Онищук Ю.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ІНТЕГРАЦІЯ ЦУКРОБУРЯКОВОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ У СВІТОВИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР

На сучасному етапі розвитку економіки України особливо актуальним є адаптація галузей національного господарства до вимог світової торгівлі для того, щоб увійти у світовий економічний простір з тими товарами, які традиційно реалізовували наш експортний потенціал. Серед галузей АПК найбільшим був цукробуряковий комплекс, що об’єднував 197 цукрових заводів та займав понад 1,5 млн. га орних земель. Повернути пріоритети АПК на світовому ринку – це значить дослідити можливості національної економіки ЦБК до інтеграції у міжнародні організації.

Методика дослідження будується за науковими принципами спостереження фактів інтеграції, їх узагальнення та порівняння отриманих результатів в дискусії з іншими дослідниками. По-перше, було встановлено, що інтеграція – це процес, що базується на взаємному пристосуванні і пошуку шляхів взаємодії, на засадах якої має відбуватися входження України в світовий економічний простір, на визначенні стратегічні орієнтири розвитку національного господарства й його окремих галузей [1].

По-друге, членство України у СОТ дає підстави для того, щоб поставити питання організації галузі на програмований шлях розвитку її економіки, яка потребує змін в управлінні та визначенні стратегічних пріоритетів розвитку. СОТ – це єдина міжнародна організація, що опікується глобальними правилами торгівлі між країнами, а її головна функція – забезпечувати, щоб торговельні обміни відбувалися настільки легко, передбачувано і вільно, наскільки можливо [2].

По-третє, переваги членства України у СОТ розкриті у ряді наукових публікацій, зокрема Т.О. Осташко вважає, що: 1) для українських аграріїв відкриваються додаткові можливості доступу до зовнішніх ринків; 2) відбувається стимулювання технологічного оновлення та переозброєння аграрного виробництва відповідно до світових стандартів внаслідок збільшення іноземних інвестицій в АПК; 3) збільшується передбачуваність, прозорість та послідовність економічної політики уряду у сфері сільського господарства, що зменшує ризики ведення бізнесу та стимулює інвестиційну діяльність у секторі; 4) прискорюється структурні реформи в аграрному секторі; 5) скорочуються транспортні та інші витрати на ведення бізнесу агровиробників (гарантований вільний транзит через територію країн-членів СОТ, зменшення ризиків тощо) що врешті решт, сприяє підвищенню конкурентоздатності української аграрної продукції [3].

По-четверте, ряд авторів, зокрема Н.М. Грущинська, відзначає загрози від запровадження зон вільної торгівлі, вбачає в даній ситуації негативні наслідки від зменшення рівня граничних тарифів ввізного мита, що може призвести до тиску імпорту на ті галузі АПК, які не мають переваг щодо рівня собівартості (виробництво цукру), а також на ті, що отримували значну державну підтримку (виробництво м’яса птиці й свинини) і, як результат можливе звуження внутрішнього ринку збуту для цих товаровиробників [4].

Результатами наших досліджень є розробка наукових принципів розвитку цукробурякової галузі, доведено, що інтеграція України у міжнародні і транснаціональні кампанії не тільки не зашкодить галузі, а й відкриває перспективи для її зміцнення, створює сприятливе середовище для стабільного розвитку. Проте досягнення позитивних результатів роботи ЦБК передбачає належне програмування розвитку для забезпечення конкурентоспроможності продукції українських цукровиків на світовому ринку. Цей висновок зроблено на основі дослідження сучасного стану виробництва цукрових буряків і розвитку ринку цукру у Світі. Основними виробниками цукру тут є Бразилія, Індія, Китай, Таїланд, Куба, Мексика, Україна, РФ, країни ЄС та Східної Європи. Процес глобалізації ринку цукру супроводжується зростанням виробництва цукру з тростини і скороченням – з цукрових буряків. Однією з причин процесу скорочення виробництва цукру в країнах ЄС та Східної Європи, РФ і України є зниження конкурентоспроможності їх виробників. Ціна виробництва цукру з тростини є особливою з урахуванням характеру сировини та природно-кліматичних ресурсів Бразилії, Індії, Китаю. Ці країни пропонують цукор на світовий ринок за більш низькими цінами, ніж це можуть запропонувати виробники з України.

Результати аналізу ЦБК України та основі напрями його програмованого розвитку нами опубліковані [5]. Встановлено, що конкурентоспроможність цукробурякового комплексу України залежить від того сегмента світового ринку цукру, де попит підтримується на більш високому ціновому рівні, а ресурси тростинного – обмежені [6].

Висновки. Членство України у Світовій організації торгівлі має для ЦБК України переважно позитивні наслідки. Проте слід наголосити, що згідно принципів СОТ перебування у СОТ не гарантує застосування механізму державної підтримки та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції, а тому потрібно працювати над науковими принципами організації виробництва сировини і білого цукру за рахунок новітніх технологій. Одним з найважливіших питань впливу інтеграційних процесів на цукровий ринок, хоча і не відповідає вимогам СОТ і вимогам Уругвайської угоди по сільському господарству (1994) щодо втручання держави у виробництво, є вдосконалення законодавства яке б регулювало виробництво та обіг цукру та встановлення обмежень на ввезення в Україну цукру-сирцю.

Список використаних джерел:

1. Купчак П.М. Харчова промисловість України в умовах активізації інтеграційних та глобалізаційних процесів: монографія / П.М. Купчак; за ред. докт. екон. наук, проф. Л.В. Дейнеко. – К.: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, 2009. – 152 с.

2. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id =139191&cat_id=38225

3. Осташко Т.О. Сільське господарство в умовах СОТ і ЄС / Т.О. Осташко. – К., 2005. – 72 с.

4. Грущинська Н.М. Розвиток сільського господарства України в контексті вступу до Світової організації торгівлі та досвід країн Європейського союзу / Н.М. Грущинська // Економіка та управління АПК: зб. наук. праць. – Біла Церква, 2009. – Вип. 1 (66). – С. 126.

5. Лисецький А.С. Цукробуряковий комплекс України: теорія і практика розвитку / А.С. Лисецький, О.П. Амбросенко, Ю.В. Онищук // Агросвіт. – 2010. – №7. – Квіт. – С. 30–36;

6. Онищук Ю.В. Цукробуряковий комплекс Вінниччини: шляхи подолання кризи / Ю.В. Онищук // Агросвіт. – 2011. – №7. – Квіт. – С. 45-48.