Рощина О.І.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

МІСЦЕ УКРАЇНИ В СУЧАСНІЙ МІЖНАРОДНІЙ ТРУДОВІЙ МІГРАЦІЇ

На сучасному етапі одним із важливих елементів глобальної економічної системи є міжнародний ринок праці, а основною метою його функціонування – досягнення економічної рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили. У зв’язку з нерівномірним розподілом трудових ресурсів і центрами попиту на них підґрунтям досягнення цієї рівноваги є міжнародна трудова міграція.

Інтенсивний розвиток сучасних інтеграційних процесів викликав необхідність посилення ролі економічної безпеки держави та розробку заходів щодо її забезпечення. Світова фінансова та економічна криза суттєво впливає на потоки трудових мігрантів у цілому світі, адже саме вони є найбільш вразливою групою у кризовій ситуації і терплять найістотніші збитки. Відповідно, на сучасному етапі актуально визначити нові особливості трудової міграції та ситуацію, що склалася з цього приводу в Україні.

Будь-який міграційний потік акумулює у собі переважно працездатне населення, яке виходить на національний чи міжнародний ринки праці. Рішення про міграцію приймається в результаті зіставлення двох груп факторів і є вибором кращого варіанту. Першу групу (фактори, що відштовхують) становлять причини, які викликають незадоволення життєвими умовами та примушують людей емігрувати; другу групу (фактори, що притягують) – причини, які віддзеркалюють переваги можливого майбутнього місця проживання над сьогоденням [1]. На даний момент ситуація дещо змінилась. Світова фінансова криза чітко дала зрозуміти, що велику роль відіграє ризик.

У розвинутих країнах світу кількість трудових мігрантів за останні півстоліття потроїлась, вони стали невід'ємною частиною їх економіки. Зрештою, більшість науковців погоджуються, що навіть в умовах світової фінансової кризи, традиційні центри тяжіння трудової міграції – країни «першого світу» – не збираються ставити на її шляху бар’єри. Але вони вже здійснюють заходи посилення критеріїв відбору за якістю претендентів на в'їзд. Переваги, як і раніше, матимуть носії сучасних професій, учені, інженери високотехнологічних сфер, освічені молоді люди, тобто саме ті категорії найбільш коштовної частини трудового потенціалу країни, які одночасно є і його інтелектуальним потенціалом. Світова практика свідчить, що зберегти його можливо лише зусиллями держави, при використанні адекватної та відповідальної сучасним реаліям політики [2].

Основними центрами тяжіння українських трудових мігрантів є Росія (40-50%), Польща (15-20%), Чехія (10-15%), Італія (майже 10%), Португалія (4-6%). Загалом понад 90% загального потоку трудових мігрантів припадає на країни СНД (Росія і частково Білорусія), країни Вишеградської групи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина) та держави Південної Європи [3]. Отримання можливостей праці за кордоном хронологічно співпало з початком економічного спаду і стало засобом поліпшення не лише економічного становища, а й соціального статусу, особливо у сільській місцевості та невеликих містах західних регіонів. Не змінилася на краще ситуація і з економічним зростанням. Більше того, за оцінками НБУ, обсяги переказів заробітної плати робітників, які працюють за кордоном менше 1 року, збільшилися за 2000-2010 роки у 2,2 рази, а тих, хто працює за кордоном більше 1 року, – вдвічі. Прогнозується, що й в 2012 році така тенденція залишиться [4].

У питанні міжнародної трудової міграції, перед Україною постали наступні проблеми: депопуляція або «зненаселення», соціальне сирітство або проблема ще одного втраченого покоління, «відтік мозків», злочинність і корупція, політичний аспект, адже трудові мігранти (насамперед – нелегальні) в умовах нинішньої української політичної дійсності стають зручним об’єктом політичних маніпуляцій. Негативний вплив справляє імідж України як донора нелегалів та країни транзиту нелегалів. У протилежних напрямах перетинають 51–55 млн. осіб щорічно [4]. На сьогодні проблемами міграції, зокрема трудової, опікується 6 міністерств і відомств: Адміністрація Державної прикордонної служби, Держкомнацміграції, МЗС, МВС, Мінпраці, СБУ. Але проблема трудової міграції все ще існує. Для її вирішення необхідно звернути увагу на наступне: селекційна міграційна політика (покращити рівень розвитку людського капіталу), соціальна захищеність трудових мігрантів, посилення контролю за нелегальною міграцією, сприяння розвитку малого та середнього бізнесу (як одного з засобів залучення трансфертів трудових мігрантів) [5]. Треба докласти максимум зусиль для досягнення наступних стратегічних цілей політики регулювання міжнародної трудової міграції: легалізація працевлаштування українських трудових мігрантів за кордоном, контроль над зайнятістю українських трудових мігрантів за кордоном, активізація зусиль щодо введення в дію спрощеного візового режиму (необхідно прискорити проходження ратифікаційних процедур підписаної угоди між Україною та ЄС про спрощення візового режиму), сприяння поверненню українських трудових мігрантів на батьківщину за рахунок державної підтримки трудових мігрантів, посилення співпраці із ЄС у сфері регулювання міжнародних міграційних процесів.

Таким чином, питання трудової міграції є актуальними в економічному, політичному та соціальному планах. Україна, прагнучи стати рівноправною складовою світової економіки, мусить вжити відповідних заходів, аби мінімізувати негативні ефекти трудової міграції, та зробити максимальними вигоди від цього процесу.

Список використаних джерел:

1. Баланда Аж. Соціально-економічні фактори зумовленості міжнародної міграції населення / Аж Баланда // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2010. – № 3. – С. 4–8.

2. Миколюк О. Как миграцию обратить на пользу государству?: Денежные переводы украинцев в восемь раз больше, чем составляет помощь стран-доноров / О. Миколюк // День(укр). – 2011. – № 188(19.10). – С. 6.

3. Харламова Г. Міграція як складова процесу формування людського капіталу України / Г. Харламова // Економіка та держава. – 2010. – № 4. – С. 32–36.

4. Щерба Г. Зарубіжна трудова міграція з України: Сучасні виклики і регіональна специфіка / Г. Щерба // Україна: аспекти праці. – 2010. – № 3. – С. 41–45.

5. Юськів Б. Міжнародна трудова міграція і державна міграційна політика / Б. Юськів // Регіональна економіка. – 2010. – № 2. – С. 134–138.