Білій А.І., Гаджала І.А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

НАПРЯМКИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ НІМЕЧЧИНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Німеччина – європейська країна з досить потужною економікою, яка характеризується розвиненою інфраструктурою та кваліфікованою робочою силою. Серед рейтингу держав за загальним об’ємом ВВП Німеччина посідає четверте місце. В економічній системі Німеччини можна виділити декілька особливих рис. По-перше, її економіка організована за принципом соціально-ринкової економіки, що надає можливість ринковим силам вільно розвиватися, проте основний акцент робиться на соціальному забезпеченні. Але високий рівень старіння населення вимагає значних витрат на забезпечення пенсіонерів. Крім того, значною соціально-економічною проблемою є високий рівень безробіття при високих виплатах непрацюючим громадянам, що в свою чергу стимулює збільшення відсотку безробіття. По-друге, особливістю економіки Німеччини є так званий «рейнський капіталізм», що характеризується значною роллю банків в економіці держави. Банки в Німеччині є значними акціонерами промислових компаній та компаній сфери послуг, тому вони активно ініціюють прийняття багатьох бізнес-рішень. Ще однією особливістю можна назвати нерівномірний економічний розвиток в рамках території держави, оскільки східна частина Німеччини значно відставала у економічному розвитку. Проте останнім часом великі інвестиції в економіку Східної Німеччини з федерального бюджету та західнонімецьких концернів сприяють встановленню рівноваги у економічному розвитку федеральних земель в рамках держави.

Серед основних напрямків економічної політики Німеччини в рамках ЄС можна виділити наступні: збільшення інноваційного потенціалу національної економіки, лібералізацію підприємницької діяльності, включаючи зниження рівня адміністративного регулювання, підвищення конкурентоздатності економіки, розвиток кооперації на міжфірмовому, міжгалузевому та міждержавному рівні, забезпечення оптимальних умов для подальшого використання міжнародного поділу праці, форсування європейської економічної інтеграції, трансформація економіки нових федеральних земель, поступова ліквідація економічного та технологічного відставання від США.

Інноваційний потенціал Німеччини є основою для її подальшого економічного розвитку. Приблизно 2,6% свого ВВП держава витрачає на наукові досліди та розробки (НДР), що значно вище середнього рівня по ЄС – 1,9%. До 2015 року федеральне правління планує збільшити витрати на НДР до 3% від вартості ВВП. Також Німеччина посідає провідне місце і в тому, що стосується фінансування НДР з боку підприємств. Це призвело до того, що вона посідає третє місце у світовому рейтингу отримання патентів на душу населення – близько 11% загальної кількості. Патентна спеціалізація проявляється загалом у захисті навколишнього середовища, а також у інформаційних та телекомунікаційних технологіях. Загальна інноваційна політика базується на наступних принципах: сприянні інноваційної активності фірм шляхом створення сприятливих умов (податкові пільги, фінансування дослідів та ін.); посилення позицій у сфері нових інформаційних та комунікаційних технологій, а також реформування професійної освіти та залучення висококваліфікованих іноземних спеціалістів; збільшення співробітництва та технологічного обміну між дослідницькими центрами та промисловістю; оптимізація середньо-спеціальної та вищої освіти у напрямку більшої обізнаності щодо нових технологій, модернізація університетської системи навчання та професійної освіти; стимулювання розвитку «технологій майбутнього», таких як біотехнології та мультимедіа.

Міжнародна конкурентоздатність німецької економіки, і перш за все її базових галузей – автомобілебудування, хімічної та біотехнічної промисловості у довгостроковій перспективі будуть зростати. На даний момент ряд галузей німецької промисловості вже успішно експортують свою продукцію. Це стимулює і інші галузі, тому підприємства підвищують свою конкурентоздатність. Однак найвищі темпи зростання очікуються у сфері послуг, перш за все у таких секторах, як логістика, страхування, інформаційні технології, підприємницькі послуги та охорона здоров’я. Також розвивається так звана неоліберальна концепція «соціального ринкового господарства», основою якої стали наступні принципи: держава не приймає участі у регулюванні господарських процесів, але встановлює чіткі правила, за якими в умовах вільної конкуренції діють приватні господарські суб’єкти, що також підвищує конкурентоздатність державної економіки.

Кооперація та міжнародний розподіл праці стали базою для соціально-економічного та науково-технічного розвитку Німеччини. Ця форма взаємодії є основою перебудов у національній економіці держави. Кооперація – це організація виробничих зв’язків між підприємствами, галузями та державами заради спільного виготовлення продукції на основі розподілу праці та спеціалізації виробництва. Це дає можливість підвищити ефективність виробництва, якість продукції, покращити виробництво та створити довгострокові зв’язки. Міжнародний розподіл праці сприяє розвитку німецької промисловості за кордоном – переміщення виробництва у інші держави знижує трансакційні витрати, сприяє раціональному розподілу ресурсів та створює умови для збільшення об’ємів виробництва за рахунок підвищення попиту в результаті розширення ринків збуту. Це покращує позиції Німеччині на світовому рівні, та сприяє поступовій ліквідації економічного та технологічного відставання від США.

Серед основних факторів, що послаблюють позицію Німеччини, можна назвати такі: криза системи соціального ринкового господарства в умовах глобалізації та європейської інтеграції, використання великих фінансових ресурсів на модернізацію економіки східнонімецького регіону, несприятливе співвідношення між витратами на заробітну платню на одиницю продукції порівняно з державами, що є основними конкурентами на світовому ринку.

Таким чином, економіка Німеччини і надалі буде розвиватися досить інтенсивно, незважаючи на деякі перешкоди. Це буде відбуватися завдяки тому, що правильно обрано напрямок розвитку – інноваційний, конкурентоздатний з залученням інших європейських держав та посиленням регіонів.