Тимків Г.І., д.п.н. Нагорняк М.М.

Інститут історії і політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ, Україна

ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ЧИННИК ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

Сучасні міжнародні відносини характеризуються інтенсивними та широкими інтеграційними процесами, серед яких важливу роль відіграє транскордонне, регіональне та міжрегіональне співробітництво. А Україна, завдяки своєму геополітичному положенню, має великі можливості щодо його розвитку, оскільки 19 з 25 регіонів держави є прикордонними, а зовнішній кордон є найдовшим серед кордонів європейських країн. На сьогодні в Україні транскордонне співробітництво є одночасно інструментом розвитку прикордонних територій та чинником реалізації її євроінтеграційних прагнень. Тому ґрунтовний аналіз проблем і окреслення перспектив транскордонного співробітництва (ТКС) для нашої держави набуває особливої актуальності для забезпечення безпеки у регіоні і визначає мету дослідження.

Метою доповіді є дослідження тенденцій транскордонного співробітництва в Україні на даному етапі, значення транскордонного співробітництва для перспектив євроінтеграції нашої держави та виокремлення переваг від участі у транскордонному співробітництву.

Значна зацікавленість науковців до питань проблематики регіонального розвитку і транскордонного співробітництва почала виявлятися з кінця минулого століття. Серед українських вчених проблеми транскордонного співробітництва досліджують – П.Бєлєнький, В.Будкін, М.Долішній, М. Пиц, В.Євдокименко, Є.Кіш, М.Козоріз, Ю.Макогон, A.Мельник, Н.Мікула, Л. Прокопенко, С.Писаренко та інші. Усі вони вбачають загальною метою транскордонного співробітництва – сприяти економічному та соціальному розвитку в регіонах по обидва боки спільних кордонів.

Відповідно до Закону України “Про транскордонне співробітництво” від 24 червня 2004 р. транскордонне співробітництво визначено як спільні дії, спрямовані на встановлення і поглиблення економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин між територіальними громадами, їх представницькими органами, місцевими органами виконавчої влади України та територіальними громадами, відповідними органами влади інших держав у межах компетенції, визначеної їх національним законодавством [2].

Розглядаючи транскордонне співробітництво прикордонних областей України із сусідніми країнами, то його умовно можна розділити на два «напрямки»: транскордонне співробітництво, що відбувається на кордоні України з ЄС і транскордонне співробітництво уздовж кордонів колишніх радянських республік.

Відповідно до Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2011–2015 рр. транскордонне співробітництво є одним з інструментів прискорення процесів наближення рівня життя населення прикордонних регіонів до середньоєвропейського та забезпечення вільного переміщення людей, товарів і капіталів через кордон [1].

Спільною формою співробітництва України з іншими державами на основі ТСК є побудова єврорегіонів. С. Мітряєва визначає єврорегіон як організацію прикордонного (транскордонного), міжрегіонального (міжмуніципального) співробітництва, метою якої є встановлення і зміцнення добросусідських відносин, а також вирішення спільних проблем, визначених установчими документами, до складу якої входять території трьох і більше держав [5].

Так, на даний час прикордонні західні області України є учасниками шістьох єврорегіонів, у чотирьох з яких беруть участь держави-члени ЄС. Першим з них став Карпатський єврорегіон, який був заснований 14 лютого 1993 р. у м. Дебрецені, де представники місцевої влади України, Польщі, Угорщини, Словаччини підписали угоду про створення міжрегіональної асоціації «Карпатський регіон» [4, с. 233].

Українські регіони є учасниками таких єврорегіонів – «Буг», який був створений 29 вересня 1995 р. за участю Польщі, України та Білорусії; на кордоні з Румунією – «Нижній Дунай» та «Верхній Прут». Їх утворення було ініційовано згори центральними органами влади як двосторонніх українсько-румунських єврорегіонів. Згодом до них приєднались адміністративно-територіальних одиниць Республіки Молдова [6, с.135]. Окрім названих єврорегіонів нині йде опрацювання питань щодо розробки проекту єврорегіону «Сян».

Своєрідною формою транскордонного співробітництва є міжнародні асоціації. Прикладом може бути Асоціація європейських прикордонних регіонів, утворена в 1971 p.

Транскордонні відносини і транскордонне співробітництво – невід’ємна складова, підсистема цілісної системи сучасних міжнародних відносин. Водночас відносини транскордонного співробітництва – це специфічна сфера міжнародних і міждержавних стосунків, яка здійснюється і розвивається на основі чітких критеріїв і принципів [3, с. 132].

Основою ТКС є процес створення зв’язків та договірних відносин на прикордонних територіях з метою пошуку рішень для спільних проблем.

Розглядаючи транскордонне співробітництво, необхідно звернути увагу на економічні, соціальні та культурні відносини між країнами-сусідами України, на співробітництво і обмін досвідом між органами місцевого самоврядування. Важливим фактором розвитку ТКС є туризм, різні культурні та гуманітарні програми.

Сучасний стан ТКС України обумовлений низкою об’єктивних чинників, перспектив та перешкод, які впливають на розвиток прикордонних регіонів України і визначають його майбутнє. Транскордонне співробітництво в значному обсязі впливає на інтеграцію і вирівнювання диспропорцій між багатими і бідними регіонами. Тому, розвиток міжнародних відносин саме в аспекті прикордонного співробітництва підвищує шанси України до європейської інтеграції.

Список використаних джерел:

1. Державна програма розвитку транскордонного співробітництва на 2011–2015 рр. затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//www.zakon1.rada.gov.ua

2. Закон України «Про транскордонне співробітництво» від 24.06.2004р. № 1861-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.rada.kiev.ua

3. Кіш Є. Проблеми транскордонного співробітництва України і Євросоюзу / Є. Кіш // Політичний менеджмент. 2006. – №5. – С.131-144.

4. Мікула Н. Єврорегіональна співпраця і Україна / Н. Мікула // Спільний європейський економічний простір : гармонізація мегарегіональних суперечностей / Н. Мікула; за заг. ред. Д.Г. Лук’яненка, В.І. Чужикова. – К.: КНЕУ. – 2007. – 544 с.

5. Мітряєва С. Карпатський єврорегіон – інструмент євроінтеграційної стратегії України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/ issue.php?s=gpgs0&issue =2005_1

6. Розширення Європейського Союзу : вплив на відносини України з центральноєвропейськими сусідами / Інститут регіональних та євроінтеграційних досліджень «ЄвроРегіо Україна». – К.: К.І.С., 2004. – 360 с.