К.е.н. Красностанова Н.Е., Ткаченко Я.Ю.

Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ІННОВАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ

В результаті перетворення економічних процесів, які виникають в умовах розвитку світової економіки та глобалізації, все в більшій мірі зростає роль розробки таких механізмів управління підприємством, які б сприяли їх сталому розвитку.

Глобалізація представляє собою такий процес, який не є зворотним, та враховується як основний фактор розробки стратегії сталого розвитку підприємства. В результаті виникає необхідність оцінки ступеню сталого розвитку, а також відстеження впливу внутрішніх факторів розвитку підприємства на його місце в зовнішньому середовищі, визначення конкурентоспроможності. Все це, в свою чергу, показує рівень розвитку не тільки самого підприємства, але й держави як системи – елементами, якої являються організації, підприємства, фірми, – в якому вони функціонують, її положення на світовому ринку та взаємовідносини з іншими країнами. Адже чим краще внутрішнє становище держави, тим більше можливостей відкривається перед нею в міжнародному просторі [4].

Підвищення ефективної діяльності підприємства потребує виділення базисного фактору та розробки комплексної системи управління процесом сталого розвитку на основі даного фактору. Саме таким базисним фактором і виступають інновації (нововведення).

По даним статистичних досліджень можна виділити той факт, що інновації значно впливають не лише на розвиток підприємств, але на економічний розвиток країн, і Україна – не є виключенням із цих правил [2].

Концепція управління сталим розвитком на основі інноваційної активності базується на таких принципах:

- стратегічної відповідності (відповідність стратегічним цілям розвитку підприємства);

- збалансованості (баланс між інтересами розвитку та інтересами поточної діяльності);

- динамічності (необхідність врахування інтенсивності змін характеристик діяльності в інноваційних процесах);

- комплексності (всі напрямки діяльності інноваційної активності повинні бути інтегровані в єдиний комплекс);

- адаптивності (своєчасне реагування системи на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища).

На рис. 1 представлено модель сталого розвитку на основі інноваційної активності [3].

Рис. 1. Сталий розвиток на основі інноваційної активності

Фактори, які обумовлюють інноваційні процеси:

- фактори розвитку інноваційних процесів: науково-технічні, організаційні, фінансово-економічні, управлінські, кадрові;

- фактори розвитку організаційно-технічного потенціалу підприємства, які охоплюють основне виробництво, забезпечуючі структури, обслуговуючі підрозділи;

- фактори оновлення продукції, які забезпечують підвищення рівня готовності виробництва до випуску нової продукції, підвищення рівня організації реалізації інноваційних проектів [1].

Отже, враховуючи тенденції розвитку сучасних економічних реалій, передбачається одночасне впровадження інновацій, причому різних видів та в різних фазах їх здійснення, що означає підвищення ступеню складності проблеми, тому що задачі по забезпеченню балансу між процесами розвитку та поточної діяльності трансформуються в складну задачу з відповідною кількістю змінних, пропорційних широті здійснюваних інновацій. Виходом із даної проблеми може стати використання динамічної моделі управління нововведеннями, тобто розробка системи комплексного управління інноваційними процесами з визначенням кількісної залежності між сталістю підприємства та ступенем здійснення інновацій.

Список використаних джерел:

1. Водачек Л. Стратегия управления инновациями на предприятии / Л. Водачек, О. Водачкова. – М.: Экономика, 1989.

2. Нечепуренко М.Н. Управление устойчивым развитием на основании инновационной активности / М.Н. Нечепуренко // Проблемы экономики. – 2006. – №1(8).

3. Управление корпоративными изменениями по критерию устойчивости: монография / [Анискин Ю.П. и др.]; под. ред. Ю.П. Анискина; Московский гос. ин-т электрон. Техники. – М.: Омега-Л, 2009. – 404с.: ил. – (Деловая активность).

4. Формирование механизма устойчивого развития предприятий машиностроительного комплекса в условиях глобализации экономических процессов. – Управление персоналом. – 2008. – №6.