Черненко О.Л.
Науково-дослідний економічний інститут, м. Київ, Україна
СУЧАСНІ ЗАСАДИ ОЦІНЮВАННЯ СТРУКТУРНИХ ЗРУШЕНЬ В ЕКОНОМІЦІ
У «Сучасному економічному словнику» [1] структура економічної категорії (в якості якої може виступати як саме поняття економіка, так і виробництво, споживання, капітал та ін.) – це розподіл на частини за певними ознаками, встановлення взаємозв’язків між цими складовими частинами, склад, побудова економічного об’єкту. Таке визначення є універсальним для розуміння структури економіки у широкому сенсі.
А. Никифоров, у своєму тлумаченні «структури економіки» зазначає [2, с. 120], що це співвідношення, які відбивають взаємозв’язки та взаємозалежності між окремими частинами економіки в процесі її розвитку. Він наводить класифікацію співвідношень за характером елементів та за змістом економічних явищ, згідно якої вони поділяються на відтворювальні, соціальні, галузеві, регіональні та зовнішньоекономічні. Схожі визначення наводять П. Усатий та О. Бєлокрилова, а саме: «Структуру економіки можна аналізувати як з боку виробництва, так і з боку розподілу, обміну та споживання створеного продукту; як з боку підприємств, галузей, регіонів та інших господарських елементів, так і з боку окремих структуроутворюючих факторів і процесів» [3, c. 16]. Як зазначає О. Красильніков [4], галузева структура характеризує співвідношення внесків окремих галузей у створення суспільного продукту, а технологічна – співвідношення функціонуючих технологічних укладів.
Структура економіки є багатоплановим поняттям. Однак, звужені визначення цієї дефініції також мають місце бути. Зокрема, за А. Приходько «структура національної економіки» – це відношення між наявними у країні виробничими ресурсами та обсягами їх розподілу між економічними суб’єктами [5]. Але, це скоріше пояснює виробничу структуру економіки. При цьому залишаються не окресленими соціальна, регіональна та інші складові цілісної економічної системи.
Дослідивши різні теоретичні підходи до класифікації найголовніших співвідношень в економіці за основу було прийнято наступні: галузеві, відтворювальні, технологічні, регіональні, зовнішньоекономічні, соціальні та інституціональні.
Галузеві співвідношення (галузева структура) за прийнятою міжнародною термінологією являють собою співвідношення «видів економічної діяльності» (ВЕД). Їх аналіз є базовим і має проводиться в першу чергу при дослідженні структурних зрушень в економіці. Це пояснюється з наступних причин.
По-перше, галузева структура характеризує внесок окремих виробництв, галузей та міжгалузевих комплексів у відтворення ВВП [2, с. 121; 3, с. 16]. Традиційний розподіл національного господарства на сектори (сільське господарство, промисловість тощо) виражає собою характер суспільного поділу праці та пропорції продуктивних сил.
По-друге, за видами економічної діяльності за класифікаторами КВЕД [6] та ISIC [7] у вітчизняній та зарубіжній статистиці формуються масиви даних із основними макроекономічними показниками, такими як: ВВП, валова додана вартість, випуск, проміжне споживання та ін.
По-третє, міжнародні організації, такі як ОЕСР та ООН, формують з видів економічної діяльності певні групи. Це дозволяє виокремлювати сектори економіки в залежності від напряму дослідження. Зокрема, за підходом ООН, кожний ВЕД відноситься до одного з 5 базових секторів: фінансові корпорації, нефінансові корпорації, сектор загального державного управління, домашні господарства та некомерційні організації, що їх обслуговують [8, с. 64]. За класифікацією ОЕСР формуються 7 секторів економіки за рівнем технологічності [9, с. 24] (високотехнологічні виробництва, середньовисокотехнологічні виробництва, середньонизькотехнологічні виробництва, низькотехнологічні виробництва, високо-, середньо-, високотехнологічні виробництва, ІКТ-виробництво, енергетична діяльність). Застосування класифікації ОЕСР допомагає чітко визначити технологічну структуру економіки.
