Терещук Г.С., к.е.н. Федотова Т.А.
Дніпропетровський національний університет імені О.Гончара, Україна
ОЦІНКА ВЕКТОРІВ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНІ І РЕГІОНАЛЬНІ ОБ’ЄДНАННЯ
Інтеграція України в міжнародне співтовариство супроводжується активним співробітництвом з міжнародними організаціями, іншими країнами, державними і неурядовими установами іноземних держав. При цьому виникають проблеми збереження національних інтересів і безпеки України. Особлива роль в цьому процесі належить стану взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями, особливо з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, Європейським банком реконструкцій та розвитку.
Останнім часом українська зовнішня політика характеризується крайньою багатовекторністю, що є перешкодою на шляху інтеграції в європейські структури. ЦЄВТ, ЄС, Єдиний економічний простір (ЄЕП), зона вільної торгівлі з країнами СНД (ЗВТ) та з ЄС, ГУАМ, а також Митний союз (Росія, Казахстан, Білорусія) – і це далеко не повний перелік проектів і об’єднань, у які Україна вступила та прагне потрапити.
Особливий інтерес для України становить створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом, яка являє собою форму міжнародної економічної інтеграції, територію кількох держав з ліквідованими тарифними та іншими бар’єрами; форму інтеграції, що передбачає повну ліквідацію митних бар’єрів та/чи кількісних обмежень у торгівлі певними товарами [1, с. 263]. Метою створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС є формування спільного економічного простору України та Євросоюзу. Наповнення майбутньої ЗВТ буде спрямовуватися на досягнення максимально глибокої економічної інтеграції, до якої будуть готові сторони, та не матиме аналогів з попередньої практики Євросоюзу. Але існують як і переваги, так і певні ризики в створенні ЗВТ з ЄС (табл. 1).
Європейський економічний простір (ЄЕП) лишається близьким Україні за своїм соціально-культурним, економічним розвитком та географічним розташуванням. Інтеграція України в європейський економічний простір є закономірним процесом, однак ефективність її реалізації багато в чому залежить як від виваженої промислової політики з боку держави, та кардинальних заходів з боку підприємств, спрямованих на зменшення рівня їх відсталості від світових лідерів.
Важливим напрямом інтеграційних зусиль України у контексті реалізації свого транзитного потенціалу стала її участь у реалізації проекту щодо створення ЄЕП у складі Білорусії, Казахстану, Росії та України. Під Єдиним економічним простором держави-учасниці розуміють економічний простір, що поєднує митні території держав-учасниць, на якому функціонують механізми регулювання економік, які ґрунтуються на єдиних принципах, що забезпечують вільний рух товарів, послуг, капіталу і робочої сили, та проводиться єдина зовнішньоторговельна і узгоджена, у тій мірі та у тому обсязі, в яких це необхідно для забезпечення рівноправної конкуренції і підтримання макроекономічної стабільності, податкова, грошово-кредитна, валютно-фінансова політика, згідно угоди про формування Єдиного економічного простору [2].
Підписання договору про зону вільної торгівлі з країнами СНД та з країнами ЄС – це два пункти одного плану: плану відкриття для української економіки зовнішніх ринків, що необхідно для стабільного економічного розвитку в нашій країні в умовах, коли зовнішні ринки, як відомо, неспокійні. Але існування і рух українського уряду в різні сторони є неможливим. Адже якщо дві угоди про зону вільної торгівлі можуть діяти на одній території, то два членства – в Європейському та Митному союзі не можливі, нагадують експерти.
