Голей Ю.М., Сергієнко Д.В.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
ТЕНДЕНЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СІНГАПУРУ ТА КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
Для експрес-аналізу було обрано дані країни в силу їх протилежності: Китай – країна з велетенським запасом різноманітних ресурсів в тому числі людських і земельних; Сінгапур – держава загальною площею в 622 кв. км. і кількістю населення в 4,8 млн. чол.
Сінгапур – країна-місто, яка всього за 40 років змогла перетворитися з країни третього світу на одну з найкраще економічно розвинутих держав не тільки в своєму регіоні, а й у світі. Головна особливість Сінгапуру заключається в тому, що країна активно розвивається не за рахунок торгівлі своїми природними ресурсами (корисні копалини на території даної країни обмежені, тому в Сінгапурі майже все імпортується починаючи з прісною води і закінчуючи будівельним піском), а завдяки сфері послуг. Саме сфера послуг становить майже 80% ВВП країни.
Нещодавно медіаконгломерат CNN Time Warner Group опублікував результати досліджень, за якими Сінгапур займає 5-е місце в світі (після Нової Зеландії, США, Канади та Австралії) завдяки розвитку малого бізнесу [1].
У Сінгапурі налічується близько 130 тисяч підприємств малого і середнього бізнесу. Це – 92 відсотка всіх підприємств країни. На них припадає близько 35% доданої вартості продукції, що випускається і більше 25% ВВП країни. Крім того, 7% приросту зайнятості в рік також забезпечує малий і середній бізнес [1].
Уряд країни намагається зробити свої малі і середні підприємства конкурентоспроможними на міжнародному рівні, оскільки вважає що не конкурентоспроможне підприємство робить неконкурентоспроможною всю країну. Для стимулювання малого і середнього бізнесу в Сінгапурі було створено спеціалізоване агентство «Spring» – єдине на всю країну. Дане агентство складається з п`яти управлінь, які проводять близько ста різноманітних програм допомоги підприємцям. Особливі пільги надаються тим малим і середнім підприємствам, які тільки починають свій бізнес.
Важливим кроком в розвитку Сінгапуру стала державна направленість на перетворення міста в фінансову столицю світу. Таке рішення принесло мільярдні інвестиції в розвиток інфраструктури. Взагалі іноземні інвестиції – основа економіки Сінгапуру [2].
Варто зазначити, що створення такої стабільної економічної системи було б неможливе без особливого менталітету і жорсткої системи штрафів, завдяки якій було досягнуто зниження рівня злочинності і правопорушень.
Китайська Народна Республіка(КНР) – країна, що займає близько 60% Азії і володіє великою кількістю різноманітних природних ресурсів за рахунок яких не тільки існує сама, а й ще імпортує їх на міжнародній арені менш забезпеченим країнам. Проблемними природними ресурсами для цієї країни є газ і нафта, котрі Китай імпортує. КНР – регіональний лідер, і дуже важливий світовий партнер. Основні причини економічного розвитку КНР – велика кількість дешевої робочої сили на території країни, і жорстка державна політика.
До речі, робоча сила в Китаї водночас являється і плюсом і мінусом, оскільки має місце перенаселення великих міст, виникає велика кількість безробітних, і багато населення перебувають за межею бідності [3].
Основною рушійною силою ринку в КНР є конкуренція, причому у всіх сферах – як і в бізнесі, так і в боротьбі за вільні робочі місця. Бажання отримати гарну освіту, та високооплачувану посаду спонукає громадян КНР емігрувати до сусідніх країн, оскільки вища освіта достатньо дорога [3].
Економіка Китаю розвивається не за рахунок науково технологічного процесу, а завдяки виробництву товарів за вже добре знайомим всьому світу схемам і технологіям. Тобто китайські компанії (в більшій своїй кількості) не виробляють нічого нового а запозичають товар у конкурентів, і виготовляють його за більш низькою ціною, що й спонукає споживачів до покупки. За об’ємами експорту КНР посідає перше місце в світі, забезпечуючи 80% валютних доходів держави [4].
Завдяки співставленню цих двох держав одразу помітні відмінності в тенденціях економічного розвитку. Сінгапур розвивається за рахунок прибутків в фінансовій сфері та в сфері послуг. КНР завдяки товарному виробництву і подальшій реалізації продукції на світовому ринку.
Слід зробити висновок, що неможливо встановити єдино вірний напрям розвитку для всіх країн. Кожна сучасна держава повинна планувати свою економічну програму відштовхуючись від своїх можливостей, а також свого ресурсного потенціалу.
Список використаних джерел:
1. Сайт міністерства торгівлі та розвитку Сінгапуру [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mti.gov.sg
2. Сайт служби економічного розвитку Сінгапуру [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.edb.gov.sg/edb/sg/en_uk/index/about_edb.html
3. Малевич Ю.І. Проблеми зовнішньої політки Китайської Народної Республіки / Ю.І. Малевич. – Мн., 2009.
4. Величко В.В. Моделі регіонального розвитку Китаю: формування, структура, перспективи / В.В. Величко. – К., 2006. – 23 с.