Гончаренко С.І.

Одеський національний економічний університет, Україна

МАШИНОБУДУВАННЯ ОДЕСЬКОГО РЕГІОНУ

Міцне машинобудування є важливим елементом економіки успішної розвинутої країни, здатної конкурувати на зовнішніх ринках з іншими високотехнологічними країнами, забезпечуючи державі належне місце в світовій економічній спільноті [1].

На регіональному рівні машинобудування Одеській області структурно повторює машинобудівний комплекс України. За місцем розташування найбільшої кількості підприємств можна виділити такі районні центри, як м. Одеса, м. Білгород-Дністровський, м. Ізмаїл, м. Іллічівськ, м. Котовськ, м. Теплодар, м. Южне, а також райони – Балтський, Комінтернівський, Роздільнянський. На машинобудування в Одеській області нього припадає майже третина загального обсягу виробництва області.

В Одеській області нараховується більше 230 підприємств, що відносяться до машинобудівного комплексу. Середньорічна кількість працівників в цій галузі складає близько 17552 тис. осіб, що становить приблизно 22% до загальної кількості у промисловості.

По товарному випуску продукції можна виділити в Одеському регіоні наступні підприємства та запропонувати таку класифікацію машинобудівних господарчих суб’єктів: авіаційне машинобудування (1%), автомобільне машинобудування (3%), сільськогосподарське машинобудування (7%), машинобудування для харчової промисловості (10%), виробництво машин, обладнання та устаткування (64%), приладобудування та верстатоінструментальне машинобудування (3%).

Найбільший сектор машинобудівного комплексу Одеського регіону – виробництво машин та обладнання – складається зі 151 підприємства. Доля виробників устаткування складає 49%, а підприємств, що займаються іншими видами діяльності в цій сфері – 51%. В склад підприємств, що забезпечують та обслуговують роботу виробничих підприємств входять конструкторські бюро (7%), підприємства, що займаються монтажем та обслуговуванням устаткування (13%), підприємства, що надають ремонтні послуги (50%), та підприємства, що займаються технічним обслуговуванням та поточним ремонтом (30%).

Другий за розміром сектор машинобудівного комплексу Одеської області – верстатоінструментальне машинобудування – представлений 28 підприємствами, серед яких 71% виробників та 29% обслуговуючих підприємств.

Досить близькими за сферами діяльності до даного сектору є підприємства, що відносяться до приладобудування. Сектор представлений тільки 7 підприємствами, причому серед них за видами діяльності є тільки виробничі підприємства. Об’єднання приладобудування та верстатоінструментального машинобудування в науково-виробничі об’єднання могло б посилити галузь, надавши слабким підприємства необхідно ресурсного та кадрового потенціалу, якими вже володіють великі підприємства зі стабільним положенням на ринку.

Інші сектори машинобудівного комплексу Одеського регіону займають близько 20% від загальної кількості підприємств. Найбільшим є сектор машинобудування для харчової промисловості, причому доля виробників обладнання для легхарчопрому складає 82% серед усіх підприємств даної підгалузі. Сільськогосподарське машинобудування, що спеціалізується на виробництві плугів та сіялок, представлене 16 підприємствами, причому майже половина з них – ремонтні. Автомобільний сектор представлений в основному невеликими підприємствами та заводами, що виробляють вузли та запчастини до всіх видів транспортної продукції, в тому числі і сільськогосподарської. Авіаційне машинобудування в регіоні представлене одним заводом, що на даний момент перепрофілюється під потреби сучасних покупців та платоспроможного попиту.

За результатами обстеження слід відзначити, що більшість підприємств машинобудування вважають свій фінансово-економічний стан задовільним, виробничих потужностей для виконання наявної кількості замовлень достатньо. Порівняно з попереднім роком темпи промислового виробництва зросли, продовжують покращуватись оцінки стану реалізації промислової продукції. Запаси сировини і матеріалів задовольняють потреби практично всіх підприємств, зважаючи на невелику кількість замовлень.

Як показують дослідження, допоміжні підприємства найчастіше обслуговують не виробників устаткування в своєму регіоні, а експортоване обладнання, завезене за договорами, закуплене самостійно або ж обладнання, що було в використанні та дещо модифіковане. Виробники намагаються надавати послуги ремонту та монтажу, використовуючи власні ресурси, які не завжди є в достатній кількості та наявності, щоб забезпечувати належний рівень сервісного обслуговування. Виправити ситуацію моли б об’єднання виробничих та ремонтних підприємств, які б могли співпрацювати на взаємовигідних умовах. Однією з форм організації такого господарювання для машинобудівного комплексу Одеського регіону може стати заснування науково-виробничих кластерів – НВК. Необхідність створення таких об’єднань викликана тим, що економічний потенціал регіону обов’язково має бути представлений великими промисловими підприємствами, особливо тими, що забезпечуватимуть стале економічне зростання, зважаючи на територіально-економічні та сировинні особливості регіону. За класифікаційними ознаками господарчих суб’єктів за видами виробничої діяльності можна казати про домінування в регіоні підприємств, що спеціалізуються на виробництві машин, обладнання та устаткування, приладобудуванні та верстатоінструментальному машинобудуванні. Підприємства цих секторів можуть утворити стабільний та економічно сильний НВК, забезпечивши регіону стале економічне зростання, нові робочі місця та реалізацію подальших інвестиційних програм.

Список використаних джерел:

1. Коваленко Е.О. Современное состояние и перспективы развития машиностроения: региональный аспект // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского развития и ГУАМ: сб. науч. трудов / Е.О. Коваленко. – Донецк, 2008. – С. 932–938.