Поперечна О.М.

УФЗБО ГУМВС України в Одеській області

СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «СТРАТЕГІЯ»

Загально відомо, що спочатку поняття стратегії та пов'язані з його використанням ідеї прийшли в економічну науку з військової сфери. Сам термін «стратегія» походить від грецького strategia, англійською «general», тобто «воєначальник». Хоча термін зараховується як грецький, та греки не використовували саме це слово.Грецьким еквівалентом сучасному слову «стратегія» були «strategike episteme» (знання генерала) або «strategon sophia» (мудрість генерала) [5].

У стародавньому Китаї в період між 480 і 221 рр. до н.е. вже була написана книга під назвою «Мистецтво стратегії», наведемо знамените міркування з роботи Сун-Цзу: «Вища досконалість полягає в тому, щоб зломити опір ворога в бою. Отже, вища форма полководницького мистецтва в тому, щоб розладнати плани ворога». Таким чином, вже 23 століття тому поняття «стратегія» стало невід'ємним елементом світогляду людей. Стратегія надає сенс всьому тому, що можна сьогодні назвати нормою раціональної поведінки, відноситься це до держави, організації або ж до окремої людини [4].

Одна з найвідоміших латинських робіт в області військової стратегії написана Фронтіусом і має грецьку назву Strategemata. Strategemata описує складання«strategema», або «strategems», в буквальному сенсі «трюків війни». Римські історики також ввели термін «стратегія» для позначення територій, що знаходяться підконтролем воєначальників у древніх Афінах, а також членів Ради Війни. Слово зберігало цей вузький сенс, як географічне значення, поки граф Гвіберт, французький військовий мислитель, ввів термін «La Strategique» в 1799 році, в тому значенні, у котрому воно використовується сьогодні. Отже, ні військові, перш ніж граф Гвіберт, ні бізнес-співтовариство перед Ігорем Ансоффом (корпоративна стратегія, 1965), не могли вбачити стратегічні елементи у своїх областях доситьясно, щоб дати їй належне визначення.

Деякі з авторів найбільш важливих військових стратегій включають Нікколо Макіавеллі (1469-1527), автор «Государя», Бюлов Адам Генріх Дитріх фон (1757-1807), німецький письменник, який був першим, хто провів грань між стратегією та тактикою настільки спорідненими дисциплінами, із сучасників Ліддел Гарт(1895-1970), автор «Стратегії», він сформулював вісім максим у цьому творі: «Суть цих максим, – писав Ліддел Гард, – полягає в тому, що для успіху слід вирішити два завдання: дезорганізації і розвиток успіху. Одна передує, а інша слідує за нанесенням удару, який порівняно з цими завданнями є простою справою. Ви не можете ефективно вразити противника, якщо не створили для себе можливостей, вплив удару не буде вирішальним, якщо ви не розвинете успіх до того, як противник відновить сили» [5].

В. Даль визначає стратегію як вчення про найкраще розміщення й використання усіх військових сил і засобів. За визначенням видатного воєнного теоретика фон Клаузевіца, «тактика навчає, як використовувати військові сили в битвах, а стратегія – як використовувати самі битви для досягнення військових цілей».

Слід зазначити, що поняття «стратегія» досить часто спрощено розуміється як характеристика плану дій, який розрахований на довгостроковий період. Між тим вже воєнними теоретиками було доведено, що його слід розуміти ширше. Адже саме значний ступінь невизначеності в перебігу воєнних операцій, пов’язаний із непередбачуваністю дій противника, поставив питання щодо необхідності певного ідеологічного «стрижня», який би скеровував дії військових сил відповідно до визначених цілей та намірів. Отже, на відміну від плану як жорсткого переліку обов’язкових до виконання дій, стратегія розглядається ними як логіка поведінки, що може (і повинна) модифікуватися залежно від поведінки супротивної сторони. Зокрема прусський генерал Гельмут Мольтке характеризував стратегію як«еволюцію первинної керівної ідеї відповідно до обставин, які постійно змінюються» [2, с. 11].

Американський дослідник у галузі менеджменту Дж. Томпсон дає більш «просте» трактування ефективної стратегії: «це виконання правильних речей у правильний спосіб та для правильних цілей». Ознаками ефективної стратегії він вважає: 1) адекватність стратегії (потребам середовища, ресурсам та цінностям організації та її основній меті); 2) виконуваність стратегії (забезпеченість ресурсами, відповідність вимогам та інтересам суб’єктів, яким належить її втілювати, відповідність поточному історичному моменту); 3) прийнятність стратегії (відповідність стратегічним суспільним потребам та інтересам, належна очікувана віддача, наявність синергетичного ефекту, прийнятний рівень ризиків реалізації стратегії).

Отже, щоб бути ефективною, стратегія має розроблятися відповідно до певного комплексу умов, вимог та критеріїв, а її реалізація – відбуватися за забезпечення відповідних інституційних рамок [2, с. 56,57].

Стратегії держави у різних сферах завжди займали особливе місце в досягненні процвітання країни, а в даний час в умовах переходу до економіки знань формування та реалізація стратегії –необхідна умова динамічного розвитку національної економіки. На вибір стратегії впливають досягнутий рівень суспільного розвитку, фінансові та матеріально-технічні ресурси держави. Маючи значний економічний та інтелектуальний потенціал, Україна в цілому, як і регіони, зокрема, за інтегрованою оцінкою ефективності економіки, рівнем життя та екологічної безпеки, а також конкурентоспроможності суб'єктів господарювання поки що значно поступається країнам Західної і Центральної Європи [1].

Список використаних джерел:

1. Постанова КМУ «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року» № 1001 від 21.07.2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

2. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика: монографія / Я.А. Жаліло. – К.: НІСД, 2003. – С. 368.

3. Дунаев О. Стратегия – это искусство, без которого не удержать бизнес [Електронний ресурс] / О. Дунаев // Логинфо. – 2006. – № 94. – Режим доступу: http://loginfo.ru/issue/94/1226

4. The Origin of Strategy: Rich Horwath [Електронний ресурс] // Strategic Thinking Institute. All rights reserved – Copyright. – 2006. – Режим доступу: http://www.strategyskills.com