Терещенко Я.М.
Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна
УЧАСТЬ УКРАЇНИ В РЕГІОНАЛЬНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ОБ’ЄДНАННЯХ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРАГНЕНЬ
У світовій економіці прослідковується тенденція до створення або укрупнення вже існуючих регіональних інтеграційних угруповань, котрі у своєму розвитку виходять на міжконтинентальний рівень. Регіональні угруповання відіграють провідну роль у зближенні економік країн світу, інтеграції національних господарств у глобальну економічну мережу, що й актуалізує тему нашого дослідження.
За даними Світової організації торгівлі (СОТ) у світі нараховується трохи більше 20 економічних угруповань [8], більшість з яких не є новими і досить успішно розвиваються. Серед таких можемо виділити: у Західній Європі – Європейський Союз (ЄЄ) і Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ); у Північній Америці – Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (НАФТА); в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні – Тихоокеанське економічне співтовариство (АТЕС) та інші.
Сучасний напрям розвитку глобалізаційних процесів шляхом інтеграції у міжнародні спільноти не оминув і Україну. «Всебічна інтеграція в організаційні структури світового господарства … є стратегічною метою зовнішньоекономічної політики України» [5]. Найбільш бажаною й характерною для нашої держави є інтеграція в Європейське конкурентне середовище, тому мета даного дослідження полягає у встановленні напрямів реалізації євроінтеграційних прагнень України, передусім, через всебічне залучення до регіональних об’єднань.
Саме в трикутнику «національна економіка – транснаціоналізація – регіональна інтеграція» знаходяться ключові проблеми економічної взаємодії України зі світом.
Одним з найактуальніших завдань зовнішньої політики країни, та темою, яка чи не найбільше дискутується в академічних колах, є перспективи інтеграції України до ЄС. Остання, в разі успішної реалізації, передбачатиме можливості модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення рівня життя населення, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на нові ринки, зокрема країн ЄС.
Про нещодавню активізацію співпраці між Україною та ЄС свідчать зустрічі у рамках «Чорноморської синергії», політики ЄС щодо східних сусідів для розв’язання регіональних проблем. Головне завдання ЧМС полягає у розвитку співробітництва в межах Чорноморського регіону, а також між регіоном в цілому та Європейським Союзом зокрема [9].
Одним із проявів регіональної співпраці є Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС). Основне завдання Чорноморської інтеграції полягає у створенні режиму вільного пересування товарів, послуг і капіталів з метою розширення виробничої кооперації і спільного підприємництва [4].
Оскільки Україна географічно, історично і культурно належить до Причорноморського простору, логічною є її активна участь у співпраці з державами-учасниками та спостерігачами. У рамках цієї співпраці можна виокремити створення режиму вільного руху товарів і послуг, налагодження кредитно-фінансової взаємодії, розвиток інфраструктури бізнесу, галузевих відтворювальних систем, транспортних комунікацій [5].
Для України ЧЕС є прототипом зони вільної торгівлі. Економічна роль членства України в даному угрупованні є надзвичайно великою. Співпраця з Україною на сьогодні реалізується у таких галузях, як енергетика, транспорт, зв´язок, екологія. Останнім часом поглиблюються взаємовідносини між ОЧЕС та ЄС. Чорноморський регіон має стратегічне значення для ЄС, особливо дві його країни – Україна та Російська Федерація. Однак, позиція ЄС стосовно ОЧЕС характеризується відсутністю конструктивних ініціатив щодо побудови міжрегіональних взаємин [7].
Загалом, для країн, що розвиваються, які становлять більшість країн-членів ОЧЕС, зокрема, для України, участь у кооперації поряд з більш розвиненими країнами потенційно відкрила можливість поступової адаптації до глобальної системи [6].
Зміцненню стабільності та безпеки у Центральній та Східній Європі за допомогою розширення співробітництва у різних галузях (політичній, економічній, культурній, науковій) сприяє регіональне об´єднання – Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ). Україна почала розвивати контакти з ЦЄІ у 1992 р. шляхом участі в діяльності кількох робочих груп Ініціативи. У березні 1994 р. наша держава отримала статус члена Асоційованої Ради ЦЄІ, а 31 травня 1996 р. набула статус повноправного члена [5].
Для України ЦЄІ є важливим механізмом інтеграції до європейського економічного та політичного простору, а також зміцнення стабільності в регіоні та подальшого розвитку всебічних відносин між країнами-членами Ініціативи. Серед діяльності нашої держави переважають такі напрями, як транскордонне співробітництво, транспорт, енергетика, наука і технології. Центральноєвропейська ініціатива є одним з небагатьох прикладів успішної участі України у галузі регіонального співробітництва на європейському континенті.
Пов’язуючи міжрегіональну співпрацю з процесом європейської інтеграції, Україна віддає перевагу активізації співробітництва не лише з ЄС, ОЧЕС, ЦЄІ, а й окремо з європейськими країнами.
Серед суттєвих негативних характеристик інтеграційного процесу України є її невизначеність у стратегічних цілях. Україна опинилася у неоднозначній ситуації. З одного боку, вона не готова до інтеграції до досить великого за розмірами ринку, з іншого – за окремими критеріями ще не відповідає інтегрованому економічному простору [1].
Отже, активізація участі України в європейських регіональних угрупованнях свідчить про відкриття перспектив міжнародної економічної співпраці з розвиненими країнами Європи. Для України інтеграція такого типу є потенційною складовою модернізації національної економіки, збільшення надходження іноземних інвестицій, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника. З огляду на це, для України надзвичайно важливим є використання усіх наявних інструментів регіонального співробітництва, що суттєво б наблизило її до європейських стандартів та, в кінцевому підсумку, слугувало запорукою поглибленої інтеграції з ЄС.
Список використаних джерел:
1. Гладій І.Й. Регіоналізація світового ринку: євроінтеграційний аспект: монографія / І.Й. Гладій. – Тернопіль: Економічна думка, 2006. – 544 с.
2. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/959-12
3. Проблеми розширення ЄС і перспективи членства України в ЄС / Мережа експертів у сфері розробки та менеджменту євроінтеграційних проектів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eufunds.in.ua/eu-history/problemy-rozshyrennya-es-i-perspektyvy-chlenstva-ukrajiny-v-es
4. Міністерство закордонних справ України. Організація Чорноморського Економічного Співробітництва [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/ publication/content/14305.htm
5. Міністерство закордонних справ України. Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/ 2938.htm
6. Резнікова Н.В. Потенціал розвитку двостороннього інтеррегіоналізму у взаємовідносинах ОЧЕС-ЄС / Н.В. Резнікова, М.М. Відякіна // Зовнішня торгівля: право та економіка: наук. журнал. – 2009. – № 6 (47). – С. 22-28.
7. Резнікова Н.В. Розвиток двосторонніх міжрегіональних зв’язків ОЧЕС та ЄС / Н.В. Резнікова, М.М. Відякіна // Организационно-экономические проблемы регионального развития в современных условиях: материалы всеукраинской научно-практической конференции молодых ученых, аспирантов и студентов. 22 апреля 2010 г. – Симферополь: Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, 2010. – С. 269-272.
8. Світова організація торгівлі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.wto.org/ index.htm
9. Тоцький В.Є. «Чорноморська синергія» та «східне партнерство» – нова регіональна політика Європейського Союзу / В.Є. Тоцький // Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2010. – Вип. 88. – Ч. ІI. – С. 141-150.