Термін «структурні зрушення в економіці» часто перекликається у вітчизняній та російській науковій літературі із терміном «структурних змін в економіці». Але, щоб уникнути розбіжностей, необхідно встановити різницю цими двома поняттями. О. Красільніков ідентифікує зрушення як якісні зміни [4]. За економічним словником Л. Лопатнікова структурні зрушення є змінами в структурі економічної системи під впливом різноманітних економічних та зовнішньоекономічних факторів, процесів управління економічною системою [10]. Опрацювавши класичні визначення, запропоновано ідентифікувати зрушення не з точки зору причин їх виникнення, а з точки зору наслідків. Структурні зрушення – це ряд структурних змін, що відбулися на певному часовому проміжку та призвели у кінцевому рахунку до певних якісних наслідків для економіки в цілому. Структурні зміни відбуваються постійно на різних рівнях економічної системи, зокрема зміни у галузевій структурі пов’язані із тим, що робоча сила та капітал рухаються у ті сфери, які представляють найбільший інтерес з точки зору отримання прибутку. Зрушення формуються у тому випадку, якщо ряд змін призвів до прогресивних або регресивних наслідків для економіки.
Питання якості структурних зрушень трактується вченими також по-різному. Зокрема, у словарі Лопатнікова вказано, що прогресивними структурними зрушеннями в економіці є ті зрушення, які приводять до підвищення довгострокової ефективності економічної системи [10]. Та саме поняття «довгострокова ефективність економічної системи» є широким. О. Красильніков вважає, що якість структурних зрушень в економіці – це показник, який відображає напрям соціально-економічного прогресу [11]. На основі цих та інших підходів зроблено висновок, що прогресивність структурних зрушень необхідно оцінювати відповідно до руху у напрямку цілей державної політики, яка, як правило, передбачає підвищення темпів економічного зростання та соціально-економічний розвиток.
Найпопулярнішим інструментом, який застосовують у більшості методик оцінювання структурних зрушень, є міжгалузевий баланс (МГБ) або модель «витрати-випуск», яка створена у 30х роках ХХ ст. В. Леонтьєвим [12].
На основі даних МГБ (таблиць «витрати-випуск») у аналітичній записці Міністерства економічного розвитку і торгівлі України [13] підготовлений огляд структурних співвідношень та диспропорцій в економіці України. Основна увага приділяється вартісній структурі випуску продукції. Домінуючі у ній ВЕД аналізуються за рівнем технологічності, матеріалоємністю, енергомісткістю та спрямованістю на внутрішні або зовнішні ринки.
У науково-дослідних роботах співробітників НДЕІ [14–19] представлені методичні рекомендації, які дозволяють спрогнозувати структурні зрушення та оцінити їх якість. Зокрема, у звіті Б. Щукина [15] викладена детальна методологія побудови прогнозу МГБ на середньострокову перспективу. У звіті О. Михайленко [16] розроблений універсальний показник “узагальнений коефіцієнт прогресивності структурних змін”, в основі якого лежить динаміка частки ВДВ в загальному обсязі випуску, що розраховується як по економіці в цілому, так і по її окремим підсистемам. (зокрема, за кожним видом економічної діяльності, за групами промислових, пріоритетних, високо- та середньовисокотехнологічних ВЕД). В. Беседін пропонує [17] для оцінки ефективності структурних зрушень застосовувати економіко-математичну модель, яка використовує дані з МГБ та враховує узгодження системи національних рахунків із бюджетом, платіжним балансом та монетарними показниками. В дисертаційній роботі А. Циганюк [18] вказується, що індикаторами прогресивності структурних змін у короткостроковому періоді повинно бути зниження частки продукції кінцевого споживання у випуску і збільшення частки високотехнологічної і наукоємної продукції у ВДВ. У дисертації О. Фещенко [19] щодо оцінки ефективності та регулювання структурних зрушень в промисловості, розроблено методичний підхід, який включає три коефіцієнти (три типи структурних співвідношень між обсягами випуску продукції у певних видах промислової діяльності) та спільний інтегральний індекс прогресивності структурних змін (середньозважена величина цих трьох коефіцієнтів).
Російська вчена, Г. Скворцова досліджуючи та класифікуючи фактори економічного зростання [20] поділяє їх на структурні та інституціональні. Перші напряму впливають на зростання, другі мають опосередкований вплив. Скворцова зазначає, що головним ресурсом економічного зростання є прогресивні структурні зрушення, а галузева структура (співвідношення ВЕД) є найважливішим структурним фактором.
