Д.е.н. Мешко Н.П., Лозовська І.М.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ УКРАЇНИ
Сучасна регіональна політика в Україні є механізмом управління інноваційним розвитком регіонів і передбачає зміцнення потенціалу розвитку регіонів країни та їхньої конкурентоспроможності. Основним пріоритетним завданням регіональної економічної політики, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності регіонів, є розвиток їх науково-технологічного та інноваційного потенціалу [1].
Основним механізмом підтримки інноваційного розвитку в регіонах України є діяльність регіональних наукових центрів НАН і МОН України. Створення в регіонах України наукових установ Академії відбувалось протягом 1964-2001 рр. (табл. 1).
Таблиця 1. Заходи щодо створення регіональних наукових центрів
НАН і МОН України
Рік |
Подія |
1964 р. |
Створення за пропозицією Академії наук України в м. Донецьку низки нових академічних наукових установ та університету. Завдяки цьому потужний індустріальний регіон став також регіоном науки і освіти, в якому на той час працювало 17 академіків і членів-кореспондентів НАН України, близько 650 докторів і понад 4500 кандидатів наук |
Початок 70-х рр. |
За ініціативою Президії АН УРСР рішенням найвищих органів влади України було створено мережу міжвідомчих регіональних науково-координаційних органів — наукових центрів АН УРСР: Донецького, Західного, Харківського, Дніпропетровського та Південного |
1981 р. |
Прийняття в січні 1981 р. постанови директивних органів України по наукових центрах. Цією постановою головним пріоритетом в діяльності регіональних наукових центрів Академії наук України було визначено наукове забезпечення розробки програм з вирішення крупних регіональних проблем, сприяння широкомасштабному впровадженню в регіонах України перспективних наукових розробок |
1991 р. |
Президія Академії наук України за погодженням з Радою Міністрів України надала регіональним науковим центрам Академії наук права юридичних осіб. Це дозволило їм вести роботу з вирішення важливих регіональних проблем, залучаючи до цієї роботи на контрактній основі кращих фахівців, залучити кошти місцевих бюджетів та позабюджетних фондів до реалізації регіональних науково-технічних програм |
2001 р. |
Надання статусу подвійного підпорядкування НАН України і МОН України. Пріоритетні напрями діяльності наукових центрів затверджуються спільно МОН України і НАН України за погодженням з місцевими органами влади |
В сучасних умовах в Україні діють 6 регіональних наукових центрів НАН і МОН України, а саме Донецький науковий центр, Західний науковий центр, Південний науковий центр, Північно-східний науковий центр, Придніпровський науковий центр і Кримський науковий центр. Вони розташовані в областях України з найбільш розвиненим науковим потенціалом і складають основу регіональної структури НАН України. Сфера діяльності наукових центрів не обмежується областю розташування, а поширюється на конкретний природно-економічний район України.
Основними завданнями інноваційних регіональних центрів НАН і МОН України є пошук нових ефективних форм співпраці науковців з освітянами; розвиток міжрегіональних наукових і виробничих зв'язків; проведення експертних досліджень з питань, що мають суттєве значення для вирішення конкретних регіональних проблем; поліпшення системи підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації; підтримка молодих вчених і створення умов для їх творчого розвитку [2].
Діяльність наукових центрів забезпечується своїми штатними працівниками, які утримуються за рахунок державного бюджету, працюючими на громадських засадах вченими даного регіону, залученими на тимчасову роботу за рахунок різних джерел фінансування тимчасово працюючими вченими та спеціалістами як свого, так і інших регіонів.
Проведений аналіз дозволяє дійти висновку, що науковими центрами за останні роки здійснено ряд важливих розробок щодо інноваційного розвитку регіону (табл. 2).
Таблиця 2. Основні розробки наукових центрів на період 2010-2020 рр.
Назва центру |
Розроблені на впроваджені програми |
Донецький науковий центр |
Розроблено Програми науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року. Програму створено у відповідності з Угодою про співробітництво між Національною академією наук України і Донецькою обласною державною адміністрацією |
Західний науковий центр |
Розроблена та виконується «Регіональна програма з визначення залишкового ресурсу конструкцій, споруд і машин тривалої експлуатації та заходи щодо їх безаварійної роботи», в рамках якої реалізовано ряд важливих для регіону проектів |
Придніпровський науковий центр |
Розроблена «Регіональна програма інноваційного розвитку Дніпропетровської області на період до 2020 року», метою якої єстворення інноваційної інфраструктури, здатної забезпечити підвищення конкурентоспроможності національної економіки та ефективне використання наявного науково-технологічного потенціалу шляхом створення інноваційних підприємств та забезпечити подальше стале зростання темпів цієї роботи |
Нині регіональні наукові центри НАН і МОН України стали важливим елементом регіональної інноваційної інфраструктури, який забезпечує вирішення широкого спектру питань сприяння розвитку інноваційної діяльності.
Спектр питань, який вирішують центри, включає безпосередньо наукові, науково-технічні, інформаційні, освітні, культурні складові. Однак масштаби реальної участі наукових центрів у вирішенні соціально-економічних проблем відповідних регіонів суттєво обмежуються фінансовими можливостями регіонів [3].
Створення ефективного державного механізму економічної підтримки науково-технічної та інноваційної діяльності на регіональному рівні нині є головною проблемою подальшого соціально-економічного розвитку України.
Список використаних джерел:
1. Амоша А. Украина и ее регионы на пути к инновационному обществу / А. Амоша // Економіст. – 2011. – № 6. – С. 61.
2. Головний портал НАН України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nas.gov.ua
3. Бондарчук Н.В. Оцінка рівня інноваційного потенціалу регіонів / Н.В. Бондарчук // Інвестиції: практика і досвід. – 2011. – № 9. – С. 24-46.