Молдован О.О.

Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України, м. Київ

ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ СТРУКТУРНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ

Чорна металургія посідає важливе місце в економіках не тільки індустріальних, а і постіндустріальних країн. Це обумовлено тим, що чорні метали – основний конструкційний матеріал для виготовлення засобів та знарядь виробництва, від кількості та якості якого в значній мірі залежать рівень розвитку виробничих сил країни, темпи і масштаби технічного прогресу. Як зазначають Г. Єфименко, В. Самарай, В. Клименко, «аналіз використання різних конструкційних матеріалів промислового виробництва показав, що сталь і її сплави були, є й будуть основним таким матеріалом. Розповсюджене ще в 90-х роках минулого сторіччя припущення про ймовірність заміни сталі альтернативними матеріалами – алюмінієм, титаном, цементом, пластмасами не підтвердилися. Жоден із цих матеріалів навіть частково не зміг замінити сталь ні за своїми конструкційними властивостями, ні через непорівнянну вартість і можливі обсяги виробництва» [1, c. 9].

Починаючи з другої половини ХХ ст., виробництво чорних металів в світі за незначним виключенням мало загальну висхідну тенденцію. Особливо динамічно галузь розвивалася в 1990-2010 рр.: за цей час світове виробництво сталі збільшилось у 1,7 разу [2].

В процесі розвитку чорної металургії, посилилися системні зміни в галузі, які відчутно впливають на її структуру. Трансформація чорної металургії в світі відбувається в різних аспектах. Як зазначає Л. А. Кислова, «протягом 1980–1990 рр. відбувалася масова перебудова галузі, яка охопила різні аспекти науково-технічного, соціально-політичного, організаційно-управлінського характеру. В країнах з ринковою економікою активно став розвиватися науково-технічний прогрес, тобто розвиток пішов інтенсивним шляхом. В країнах із централізованою економікою науково-технічний прогрес теж ішов, але дуже слабко, розвиток продовжувався екстенсивним шляхом [3, с. 146»].

Проаналізувавши різні дослідження з даної теми, виділимо наступні загальні глобальні структурні зрушення, що спостерігалися протягом останніх трьох десятиліть в чорній металургії:

1. Технологічна трансформація в напряму формування раціонального та енергоефективного виробництва. У 70-90-х роках минулого століття в усіх розвинених країнах було проведено глибоку реструктуризацію і технічну модернізацію металургійного виробництва, у процесі яких були ліквідовані застарілі й зайві виробничі потужності. Мартенівське виробництво було замінене киснево-конверторним процесом і виробництвом електросталі. Була впроваджена технологія безперервного розливу сталі. Це дозволило суттєво збільшити продуктивність праці і зменшити енерго- і матеріалоємність продукції. В процесі модернізації помітно знизилося негативне навантаження металургійного виробництва на навколишнє середовище.

2. Виробнича трансформація в напрямку підвищення якісних характеристик номенклатури продукції. Більшість металургійних підприємств намагаються максимально збільшити додану вартість товарної продукції з метою підвищення економічної ефективності виробництва в умовах зростання вартості праці, матеріальних та енергетичних ресурсів. Внаслідок цього, в структурі реалізованої продукції стрімко зросла частка продукції в високими якісними показниками й знизилася частка чавуну та напівфабрикатів.

3. Корпоративна трансформація в напрямку формування вертикально-інтегрованих корпорацій. Починаючи с 90-х років минулого століття домінуючою тенденцією в металургійному комплексі в світі є низхідна вертикальна інтеграція, тобто проникнення в галузі, що виробляють сировину для чорної металургії. Це обумовлена такими факторами:

- загостренням дефіциту сировинних ресурсів через асиметричний розвиток сталеплавильного та сировинних секторів. Випереджаюче розширення потужностей з виплавки сталі, які збільшилися майже вдвічі за останні п'ятнадцять років, не було підкріплено адекватним збільшенням виробництва залізорудної сировини та коксівного вугілля. Внаслідок цього, металургійні підприємства вимушені були самостійно розвивати сировинні активи;

