Щипанова О.В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВЕНЧУРНОГО ФІНАНСУВАННЯ В УКРАЇНІ

В економічно розвинутих країнах участь держави відіграє провідну роль у процесі венчурного фінансування. З одного боку, така участь демонструє спроможність держави розділити ризики з інвесторами та розуміння необхідності збереження національних приватних капіталів на ринку своєї країни; з іншого боку – стимулює залучення національних коштів у реальний сектор економіки.

Усі заходи державної підтримки розвитку венчурного фінансування можна розділити на прямі та непрямі. Прямі заходи передбачають розробку конкретних механізмів державної підтримки, що спрямовані на підвищення пропозиції венчурного капіталу. Метою непрямих заходів є формування сприятливих для розвитку венчурного фінансування економічного середовища та інфраструктури. При цьому державна підтримка не має замінювати ринок приватного венчурного капіталу. Ключова роль уряду полягає у забезпеченні сприятливого середовища для інформованого і ефективного прийняття ризиків приватними інвесторами. Найефективніше залучення уряду розглядається як проміжна і тимчасова діяльність для уможливлення еволюційного розвитку приватного ринку. Первинною роллю уряду в цьому напрямку має бути забезпечення податкового та правового середовища, які б не перешкоджали функціонуванню ринків. Таким чином, держава має підтримувати вдосконалення підприємницької культури, створення фондових бірж для зростаючих компаній, а також інших структурних умов, що впливають на попит і пропозицію як формального, так і неформального венчурного капіталу. Надзвичайно важливим є також ефективне функціонування механізмів виходу інвесторів з ринку. Без належних засобів ліквідації як вдалих, так і невдалих інвестицій, діяльність на початкових стадіях виглядає малопривабливою навіть для досвідчених інвесторів.

Пріоритетними, на нашу думку, є непрямі (опосередковані) методи державної підтримки функціонування та розвитку системи венчурного фінансування в Україні. Саме така позиція відображена і в загальноєвропейських нормативних документах [2]. Основним завданням державної політики в Європейському Союзі вважають стимулювання надходження на ринок приватного венчурного капіталу.

Але в українських реаліях, за відсутності ефективних приватних фінансів, що мають надходити з комерційних ринків капіталу, уряд може позитивно впливати на ринок через надання ризикового капіталу. Держава може інвестувати безпосередньо до індивідуального портфоліо компаній. В якості альтернативи, держава може інвестувати безпосередньо через надання фінансів у якості командитного партнера в одному чи більшій кількості професійних венчурних фондів.

На основі аналізу світового досвіду пропонуються наступні заходи, які здатні пришвидшити розвиток венчурного фінансування в Україні.

1. Створення державного "фонду фондів", метою якого буде формування венчурних фондів разом з приватним капіталом. На нашу думку, бюджетні кошти цим фондом мають спрямовуватись на реалізацію інноваційних проектів переважно в формі пільгових кредитів, причому із застосуванням послідовних траншів. Застосування цієї схеми надає право контролювати виконання кожного з етапів проекту і у випадку порушення строків або невиконання інших умов, призупиняти його фінансування. На наш погляд, на законодавчому рівні необхідно встановити як мінімальний так і максимальний обсяг фінансування для реалізації одного інноваційного проекту. Це дозволить не тільки більш раціонально використовувати грошові кошти, але й попередити можливі зловживання з боку працівників фонду, що беруть участь в видачі кредитів.

2. На основі аналізу досвіду США [3] вважаємо за необхідне розширити перелік застосованих в Україні механізмів стимулювання розвитку венчурного фінансування шляхом впровадження практики надання державних гарантів за позиками венчурних фондів.

3. Впровадження податкових стимулів при інвестуванні в нові малі форми господарювання. Інвестиції, що спрямовуються в наукоємні галузі, не мають оподатковуватись взагалі, або ж на них повинен поширюватись податковий кредит. Це стимулюватиме вкладання коштів приватними інвесторами та приватними особами. Держава взагалі здатна відмінити оподаткування новостворених наукоємних виробництв, оскільки матиме більший соціальний ефект у вигляді нових робочих місць та розвитку технологій, аніж від оподаткування новостворюваного підприємства.

Незважаючи на характер державних інтервенцій, уряд України має враховувати довгострокову перспективу на основі наявного світового досвіду. Перед будь-якою інтервенцією уряд повинен розробити план згортання своєї участі з чіткою метою, що має бути досягнута. Відповідно, урядові програми щодо венчурного капіталу повинні періодично оцінюватися. Важливим критерієм для оцінювання успішності програми є здатність фондів венчурного капіталу чи малих фірм, що створені у її рамках, існувати на комерційній основі незалежно від будь-якого безпосереднього втручання держави, тобто здатність створювати привабливий, з поправкою на ризик, рівень прибутковості.

Список використаних джерел:

1. Ковалишин П. Формування інвестиційного клімату та ефективність діяльності на ринку венчурного інвестування / П. Ковалишин // Економіст. – 2009. – №2. – С. 44-47.

2. Leitlinien der Gemeinschaft für staatliche Beihilfen zur Förderung von Risikokapitalinvestitionen in kleine und mittlere Unternehmen. 2006/C 194/02 // Amtsblatt Nr. C 194 vom 18. 8. 2006. [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sfg.at/

3. Brander J. The Effects of Government-Sponsored Venture Capital: International Evidence / J. Brander, Q. Du , T. Hellmann [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://strategy. sauder.ubc.ca/hellmann/pdfs/BranderDuHellmannJune2010.pdf