Стасюк Ю.М., Юр’єв С.Ю.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ВЕНЧУРНИХ ФОНДІВ УКРАЇНИ

В умовах переходу України до ринкової економіки виникає ще одне джерело нарощування капіталу і фінансування проектів розвитку, що має істотне значення – фінансові інвестиції. Необхідно відзначити, що фінансові інвестиції хоча і набувають все більшого поширення, однак і на сьогоднішній день залишаються відносно новим та недостатньо дослідженим явищем у діяльності суб’єктів господарювання. За умов нестабільної економіки України на даний момент дуже важко віднайти інвестиції для фінансування різноманітних програм. В той самий час дедалі більшого значення набирає існування інститутів спільного інвестування (ІСІ) на території України. На даний момент це потужна сила, здатна привнести великого поштовху до розвитку національної економіки. Інвестиційний бізнес за останні роки зарекомендував себе як один з дійових інструментів фінансової підтримки та розвитку реального сектору економіки. Інститути спільного інвестування довели свою ефективність в багатьох країнах.

Фундаментом сучасного механізму підприємництва є формування розвинутої інфраструктури фінансового ринку, ефективності діяльності на ньому фінансових посередників.

В Україну після прийняття Верховною Радою 16 липня 1990 р. «Декларації про державний суверенітет» розпочався процес формування власної правової бази для створення і функціонування вітчизняного ринку цінних паперів. Правове регулювання ринку цінних паперів в Україні здійснюється як державними органами, так і самоврядними організаціями учасників фондового ринку.

За ринкових умов законодавчо-правове регулювання є одним з основних факторів знаходження вектору успіху діяльності різноманітних елементів фінансового ринку. Розвиток ринкових відносин зумовлює якість фінансово-правового регулювання. Це означає наростаючу диференціацію ті водночас інтеграцію фінансово-правових регуляторів, створюється свого роду інфраструктура останніх. Фінансово-правова інфраструктура – це не просто набір способів, методів та механізмів фінансово-правового регулювання, не просто його структурованість, тобто поділ на різновиди, ланки тощо, а вираження в усталеній моделі нормативно-організаційних форм фінансово-правового регулювання. Саме фінансово-правове регулювання у практичному значенні узгоджує економічні інтереси. Своє вираження та практичну реалізацію фінансове право знаходить у законах як нормативних та підзаконних актах, постановах Кабінету Міністрів, відповідних міністерств, відомств, державних комітетів, рішеннях Національного банку, державних комісій (Держфінмоніторингу, Держрегулювання ринку фінансових послуг, ДКЦПРФ), судових рішеннях з фінансово-правових проблем тощо.

З-поміж великої чисельності різновидів інститутів спільного інвестування більш детально погляд було зосереджено на венчурних фондах. Цей вид ІСІ вважається найбільш важливим у формуванні інвестиційних потоків країн і йому належить великий вплив на інвестиційну привабливість держави. Впровадження інноваційної моделі розвитку на основі власного наукового потенціалу – безальтернативний шлях до виведення економіки України на світовий рівень конкурентоспроможності. Інструментом реалізації інноваційної моделі розвитку є національна інноваційна система. Однією зі складових національної інноваційної системи, що виконує функції підтримки розвитку новаторських технологічних компаній, є інститути венчурного інвестування – венчурні фонди та венчурні компанії.

Переваги венчурного інвестування як головного джерела фінансування у сфері малого та середнього інноваційного бізнесу полягають у тому, що підприємства, які розвиваються, можуть отримати інвестиції тоді, коли інші фінансові інститути утримуються від ризикованих капіталовкладень.

Щодо реалій розвитку діяльності венчурних фондів України, то основна проблема полягає в тому, що в Україні не створена відповідно до проголошеної інноваційної моделі економічного розвитку індустрія венчурного інвестування. За експертним висновком Інституту економіки та прогнозування НАН України, в Україні збільшення капіталізації венчурних фондів на сьогодні не призводить до адекватного зростання інвестиційних потоків в інноваційні сектори економіки: спеціалізація венчурних фондів на інвестиціях в новостворені інноваційні підприємства для України є винятковою.

Таким чином, в Україні розвиток інститутів венчурного інвестування має спотворений характер, що полягає в переважному використанні організаційної форми венчурних фондів в інтересах окремих компаній всупереч загальнодержавним інтересам і проявляється, перш за все, в напрямку інвестиційних потоків в інноваційній економіці.

 Головною проблемою реалізації інвестиційно-інноваційного розвитку є розрив між двома важливішими стадіями інновацій – науковими дослідженнями й масовим виробництвом продукції з використанням їх результатів. Однією з найважливіших складових інноваційного процесу та перспективним механізмом економічної стабілізації держави є венчурний бізнес, феномен надактивного розвитку якого пов'язаний з пріоритетним розвитком високотехнологічних та ризикованих галузей.

Незважаючи на деякі негативні моменти, в Україні є підстави сподіватися на успіх. Насамперед через наявність галузей, що мають потенціал зросту й велику кількість перспективних проектів, які потребують фінансування і є потенційно вигідними для венчурного інвестора. Тому нагальною потребою є необхідність виробити грамотну державну політику стимулювання венчурного бізнесу з урахуванням провідного зарубіжного досвіду.