- підвищенням волатильності та нестабільності сировинних ринків, передусім спотових. Відсутність можливості більш менш чітко прогнозувати свої витрати негативно відображалося на ефективності виробничого та фінансового планування діяльності металургійних підприємств;

- збільшенням витрат на сировині ресурси через підвищення норми прибутку сировинних компаній. Цьому сприяли названий дефіцит сировини, а також монополізація глобальних ринків. Варто відмітити, що вартість залізорудної сировини за останні 15 років виросла більш ніж в 10 разів, коксівного вугілля – в 7-8 разів [4];

- збільшення транзакційних витрат на сировинне забезпечення, яке виражається в додаткових грошових витратах [5, c. 150];

4. Географічна трансформація, яка обумовила зміщення центрів металургійного виробництва. Така тенденція пов’язана, передусім, з глибокими змінами, що відбуваються у міжнародному промисловому поділі праці, у тому числі з переміщенням виробництва ближче до основних районів добутку високоякісної руди, а також зростаючим ринком збута у самих країнах що розвиваються.

Відмітимо, що зміщення центрів металургійного виробництва обумовлено не тільки нарощуванням виробництва в країнах, що розвиваються, а й зниженням споживання металопродукції в розвинених країнах. Як зазначає О. Г. Музиченко, «у промислово розвинених країнах з ростом наукомістких галузей істотно скоротилися абсолютна й відносна потреба в металопродукції масового виробництва. Зросла роль ресурсозбереження, і зокрема металозбереження, що перетворилася в один із базових принципів господарської практики всіх країн, це позначилося на споживанні металопродукції й на економічному стані світового металургійного комплексу. За останні десятиріччя у більшості розвинених країн частка металургії зменшувалася в обсягах як національного виробництва, так і у використаних матеріальних і фінансових ресурсах [6, c. 182]». У результаті даних тенденцій, такі країни як Бразилія, Мексика, Аргентина, Республіка Корея, Індія, Туреччина, В’єтнам вже обігнали чи майже обігнали такі провідні країни як Італію, Великобританію, Францію та ін.

Таким чином, чорна металургія, попри песимістичні прогнози, залишається однією із найбільш динамічних галузей в світовому господарстві. Разом з тим, процеси структурної трансформації призвели в останні два десятиліття до значних технологічних, корпоративних та географічних змін. В даному контексті, українська політика щодо розвитку вітчизняної чорної металургії, повинна неодмінно враховувати світові тенденції з метою максимізації переваг від участі у глобальному розподілі праці.

Список використаних джерел:

1. Єфименко Г.Г. Анализ развития производства стали в мире и задачи черной металлургии Украины / Г.Г. Єфименко, В.П. Самарай, В.А. Клименко // Металл и литье Украины. – 2007. – № 11-12. – С. 9-15.

2. Steel in Figures [Електронний ресурс] / The World Steel Association. – Режим доступу: http://www.worldsteel.org

3. Кислова Л.А. Аналіз впливу тенденцій розвитку світового ринку чорних металів на економіку України / Л.А. Кислова // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. – 2007. – Вип. 2. – С. 144-149.

4. Нелюбченко І. Сировинний диктат [Електронний ресурс] / І. Нелюбченко // Тиждень. – 2011. – Режим доступу: http://www.ut.net.ua/Economics/6565

5. Молдован О.О. Вертикальна інтеграція як напрям підвищення конкурентоспроможності підприємств чорної металургії України / О.О. Молдован // Стратегічні пріоритети. – 2009. – № 2 (11). – С. 145–152.

6. Музиченко О.Г. Управління інноваційним процесом металургійного комплексу України в умовах світової глобалізації / О.Г. Музиченко // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. – 2008. – Вип. 1. – С. 181–186.