К.е.н. Чабаненко Ж.М., Кас’янова О.О., Кириченко О.В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ЗАХОДИ АКТИВІЗАЦІЇ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Відповідно до чинного законодавства підприємства-суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, прагнуть здійснювати експорт товарів, робіт, послуг для отримання валютної виручки та збільшення прибутку. Для зростання кількості експортних операцій необхідне удосконалення державного регулювання (митного, валютного та процесу ціноутворення).

Істотні зміни спостерігаються в розмірах балансу експорту і імпорту в світовій торгівлі. Баланс зовнішньої торгівлі послугами протягом останніх років був позитивним, та в окремі роки значною мірою перевищував баланс зовнішньої торгівлі товарами. Основними показниками ролі міжнародної торгівлі в розвитку економіки країни є експортна та імпортна квота.

Важливого значення набуває експортна діяльність країни, сприяє розвиткові економіки країни, забезпечує її конкурентоспроможність на зовнішніх ринках, дозволяє поглибити економічні відносини між країнами. Державна підтримка експортної діяльності є головним напрямом державної політики соціально-економічного розвитку країни [2]. Але сама експортна політика країни залежить від низки факторів: географічного положення країни, географічної спрямованості експорту, векторів зовнішньоекономічної діяльності, участі країни у міжнародних економічних організаціях, науково-технічної політики. Україна, задля розвитку економіки, підвищенню конкурентоздатності вітчизняних товарів, підприємств, збільшенні іноземного інвестування зацікавлена в активізації експортної діяльності [2].

Враховуючи перелічені інтереси держави Міністерством економіки України розроблена Національна стратегія розвитку експорту України на період до 2020 року, яка спрямована на зростання обсягів ВВП, збільшення податкових та валютних надходжень, створення додаткових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності економіки. Завданнями даної стратегії є зокрема створення умов для експорту української продукції, інформаційної підтримки підприємств щодо можливостей здійснення зовнішньоторговельних операцій, виходу на світові ринки, фінансової підтримки експортерів та ефективного захисту інтересів українських виробників-експортерів за кордоном.

Передбачається, що механізмами реалізації даної стратегії є створення державного-приватного партнерства для інновацій; зниження трансакційних витрат при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; надання інвестицій експортним галузям економіки, у тому числі розвиток інвестиційного кредитування. Це дозволить зосередити кошти на ті галузі виробництва, що потребують підтримки, зокрема при здійсненні експортної діяльності. Слід підкреслити, що механізми підтримки створять комплекс нерозривно пов’язаних між собою елементів, до складу якого входять підготовка кваліфікованих кадрів для суб’єктів ЗЕД, розвиток страхової діяльності, взаємодії влади місцевого та державного рівня із підприємствами, зниження податків для експортних підприємств, політика інновацій та інше [3].

Україна в 2008 році стала членом Світової Організації Торгівлі, за три роки членства це позитивно вплинуло на розвиток зовнішньої торгівлі. У 2010 році спостерігалося зростання товарного експорту в порівнянні з 2009 роком і складало 52,2 млрд. дол. США. Найбільше зріс експорт продукції чорної металургії, обсяги закордонного постачання якої зросли на 42,7%. Також зросли обсяги експорту продукції машинобудування на 33,3% в порівнянні з 2009 роком [4].

Членство України у СОТ сприяло зниження кількості нетарифних бар’єрів щодо українського експорту, зокрема припинено квотування імпорту металопродукції, зменшено кількість антидемпінгових розслідувань, скасовано кількісні обмеження експорту соняшникової олії, зернових, насіння соняшнику, що дозволило збільшити обсяги закордонного продажу даної продукції.

Негативною рисою, на наш погляд, є те що в період фінансової кризи знижувалась частка зовнішньоторговельного обороту з країнами ЄС, віддавалась перевага торговельним партнерам з країн СНД. Країни СНД подібні з Україною, а тому є головними партнерами у торгівлі. Але у той же час ще спостерігається дефіцитність зовнішньоторговельного балансу, оскільки Україна залишається імпортозалежною країною. Для подолання дефіциту зовнішньоторговельного балансу для України є важливим:

- стабілізація політичної ситуації, задля сприянню попиту серед іноземних покупців на вітчизняну продукцію;

- вдосконалення вимог Податкового Кодексу України, особливо щодо підприємств, що здійснюють експорту діяльність;

- проведення технічного переоснащення матеріально-технічної бази підприємств;

- впровадження зваженої протекціоністської політики відносно виробників конкурентноспроможної продукції;

- покращення якості продукції та зменшення витрат на її виробництво, і таким чином підвищення попиту на ринку. [1]

Реалізація зазначених заходів дозволить підвищити ефективність експорту, сприятиме подоланню проблем зовнішньоторговельного балансу.

Список використаних джерел:

1. Аналітична записка «Щодо першочергових заходів зовнішньоторговельної політики в контексті структурних трансформацій зовнішньої торгівлі України після вступу до СОТ» [Електронний ресурс] / Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/622

2. Національна стратегія розвитку експорту України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrexport.gov.ua/ukr/zed/strategy/ukr/4589.html

3. Приз О.В. Державне регулювання експортної діяльності / О.В. Приз // Вісник Донецького національного університету. Серія «Економіка і право». – 2007.– Вип. 2.

4. Статистична інформація,зовнішньоторговельна діяльність України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua