідну економічну систему, вагому складову національної економіки країни. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до ринкових відносин.

Дослідженню проблеми функціонування та розвитку фондового ринку в Україні присвячено чимало праць вітчизняних науковців та провідних економістів, а саме: М. О. Бурмаки, В. В. Корнєєва, А. С. Криклія, О. А. Білоус, В. В. Оскольського, Є. П. Григоренка, О. М. Мозгового, Г. М. Терещенка та інших. Проте, незважаючи на значні теоретичні досягнення у вивченні даної проблеми, у вітчизняній практиці вона й досі залишається актуальною.

За роки незалежності в Україні сформовані основні принципи функціонування ринку цінних паперів, прийнято пакет законодавчих актів, які регулюють діяльність його учасників. Однак, ефективність функціонування такого ринку поки що є низькою, а результати діяльності не задовольняють його основних учасників і суспільство в цілому.

Згідно з Програмою розвитку фондового ринку України на 2011–2015 рр., основною функцією фондового ринку є забезпечення вільного та швидкого перетоку інвестиційного капіталу від особи, яка володіє вільними інвестиційними ресурсами, до особи, якій необхідні такі ресурси для розвитку, що шляхом створення механізму акумулювання, розподілу та перерозподілу коштів забезпечить грошовим капіталом потреби економіки країни [1] . Проте на сьогодні не забезпечується виконання основної функції фондового ринку України. Основними проблемами на шляху її реалізації є:

­ низький рівень капіталізації фондового ринку;

­ переважання неорганізованого фондового ринку над організованим;

­ висока волатильність фондового ринку та залежність від зовнішніх інвесторів;

­ відсутність достатньої кількості інвестиційних інвесторів (ІСІ);

­ маніпулювання цінами фінансових інструментів;

­ обмежена кількість фондових інструментів;

­ невідповідність біржової торгівлі світовим тенденціям.

Крім того, існує ціла низка проблемних факторів, які негативно впливають на розвиток вітчизняного фондового ринку. До них, зокрема, належать:

1) низький рівень захисту прав власників і покупців цінних паперів;

2) недосконалість чинного законодавства України з питань захисту власності, що призводить до виникнення численних конфліктних ситуацій між учасниками ринків цінних паперів, а це, в свою чергу, стає причиною зниження активності фінансових операцій на фондових ринках;

3) низький рівень нормативного та інформаційного забезпечення учасників фондових ринків, що за відсутності відповідних законів з питань захисту інтересів власників цінних паперів призводить до нецивілізованих механізмів їх обігу – можливості існування тіньових фінансових операцій з цінними паперами;

4) відсутність рівних умов для всіх реальних і потенційних учасників фондового ринку щодо операцій, пов'язаних з цінними паперами;

5) не розробленість організаційних та фінансових механізмів, дія яких має забезпечувати прозоре та справедливе ціноутворення;

6) обмеженість асортименту цінних паперів, які реально використовуються на вітчизняних фондових ринках, порівняно з аналогічними ринками розвинутих держав;

7) відсутність відкритих вторинних ринків цінних паперів, на яких має відбуватись масовий рух цінних паперів тощо.

На сучасному етапі важливого значення набуває тенденція до підвищення надійності фондового ринку і рівня довіри до нього масових інвесторів, що, особливо важливо для України. Тому, до пріоритетних напрямків розвитку фондового ринку можна віднести: розвиток нормативно-правової бази у сфері регулювання інститутів спільного інвестування, ринку похідних цінних паперів, удосконалення механізмів корпоративного управління, забезпечення захисту прав акціонерів та вдосконалення механізмів розкриття інформації у діяльності емітентів цінних паперів.

Для забезпечення стабільного розвитку фондового ринку в Україні головною метою повинно стати залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на оновлення виробничого потенціалу та забезпечення подальшого зростання виробництва. Цього можна досягти шляхом вирішення наступних завдань:

1) залучення через фондовий ринок інвестицій в реальний сектор економіки в обсягах, які б забезпечували його потреби (на рівні розширеного відтворення);

2) сприяння зростанню питомої ваги корпоративних цінних паперів, розвиток ринків нових фінансових інструментів, зокрема інноваційного ринку деривативів;

3) підвищення ролі внутрішніх інвесторів – громадян та реституційних інвесторів (пенсійних та інвестиційних фондів, страхових компаній тощо);

4) подолання домінування неорганізованого ринку над організованим, виведення організованого ринку на провідні позиції;

5) створення нормальних умов для реалізації національних інвестиційних можливостей і сприяння залученню зовнішніх інвестицій;

6) зосередження торгівлі цінними паперами підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також підприємств-монополістів на фондових біржах;

7) формування реальних цін під впливом попиту та пропозиції цінних паперів, вільного від маніпулювання;

8) забезпечення ефективної системи захисту прав та законних інтересів інвесторів шляхом гарантованого виконання угод, а також закріплення і обліку прав власності щодо цінних паперів;

9) узгодження грошово-кредитної, валютної і бюджетно-податкової політики держави з метою комплексного розвитку фінансового ринку України.

Отже, майбутній розвиток фондового ринку неможливий без реформування більшості складових ринку та усунення перешкод, що заважають цьому розвитку. Крім того, має бути переосмислена та суттєво підвищена роль фондового ринку у залученні інвестиційних ресурсів та спрямуванні їх на оновлення виробничого потенціалу, створення умов для становлення потужних інституційних інвесторів.

Список використаних джерел:

1. Програма розвитку фондового ринку на 2011 – 2015 роки, схвалена рішенням ДКЦПФР від 21.09.2010 р., № 1478 [Електронний ресурс] // Одеське територіальне управління ДКЦПФР. – Режим доступу: http:// www . ssmsc.odessa.gov.ua/Main.aspx?sect=Page&ID Page=29664&id=292

2. Терещенко Г. М. Концептуальні засади державного регулювання фондового ринку / Г. М. Терещенко // Фінанси України. – 2011. – № 2. – С. 97 – 105.