Кравцова Л. А.

Бердянський державний педагогічний університет, Україна

УДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ ЕКОЛОГІЧНОГО ОПОДАТКУВАННЯ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ

В сучасних умовах особливо актуальною є проблема нестачі фінансових ресурсів органів місцевої влади та нестабільність їх доходних джерел. Багаторічна практика місцевого оподаткування в нашій країні приводить до висновку, що система місцевих податків і зборів виконує у нас ніби допоміжну роль щодо державного оподаткування.

Становлення системи місцевого оподаткування в Україні відбувається надто повільними темпами. Система місцевих податків і зборів має багато недоліків. Так, на думку окремих економістів основними з них є відсутність ефективного правового поля, що відповідало б сучасним умовам господарювання; великі затрати місцевих бюджетів зі справляння місцевих податків і зборів, що ледве покриваються надходженнями цих платежів до бюджету; відсутність правових механізмів у органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків і зборів; нерозвиненість податків, які відображають політику органів місцевого самоврядування

Фінансування об’єктів природно-заповідного фонду, як правило, здійснюється з місцевих бюджетів за залишковим принципом. Видатки на програми природоохоронних заходів місцевого значення не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів і місцева влада вимушена самостійно шукати джерела фінансування для утримання об’єктів природно-заповідного фонду та зон відпочинку місцевого населення.

Українські науковці пропонують у економічний механізм природокористування включити систему платежів за використання та забруднення природних та рекреаційних ресурсів, систему пільг та кредитів, що надаються суб’єктам рекреаційного природокористування, штрафні санкції за нераціональне природокористування.

У структуру «мобілізації» природно-ресурсного потенціалу автори включають нормативно-правові інструменти, механізми організаційного і ресурсного забезпечення, економічне та технічне регулювання, а також менеджмент.

Для регулювання використання природних ресурсів автори пропонують застосовувати такі економічні інструменти: ціни, тарифи, податки, систему страхування екологічних та економічних ризиків, а також інструменти маркетингу, планування, експертної оцінки об’єктів природних ресурсів.

Одним із джерел формування коштів є впровадження нових ставок зборів та збільшення штрафів за порушення природоохоронного законодавства на місцевому рівні. Тому слід надати більшої свободи місцевим органам влади у впроваджені власної політики залучення коштів на екологічні програми.

У сучасних умовах господарювання природні ресурси виступають обмежуючим фактором розвитку економіки. Підвищити його продуктивність можливо за умов ефективного оподаткування ресурсопотоку. Зміщення податкового тягаря з праці й доходів на ресурсопотік дозволить отримати подвійні дивіденди – зменшити вплив на навколишнє середовище й стимулювати соціальний захист робітників.

Доцільним є включення до системи місцевого оподаткування екологічних податків. Податковий Кодекс передбачає запровадження екологічного податку як альтернативи збору за забруднення навколишнього середовища, який буде справлятися за місцем, де знаходиться об’єкт обчислення. При чому екологічним податком буде оподатковуватися продукт, який забруднює навколишнє середовище. Такий податок ввійде до ціни і його застосування не лише сприятиме зниженню загального рівня забруднення, а й стимулюватиме виробництво нової, екологічно чистої продукції, адже такий додатковий фінансовий тягар збільшує ціну шкідливої продукції.

Крім того, податкова реформа дає можливість враховувати зовнішні екологічні фактори, трансформуючи їх у внутрішні витрати виробництва. З іншого боку – підвищення ціни на природний капітал через оподаткування ресурсопотоку сприятиме максимізації продуктивності природного капіталу через вплив економічного стимулу щодо підвищення використання ресурсів, а саме: до технологічних інновацій і зменшення енерго- й матеріалоємності.

Такі типи екологічних податків, як податки на викид, скид, складування речовин, що забруднюють навколишнє середовище, базуються на кількості й якості викидів. Податки на викид мають, як правило, найбільш виражену фінансову мету – збільшення інвестицій, що направляються на охорону навколишнього середовища. Стимулююча й регулююча роль таких податків залежить від величини ставки податку.

