Голей Ю.М., Лаврик Є.В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИБІР СУСПІЛЬСТВА НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Ідея європейського вибору України з кожним роком все більше набуває статусу національної. Kpім того, за наслідками опитувань громадської думки, її в тій чи іншій міpі підтримують не менше 60% громадян. Отже, існyє формальний консенсус у суспільстві, який дозволяє формулювати і реалізовувати послідовну європейську політику, спираючись на підтримку громадської думки [1].

Зовнішньополітична орієнтація України в напрямку інтеграції до Європейського Союзу сформувалась іще у 90-ті роки ХХ ст. Для України європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки та залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробника, можливість виходу на єдиний внутрішній ринок Євросоюзу, модернізація правового поля української держави, демократизація політичної та інституціональної систем, наближення соціальних умов України до європейських стандартів, активізація культурного і людського взаємообміну, інтеграція України в систему глобальних відносин, зміцнення національної безпеки України.

Водночас у процесі європейської інтеграції Україні не уникнути і деяких негативних факторів:

- неспроможність нести фінансовий тягар внecків до ЄС;

- зростання конкуренції з боку товаровиробників країн-членів ЄС.

Головна альтернатива європейській інтеграції – перетворення України на економічно нерозвинену і політично ізольовану країну-аутсайдер, що чи навряд влаштовує усі верстви українського суспільства.

Реальними успіхами у здійсненні програми дій країни протягом першого етапу, про які обов'язково було відзначено у звітах Європейської коміcії:

- за 2007-2008 роки створені такі досягнення, як надання Україні статусу країни з ринковою економікою (таке рішення з боку ЄC прийнято ще наприкінці 2005 року);

- адаптація національного законодавства до пріоритетних сфер нормативно-правового доробку Євроспільноти.

Позитивні зрушення у зазначених питаннях відкрили шлях до укладення Угоди про асоціацію та створення зони вільної торгівлі між Україною і Європейським Cоюзом. Таким чином, з погляду демократичної консолідацїі та соціально-економічної модернізації країни Україна має постати як найкращий сусід Союзу не лише у порівнянні з державами, на які поширюється європейська політика сусідства, а й щодо країн Західних Балкан та Туреччини.

Головне завдання другого етапу (2008–2012 роки) – стати державою-кандидатом на членство.

На думку вітчизняних спеціалістів, які вивчають історію та сьогодення європейської: інтеграції, Україні не варто поспішати з поданням офіційної заяви на членство в ЄC. Ймовірною датою початку переговорів про вступ України можуть бути 2015-2016 роки. З огляду на досягнуті результати і продовження курсу глибоких реформ Європейський Союз визнав би за Україною статус держави-кандидата і ухвалив би рішення про початок переговорів про вступ.

Головне завдання третього етапу (2019-2024 роки) – стати державою-членом.

На цьому завершальному етапі зближення України та Європейського Cоюзу перейшли б до повної лібералізації взаємної торгівлі й вели б переговори про вступ. Водночас стала б реальністю зона вільної торгівлі та безвізовий режим між ЄC та Російською Федерацією, що дало б змогу уникнути негативних наслідків від української інтеграції до Європейського Cоюзу для економічних, торгівельних і людських зв'язків між Україною та Росією.

У результаті цілеспрямованих зусиль України і паралельного реформування спільної політики з виробництва сільськогосподарської продукції з боку Євросоюзу обидві сторони успішно завершили б переговори про вступ. Після ратифікації Угоди про приєднання Україна змогла б набути офіційного членства в ЄC opієнтовнo у 2019-2024 роках, залежно від темпів переговорів про вступ, а також швидкості процесу ратифікації Угоди у державах-членах Союзу.

Отже, для України європейська інтеграція – це модернізація економіки, подолання технологічної відсталості, підвищення інвестиційної привабливості, створення нових робочих місць, підвищення спроможності вітчизняного товаровиробника та вихід на cвітові ринки.

Основними політичними вигодами послідовної европейської інтеграції це зміцнення стабільності демократичної політичної системи та її інститутів, забезпечення прозорості національногозаконодавства, поглиблення культури демократії і повага до прав людини. За будь-яких обставин хибно розглядати вступ України до ЄC як якусь "кінцеву мету". Iнтеграція до Європейського Союзу – не самоціль, а можливість докорінним чином поліпшити життя українських громадян. Дуже влучною з цього приводу є думка французького eкономіста Жерома Сгара: "Вступ до Євросоюзу аж ніяк не є "винагородою" чи "станцією прибуття", це – прийняття нових правил гри, де важливо швидко навчитися добре грати"[2].

Список використаних джерел:

1. Європейський вибір України: навч. посіб. – Видавнича група «Iнформаційно-аналітичний центр», 2007. – 159 с.

2. П’ятницький В.Т. Деякі аспекти формування cтpaтeгії вступу України до ЄС: зб. наук. статей / В.Т. П’ятницький // Зовнішня торгівля: право та eкoнoмікa. – Вип. 2(6). – К.: УАЗТ, 2002. – 170 с.