К. е. н. Булгаков О. Д.

ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія», м. Жовті Води, Україна

ОСОБЛИВОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ КОНСЕРВАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Іноді підприємствам доводиться тимчасово відмовлятися від експлуатації власних виробничих потужностей. Причин цьому багато, але найтиповіша – економічна неефективність використання об’єктів. У таких ситуаціях, як правило, удаються до консервації цих обтяжуючих основних засобів, аби хоч якось скоротити експлуатаційні витрати та забезпечити схоронність майна до кращих часів. Тому існує необхідність процедурним та обліковим нюансам класичної консервації основних засобів присвятити нашу доповідь.

Порядок підготовки до консервації, її проведення та розконсервації основних засобів установлено в Положенні про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затверджене постановою КМУ від 28.10.97 р. № 1183. Цей документ обов ’ язковий виключно для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави, а також засновані на державній власності. Для інших він має рекомендаційний характер.

Консервація основних засобів – це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання таких активів у разі припинення виробничої та господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їхнього функціонування.

Рішення про довготривалу консервацію майна слід старанно обґрунтувати та задокументувати. Підставою для консервації основних засобів вважається рішення платника податку тобто наказ керівника підприємства. Виведення з експлуатації будь-якого об’єкта основних засобів здійснюється на підставі документів, що свідчать про цю подію.

Перед консервацією основних засобів слід скласти проект консервації. Безпосереднім опрацюванням матеріалів та підготовкою відповідних документів має займатися спеціальна комісія на чолі з керівником підприємства. За потреби до її складу можна залучати представників проектних і науково-дослідних установ та інших фахівців.

Проект консервації основних засобів комплектується з :

­ пояснювальної записки;

­ технологічної документації здійснення консервації;

­ переліку робіт, ресурсів (матеріальних і трудових) та кошторису витрат, пов’язаних із проведенням консервації та розконсервації основних засобів підприємства.

Здійснивши всі необхідні процедури, огляди та розрахунки, робоча комісія підприємства виносить своє рішення – складає Акт про тимчасове виведення основних засобів із виробничого процесу та їхню консервацію. Якщо процес консервації об’єкта основних засобів вимагає демонтажу його окремих конструктивних елементів, слід скласти відповідний акт у довільній формі. Після закінчення робіт, пов’язаних із припиненням функціонування основних засобів, оформлюють Акт про прийняття їх на консервацію.

Консервацію основних засобів відображають в аналітичному обліку за допомогою відповідних відміток в інвентарних картках.

Очевидно, аби легко та швидко отримати необхідну облікову інформацію, вартісні показники законсервованих об’єктів мають бути відокремлені від аналогічних показників функціонуючих основних засобів. Для цього краще за все піти шляхом доповнення синтетичних рахунків 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи» та 13 «Знос(амортизація) необоротних активів» субрахунками третього порядку, наприклад, такого типу: 1031 «Будинки та споруди в експлуатації», 1032 «Будинки та споруди законсервовані».

Нарахування амортизації по основним засобам на період їхньої консервації призупиняють. Причому починаючи з місяця, наступного за місяцем переведення таких об ’ єктів на консервацію. Виключення становлять об’єкти, амортизовані із застосуванням виробничого методу. Після розконсервації основних засобів нарахування амортизації відновлюється, починаючи з місяця, наступного за місяцем зворотного введення об’єктів в експлуатацію. Вартість законсервованих основних засобів продовжуватиме брати участь у розрахунку 10%-вого ремонтного ліміту.

Консервація будівель та споруд не зумовлює одночасної безумовної консервації земельних ділянок, на яких такі об’єкти розташовані. Отже, плата за землю під виведеною з експлуатації нерухомістю продовжує нараховуватися та сплачуватися в загальному порядку.

Бухгалтерські стандарти не містять прямих указівок із приводу обліку витрат на утримання законсервованих об’єктів основних засобів. Таким затратам місце в складі інших витрат звичайної діяльності, тобто в дебеті субрахунку 977 «Інші витрати звичайної діяльності». Консервація основних засобів також може супроводжуватися затратами капітального характеру, такими як, наприклад, спорудження й зведення нових капітальних конструкцій. Ці витрати слід обліковувати в загальновстановленому для необоротних активів порядку (зокрема, накопичувати на рахунку 15 «Капітальні інвестиції»).

Податковий облік затрат на утримання законсервованих ОЗ загалом аналогічний бухгалтерському. На їх суму вдасться зменшити оподатковуваний прибуток у звітному періоді здійснення таких витрат за правилами бухгалтерського обліку. Випадок, коли тимчасово призупиняється використання основних засобів у господарській діяльності, не є підставою для переведення цих основних засобів до складу невиробничих. Адже через певний час участь зазначених об ’ єктів у процесі виробництва може відновитися або їх може бути передано в оренду, що й означатиме їх використання в господарській діяльності з метою утримання»

Затрати як на проведення консервації основних засобів, так і на їхнє наступне розконсервування можна сміливо спрямовувати на зменшення оподатковуваного прибутку підприємства.

Сподіваємося, що надані рекомендації з організації обліку консервації основних засобів допоможуть у практичній діяльності.