Одним із найцінніших природних ресурсів України є земля. Ці податкові платежі мають високу прибутковість і стабільно надходять до бюджетів. Крім того, базу оподаткування плати за землю доцільно встановлювати на місцевому рівні, а органи місцевої влади без великих додаткових витрат (у порівнянні з іншими місцевими платежами) можуть організувати систему контролю за сплатою таких податків. Досягнення ефекту екологізації землекористування в агропромисловому комплексі можливе на основі органічного поєднання економічних та організаційних механізмів. До групи організаційних механізмів входять: законодавчі, нормативно-правові, нормативно-методичні, моніторингові, експертні та суто управлінські. За допомогою цих механізмів встановлюють систему вимог та способів використання земель власниками та землекористувачами, регулюють відносини щодо володіння, використання та розпорядження земельними ресурсами.

До економічної групи механізмів слід віднести також сукупність відповідних підгруп: методико-оціночні, інвестиційні, банківські, маркетингові, аудиторські та фінансові. Ефективність економічних методів полягає у використанні, перш за все, вартісних показників, за допомогою яких формуються умови економічно-ефективного використання земель власниками та землекористувачами. До таких показників відносяться земельний податок, нормативна ціна землі, компенсаційні виплати за вилучення земельних ділянок, базовий розмір орендної плати, реєстраційні збори тощо. За допомогою економічних механізмів здійснюється регулювання земельних відносин із врахуванням економічних інтересів землевласників та землекористувачів, таких, як: диференціація земельного податку, надання пільгових кредитів.

В якості дуже важливої складової економічного механізму виступають ринкові регулятори, які безпосередньо впливають на формування ринку землі, а саме – договірна ціна земельних ділянок, договірна орендна плата, заставна ціна щодо іпотечного кредитування та інше. Крім того, до елементів

економічного регулювання відносяться такі, як прогресивний земельний податок за надлишок площі земельних ділянок, що знаходяться у власності: прогресивний податок за понаднормативну ціну при купівлі-продажу землі.

Організаційно-економічні механізми екологізації землекористування є органічною складовою економічного механізму природокористування.

З метою підвищення ефективності управління еколого-орієнтованою діяльністю в сільськогосподарському землекористуванні фахівцями Ради по вивченню продуктивних сил пропонується створити відповідні Центри, які б на регіональному рівні здійснювали впровадження економічних та організаційних методів екологізації навколишнього середовища. Такі Центри повинні бути організовані на території регіонів, що мають схожу специфіку проблеми у сфері землегосподарювання.

Важливим аспектом також є те, що ці Центри сприятимуть зменшенню ставок платежів за отримання інформації, за організацію управління еколого-орієнтованою діяльністю, а також за необхідний контроль, оскільки можуть сприяти зменшенню кількості суб’єктів, від яких залежить прийняття рішень. Принципом, у відповідності з яким у такому разі повинні прийматись рішення, є принцип фіскальної еквівалентності. Відповідно до цього принципу, ефективне використання земельних ресурсів передбачає наявність тісного зв’язку між інтересами суб’єктів господарювання, які є власниками землі; суб’єктів, які ними користуються, суб’єктів, які приймають відповідні рішення стосовно їх використання.

Таким чином можна зробити висновок, що с еред економічних перешкод сталого розвитку природокористування в Україні визначено недостатність бюджетного фінансування раціонального використання, охорони і відтворення природних ресурсів.

Аналіз стану природокористування в Україні показав, що сьогодні вкрай необхідні більш жорсткі вимоги до здійснення контролю за виконанням нормативних актів, держава повинна більш швидко реагувати на результати техногенного впливу на довкілля. З метою раціонального природокористування необхідно впроваджувати активні заходи по оптимізації господарських зв’язків і відповідного економічного стимулювання такого господарювання, що в підсумку приведе до скорочення сукупних витрат ресурсів на виробництво продукції за рахунок їх раціонального використання.

Таким чином, проблеми еколого-орієнтованого розвитку природо- і землекористування вимагають нових підходів до оцінки ефективності функціонування регіональних господарчих систем, а процес планування раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища на місцевому рівні продиктований необхідністю формування ефективної системи державного планування в площині правових,економічних та організаційних реформ.

Оцінка сучасного землекористування в Україні показує необхідність побудови цільового економічного механізму впливу на різноманітних власників землі, щоб вони мали можливості ставити собі за мету отримання прибутків від еколого-орієнтованої діяльності в довготерміновій перспективі . Позитивним є те,що впроваджені з новим ПКУ податки є більш прогресивними та корисними та приносять більше надходжень до бюджету країни.