К.е.н. Пирог О.В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ОЦІНКА МОЖЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ НА РІВНІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

Зростання економіки України носить хаотичний характер, тоді як розвинені країни світу характеризуються стохастичним зростанням, що відбувається в результаті дотримання принципів сталого розвитку. Незважаючи на перехід на інноваційно-інвестиційну модель економічного розвитку, основу якої складають інновації та інвестиції в високотехнологічних галузях (виробництвах), до цього часу у структурі національної промисловості зберігається домінування старих технологічних укладів та виробництва продукції з низькою доданою вартістю.

Стратегічною задачею економічного розвитку України, яка закріплена програмою економічних реформ на 2010–2014 рр. Президента України В.Ф. Януковича «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», визначено « … вхід в найближче десятиліття до кола розвинутих країн світу» [1]. У виступі зі щорічним посланні Президента до Верховної Ради «Про внутрішнє та зовнішнє становище України у 2011 році» визначено перспективне завдання для країни: «Україна – це країна – лідер», базиси для якого створить модернізація економіки країни із залученням промислово-індустріального та наукового потенціалів.

Темпи економічного зростання вищі за темпи розвинутих країн не забезпечують Україні рівень ВВП на одну особу аналогічний цим країнам. Так, якщо рівень ВВП на одну особу в середньому по ЄС–27 у 2010 р. був 24 500 євро [2], то в Україні – в 10 раз менше (2 386,3 євро). Рівень ВВП на душу населення серед 27 країн – членів Європейського Союзу має розрив у 16,6 разів між максимальним (Люксембург) та мінімальним значенням. Так, мінімальний рівень ВВП на душу населення мають Болгарія (4 600 євро у 2009 р.) та Румунія (5 700 євро у 2010 р.) [3]. Однак, навіть порівняно з цим країнами рівень України у 2–3 рази менший. Україна може претендувати на відповідне місце серед розвинених країн світу лише у тому випадку, якщо їй вдасться досягти певного рівня інноваційно-соціального розвитку, який би сприяв відродженню економіки на рівні постіндустріальної епохи.

У ході дослідження була здійснена оцінка можливості України розриватись на рівні провідних країн світу. В якості бази для порівняння були обрані країни – члени Європейського Союзу, оскільки серед стратегічних завдань України є вступ до Європейського Союзу та країна має відповідати європейським стандартам.

В якості еталонів були обрано ЄС-27 та Румунія, що обумовлено концептуальними засадами зовнішньоекономічної стратегії України. Генеральною лінією української політики у близькій перспективі визначено активну цілеспрямовану інтеграцію у європейську спільноту на основі істотних трансформацій соціально-економічного і соціально-політичного типу [3, с. 16]. Румунія була інтегрована до ЄС під час останньої хвилі розширення (2007 р.) та за структурою економіки подібна до структури економіки України.

Об’єктивність розрахованих середньорічних темпах економічного зростання еталонних країн (ЄС-27 – 1,5% та Румунія – 3,34%) та ймовірність досягнення самих таких рівнів підтверджують результати останніх досліджень та прогнози міжнародних організацій. Так, за прогнозами Світового банку [4], у 2012 р. економічне зростання країн, що розвиваються, становитиме 5,4%, розвинених країн (з високим рівнем доходів) – 1,4% та країн єврозони – 3,2%. Сповільнення темпів економічного зростання в Європейському Союзу обумовлено борговими проблемами єврозони, інфляційним тиском та, як наслідок, скороченням потоків капіталу.

За проведеними розрахунками було сформовано 9 варіантів для України розриватись на рівні країн Європейського Союзу та Румунії. Враховуючи ймовірність настання певного рівня темпів зростання, реалістичними серед варіантів є два: відносно країн ЄС при темпах – 5,2–5,4 % за період 60–65 років та відносно Румунії при темпах 5,6–5,9 % за 35–40 років.

Порівняємо розраховані темпи зростання економіки з темпами, що заплановані виконавчою владою в стратегічних документах. Так, за звітами Міністерства економічного розвитку та торгівлі [5], економічне зростання станом на 2011 р. становить 5%, тоді як для виходу України на траєкторію сталого розвитку, за прогнозами [5], необхідні реальні, середньорічні темпи економічного зростання ВВП на рівні 6-8%. За розрахунками В. Гейця, для скорочення «до прийнятних меж» відставання нашої держави від розвинутих країн за рівнем ВВП на душу населення необхідно забезпечити середньорічні темпи економічного зростання близько 6% на рік [6, с. 93]. Якщо розрахувати реальні, середньорічні темпи економічного зростання України за даними Державного комітету статистики України за період 2000–2010 рр., то вони становлять 4,7%.

Отримані результати дозволяють зробити висновок, що виконати амбітне завдання – увійти до десятки розвинутих країн світу до 2020 р., що поставлено вищим керівництвом країни, Україна може лише за умов надзвичайно високих темпів економічного зростання, що призведе до «перегріву» національної економіки, виснаження трудових й природних ресурсів. У той же час досягти таких темпів економічного зростання Україна не може за сучасного стану основних засобів, рівня інвестування економіки та технологічного розвитку. Модернізація української економіки, диверсифікація її реального сектора може стати матеріальною базою довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку країни.

Список використаних джерел:

1. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.psident.gov.ua – Офіційне представництво Президента України.

2. Key figures on Europe. – Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2011. – 173 p.

3. Концептуальні засади зовнішньополітичної стратегії України / за ред. О.В. Литвиненко, К.А. Кононенко. – К.: НІСД, 2011. – 30 с.

4. Світовий банк прогнозує уповільнення темпів зростання світової економіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.worldbank.org/globaloutlook – Світовий банк.

5. Клюєв А. Майбутнє України: глобальні виклики та можливості / А. Клюєв // Дзеркало тижня. – 2011. – № 35. – С. 1, 8.

6. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / за ред. В.М. Гейця. – К.: Інститут економічного прогнозування НАНУ; Фенікс, 2003. – 1008 с.