К.е.н. Красностанова Н.Е., Микитюк М.С.
Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ
Інтеграція української економіки в світове господарство привели до істотних змін всіх параметрів соціально-економічного розвитку держави. Ці обставини диктують необхідність пошуку шляхів комплексного вирішення проблеми в умовах глобалізації і роблять розвиток регіонів важливим елементом добробуту країни в економічній та соціальній сферах.
У науковому світі «сталий розвиток» розглядається з двох точок зору. У вузькому сенсі акцентується увага на екологічній складовій. У широкому розумінні він трактується як збалансований розвиток економічної, соціальної та екологічної підсистем з метою задоволення запитів нинішнього і майбутніх поколінь.
Виходячи з цього, ми пропонуємо розглядати поняття сталого розвитку регіону, як забезпечення економічної та соціальної стабільності, планомірного розвитку продуктивних сил і суспільних відносин, забезпеченням умов для матеріального благополуччя, духовного розвитку людини та раціональне використання навколишнього середовища без шкоди інтересам майбутніх поколінь на індивідуальній територіальній одиниці.
Регіональний розвиток повинен бути чітко визначений і задокументований. Тому для розуміння можливостей та перспектив розробляється регіональне стратегічне планування.
З точки зору Гранберга [4] регіональне стратегічне планування покликане визначити стратегічні (перспективні) та поточні цілі розвитку, розробити систему планових документів, які забезпечують реалізацію цих цілей.
Спрямовані ці документи на вирішення не стільки поточних (тактичних), скільки стратегічних завдань.
Планування полягає в наступному:
• планування дає можливість цілеспрямовано і системно здійснювати управління економікою, системно, з урахуванням перспективи, застосовувати різні методи та інструменти поточного регулювання;
• планування дозволяє підвищити якість діяльності органів управління – попередньо скоординувати і пов'язати майбутні дії всіх структур і рівнів управління, а також господарюючих суб'єктів; в процесі розробки та реалізації плану підвищується рівень взаємодії управлінських структур, усувається дублювання, досягається більш економічний розподіл ресурсів;
• планування, будучи основною соціально-економічної базою нормального бюджетного процесу, дозволяє більш точно визначити роль бюджету в економічному і соціальному розвитку регіону, конкретні джерела бюджетних доходів і направленні бюджетних витрат;
• планування є найважливішим методом ефективного управління державним і муніципальним секторами економіки.
Методологічний підхід дозволяє стверджувати, що стратегічне планування сталого розвитку регіону вимагає дотримання ряду принципів, найважливішими з яких є науковість, цілеспрямованість, соціальна орієнтація, комплексність, адаптивність і т. п. Більш повний перелік принципів регіонального стратегічного планування та їх сутність представлені у табл. 1.
Таблиця 1. Основні принципи стратегічного планування розвитку регіону
Принципи |
Сутність принципів |
Науковість |
Розробка стратегічного документа є результатом наукового дослідження, проведеного згідно з прийнятою методологією |
Цілеспрямованість |
Розробка системи економічних, соціальних, екологічних та інших цілей |
Соціальна орієнтація |
Забезпечення пріоритетності вирішення соціальних проблем |
Комплексність |
Врахування сукупності всіх чинників розвитку об'єкта управління: соціальних, економічних, екологічних; збалансованість міських, регіональних і державних інтересів; ув'язка програмних заходів за виконавцями, ресурсів і термінів здійснення |
Системність |
Обґрунтування перспективних напрямків розвитку з урахуванням передумов і обмежень, які формуються на місцевому, регіональному та державному рівнях |
Ефективність і результативність |
Реалізація розроблюваних заходів забезпечить досягнення обраних цілей і рівня розвитку не нижче прийнятого в країні, з найменшими витратами |
Громадське партнерство |
Взаємодія органів влади з населенням, діловими колами, громадськими організаціями, наукою |
Наступність |
Використання результатів аналізу та прогнозів у визначенні перспектив розвитку |
Керованість процесом розробки |
Створення механізму управління, у тому числі розробка необхідних організаційно-управлінських документів, що регламентують проведення порядок програмно планових робіт і персональну відповідальність учасників, методичної та інформаційної бази |
Відкритість та прозорість |
Залучення до розгляду та експертизи проектів планових документів вчених, фахівців, представників громадськості та населення |
Поєднання територіального та галузевого аспектів планування |
Розробка планів розвитку галузей економіки та виробничих комплексів з урахуванням інтересів даної території і раціонального використання місцевих ресурсів |
Адаптивність |
Облік можливих змін зовнішнього середовища |
Легітимність |
Розгляд і прийняття прогнозно-планових документів представницьким органом влади |
Отже, сталий розвиток одна з основних парадигм сучасного розвитку суспільства. В умовах глобалізації, динамічності зовнішніх і внутрішніх процесів осмислення теорії управління сталим розвитком регіонів, а також розробка їх методологічних положень і методів управління необхідні і дуже значимі.
Список використаних джерел:
1. Білоус О.Г. Глобальна перспектива і сталий розвиток / О.Г. Білоус, Ю.М. Мацейко. – К.: МАУП, 2006. – 492 с.
2. Згуровский М.З. Сталий розвиток у глобальному і регіональному вимірах: аналіз за даними 2005р. / М.З. Згуровский. – К.: НТУУ «КПІ», ВПІ ВПК «Політехніка», 2006. – 84 с.
3. Гаркавая В.Г. Интегрированная оценка устойчивости развития регионов [Електронний ресурс] / В.Г. Гаркавая. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/CCN/Economics/ 13_garkavaja.doc.htm
4. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики / А.Г. Гранберг. – М.: ГУ-ВШЭ, 2000. – 496 с.