Таблиця 1. Потенційні переваги та ризики для України від створення ЗВТ з ЄС
Переваги |
Створення гармонізованого правового поля для забезпечення діяльності суб’єктів торговельних відносин шляхом наближення законодавства України до законодавства ЄС |
Стимулювання розвитку конкуренції та обмеження монополізму |
Покращення доступу українських товарів та послуг до ринку ЄС |
Збільшення обсягів інвестицій з країн-членів ЄС в економіку України |
Розширення номенклатури товарів та послуг на внутрішньому ринку |
Гармонізація митних процедур та підвищення ефективності діяльності митних органів в контексті сприяння торгівлі |
Підвищення обсягів двосторонньої торгівлі і як наслідок збільшення надходження валютних коштів |
Покращення умов експорту української продукції у зв’язку з отриманням цінової переваги за рахунок скасування увізного мита |
Переоснащення та модернізація вітчизняних підприємств |
Підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції у зв’язку із впровадженням нових стандартів |
Зростання обсягів продажу c/г продукції традиційних експортоорієнтованих галузей |
Покращення доступу до якісної імпортної техніки, насіння, засобів захисту рослин тощо |
Зменшення нетарифних обмежень у торгівлі сільськогосподарською продукцією у рамках співробітництва у сфері санітарних та фітосанітарних заходів |
Ризики |
У короткостроковій перспективі необхідність залучення значних ресурсів у тому числі фінансових для забезпечення адаптації та імплементації нових актів законодавства |
Посилення конкурентного тиску на внутрішньому ринку України |
У короткостроковій перспективі – втрати для окремих галузей промисловості України через низький рівень їх конкурентоспроможності |
Зростання рівня структурного безробіття у короткостроковій перспективі |
Витіснення національного виробника з внутрішнього ринку |
Зростання негативного для України сальдо двосторонньої торгівлі через погіршення структури експорту у зв’язку із переорієнтацією вітчизняних експортерів з експорту готової продукції на експорт сировини та напівфабрикатів |
Дефіцит вітчизняних товарів на внутрішньому ринку у зв’язку з експортною переорієнтацією виробників |
Брак коштів та необхідність пошуку партнерів і інвесторів з метою модернізації виробництв |
Необхідність переоснащення та зміни технологій виробництва |
Обмеженість можливості надання захисту “молодим” галузям, які ще не досягли належного рівня конкурентоспроможності та потребують державної підтримки |
Зниження конкурентоспроможності національної сільськогосподарської продукції на внутрішньому ринку у зв’язку з наявністю потужної системи державної підтримки сільського господарства ЄС |
Зниження попиту на сільськогосподарську техніку національного виробництва |
Україна знаходиться на етапі вступу до системи міжнародного господарства. Можливість економічного і соціального розвитку держави як складової світової економіки залежить від того, наскільки успішно буде проходити цей процес. Серед основних проблем виділяють: невизначеність механізму, перебудова економіки країни, відсутність незалежності економіки, відсутність єдиного курсу міжнародної інтеграції [3, c. 81].
Важливим для України також є розвиток зовнішньоекономічної діяльності з державами Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) – один з найбагатших і найбільш передових регіонів у галузі новітніх технологій та їх впровадження в життя. Помітне місце у відносинах України з країнами Африканського континенту належить співпраці з ПАР.
Однією з головних задач Україна у розвитку регіонального співробітництва є розширення експортної бази, орієнтованої на ринки сусідніх країн, налагодження з ними виробничо-коопераційних зв'язків та науково-технічного співробітництва. Не можна не згадати і про менш масштабні, але дуже важливих у контексті європейських інтеграційних відносин угрупованнях – таких, як Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) та ГУАМ. Це організації регіонального співробітництва, що реалізують конкретні проекти, найбільш значимі дня даних територій у процесі створення транспортного кільця навколо Чорного моря.
Україні вдалося увійти до низки перспективних регіональних інтеграційних утворень, таких як Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ), Чорноморське економічне співтовариство (ЧЕС); стати членом Світової організації торгівлі. Україну розглядають як важливого партнера в новій системі багатосторонніх відносин країн Центральної та Східної Європи.
Проблемним залишається питання можливості одночасної інтеграції України у ЄЕП та у ЄС. Оскільки, з одного боку, наша держава може виявитися географічно "затиснутою" не тільки між двома потужними ринками, але й між двома концепціями розвитку економіки і не зможе самостійно визначатися із своїм майбутнім. Проте, з іншого боку, ЄЕП і єдиний європейський ринок – це не взаємовиключний вибір для України, а можливість розвивати взаємовигідне співробітництво із своїми основними економічними партнерами, обсяги торгівлі з якими постійно зростають. Адже, питання полягає не у перспективі поглинання України її сусідами, а в необхідності та здатності продовжувати прагматичне, взаємовигідне співробітництво з усіма партнерами. При цьому інтеграція повинна розглядатися як засіб забезпечення реалізації національних інтересів у різних сферах зовнішньоекономічного співробітництва.
Список використаної літератури
1. Розпутенко І. В. Зона вільної торгівлі / І. В. Розпутенко // Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін.; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К.: НАДУ, 2010. – С. 263.
2. Угода про формування ЕЄП [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_990.
3. Терехов Є.М. Економічні аспекти зовнішньої політики України в сучасних умовах глобального світу / Є.М. Терехов // Механізм регулювання економіки. 2010. – № 3, Т.2. – С.79-83.