С. Глазьєв [21], досліджуючи проблеми структурних диспропорцій російської економіки ставить акцент на впливі НТП на економічне зростання.
Теоретичні засади керування економічним зростанням за допомогою структурних зрушень викладені у статті російських вчених А. Акаева, А. Саригулова та В. Соколова [22]. Дослідивши тенденції структурних змін в економіках розвинутих країн ОЄСР науковці прийшли до висновку, що технологічна та галузева структура цих економік має оптимальний характер, та простежується залежність між структурними зрушенням та динамікою ВВП.
Аналіз динаміки валової доданої вартості по країні в цілому та її структури в розрізі ВЕД є дуже важливим етапом у оцінюванні структурних змін. Такий підхід представлений у звітах Організації об’єднаних націй з промислового розвитку (ООНПР) [23; 24].
У звіті фахівців Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) [25] найважливішим критерієм економічного розвитку країни є продуктивність праці. Також фахівці цієї організації пропонують проводити дослідження структурних змін в економіці використовуючи їх статистичну базу даних «STAN» [26], яка ґрунтується на таблицях системи національних рахунків країн-учасниць ОЕСР.
Зважаючи на досліджені матеріали зарубіжних і вітчизняних вчених, визначено, що основними показниками, які використовуються для оцінювання структурних зрушень є структура ВВП, валової доданої вартості, випуску, експорту, імпорту, а також продуктивність праці.
Для поглиблення аналізу чинників зростання, у більшості методик досліджуються: частка зайнятих, середня заробітна плата, проміжне споживання, рівень споживання на душу населення та інвестиції в основний капітал. Але методичні підходи до оцінювання структурних змін носять розрізнений характер через певні розбіжності щодо їх визначення та різну специфіку напряму кожного конкретного дослідження. Визначено, що структурні зрушення – це ряд структурних змін, що відбулися на певному часовому проміжку та призвели у кінцевому рахунку до певних якісних наслідків для економіки в цілому. Для оцінювання прогресивності структурних зрушень в Україні необхідно розробити інструментарій на основі щорічних статистичних даних з системи національних рахунків та деяких допоміжних показників, що охоплять собою зміни у галузевих, відтворювальних, технологічних, регіональних, зовнішньоекономічних, соціальних та інституціональних співвідношеннях в економіці.
Список використаних джерел:
1. Современный экономический словарь: словник-довідник / [уклад. Райзберг Б.А. та ін.]. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 479 с.
2. Державне регулювання економіки: підруч. [для студ. внз] / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 316 с.
3. Усатый П.С. Структурные сдвиги в региональной экономике: [монографія] / П.С. Усатый, О.С. Белокрылова; [под ред. докт. экон. наук Ю.С. Колесникова]. – Ростов н/Д.: Изд-во РГУ, 2003. – 184 с.
4. Красильников О.Ю. Структурные сдвиги в экономике: [монография] / О.Ю. Красильников. – Саратов: Изд-во СГУ, 2001. – 164 с.
5. Приходько А.В. Структуризация национальной экономики. Структурные сдвиги [Електронний ресурс] / А.В. Приходько; Институт экономики и права Ивана Кушнира. – Режим доступу: http://be5.biz/ekonomika/mkiv/13.htm
6. Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 : національний класифікатор України від 11.10.2010 [чинний з 01.01.2012] [Електронний ресурс] // Ліга-закон. – Режим доступу:http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN61334.html
7. Internatioanl Standart Industrial Classification of all Economic Activities (ISIC), Rev.4 / United Nations, Departement of Economic and Social Affairs [Електронний ресурс] // United Nations. – Режим доступу:http://unstats.un.org/unsd/publication/seriesM/seriesm_4rev4e.pdf
8. System of national accounts 2008 / European Communities, International Monetary Fund, Organisation for Economic Co-operation and Development, United Nations and World Bank [Електронний ресурс] // United Nations. – Режим доступу: http://unstats.un.org/unsd/ nationalaccount/docs/SNA2008.pdf
9. STAN Indicators (2005 edition) 1980-2003 [Електронний ресурс] / OECD. – Режим доступу: http://www.oecd.org/dataoecd/3/33/40230754.pdf.
10. Лопатников Л.И. Экономико-математический словарь [Електронний ресурс] : словарь современной экономической науки. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Дело, 2003. – 520 с. – Режим доступу: http://slovari.yandex.ru/~книги/Лопатников/
11. Красильников О.Ю. Оценка качества структурных сдвигов в экономике / О.Ю. Красильников // Современная российская экономика: тенденции, противоречия. Деп. в ИНИОН РАН 22.07.2004. № 58800. – С. 2–6.
12. Кошелев А.Н. Национальная экономика [Електронний ресурс] / А.Н. Кошелев. – Режим доступу: http://www.e-reading.org.ua/bookreader.php/103738/Koshelev_Nacional%27naya_ ekonomika.html
13. Структурні диспропорції в економіці України [Електронний ресурс] Структурні диспропорції в економіці України. (за даними таблиць «витрати-випуск» 2001-2008 рр.) Київ 2010: офіц. веб-сайт. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. – Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua/file/link/161267/file/SD_2010.pdf.
14. Прогнозування та моделювання структурних зрушень на середньострокову перспективу на основі міжгалузевої динамічної моделі : звіт про НДР (заключний) : 07-10 / Науково-дослідний економічний інститут; кер. Б.М. Щукін; викон С.П. Івахненко, І.В. Ковальов, Н.І. Шабранська, А.М. Куканова, М.О. Борода, Д.А. Дегтярьов, В.В. Гончаренко, М.О. Дуда. – 2010. – 259 с. – № ДР 0111U002822.
15. Розроблення пропозицій щодо формування державної інвестиційної політики та механізму її реалізації відповідно до визначених пріоритетів : звіт про НДР (заключний) : 1.3-11 / Науково-дослідний економічний інститут; кер. О.Ф. Михайленко; викон. Е.С. Чмир, С.В. Захарін, С.І. Лихолет, О.Л. Черненко. Т.І. Павлик. – 2011. – 277 с. – № ДР 0111U006023.
16. Беседін В.Ф. Моделювання структурних зрушень в економіці держави / В.Ф. Беседін, А.В. Циганюк // Тенденції і пропорції розвитку економіки України : [монографія / за ред. докт. екон. наук, проф. В.Ф. Беседіна]. – К.: НДЕІ – 2005. – 458 с.
17. Циганюк А.В. Науково-методичні основи аналізу та прогнозування структурних зрушень за основними агрегатами ВВП на стадії виробництва: дис. ... канд. екон. наук: спец 08.00.03 / А.В. Циганюк. – К., 2009. – 180 с.
18. Фещенко О.Л. Оцінка ефективності та регулювання структурних зрушень промислового виробництва: дис. ... канд. екон. наук: спец 08.07.01 / О.Л. Фещенко. – К., 2004. – 177 с.
19. Чмир О.С. Комплексне оцінювання структурних зрушень в економіці / С.В. Захарін, О.Ф. Михайленко, О.С. Чмир // Формування ринкових відносин. – 2011. – № 9. – С. 3–7.
20. Скворцова Г.Р. Структурные и институциональные факторы экономического роста / Г.Р. Скворцова // Мировая экономика и международные отношения. – 2010. - № 3. – С. 73–81.
21. Глазьев С.Ю. Развитие российской экономики в условиях глобальных технологических сдвигов [Електронний ресурс] / С.Ю. Глазьев. - Режим доступу: http://spkurdyumov. narod.ru/GlazyevSUr.htm
22. Акаев А.А. Управление динамикой экономического развития с помощью структурных сдвигов / А.А. Акаев, А.И. Сарыгулов, В.Н. Соколов // ДАН, 2009, том 429, №2. – С. 168-173.
23. Breaking In and Moving Up: New Industrial Challenges for the Bottom Billion and Middle-Income Countries / Industrial Development Report, UNIDO. – 2009. – 146 p.
24. Isaksson Anders. Structural Change and Productivity Growth: A Review with Implications for Developing Countries / working paper 08/2009, UNIDO Vienna. – 2010. – 30 p.
25. Structural Change and Growth: Trends and Policy Implications / Directorate for Science, Technology and Industry. – OECD, 23 p.
26. The OECD STAN database for Industrial Analysis [Електронний ресурс] // Organisation for Economic Co-operatioan and Development. – Режим доступу: http://www.oecdwash.org/ PUBS/ELECTRONIC/SAMPLES/stan_fulldoc2004.pdf