Д.е.н. Мешко Н.П., П’ятілєтова А.Г.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна, L'université du Maine, France

ДОСЛІДЖЕННЯ НАПРЯМІВ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

Метою тез є розгляд напрямків інноваційної діяльності фірм в Україні, аспектів державного регулювання інноваційних процесів, а також визначення особливостей джерел фінансування інноваційної діяльності.

Одним з вирішальних чинників успішної реалізації підприємництва чи окремих бізнес-процесів на сьогоднішньому етапі функціонування вітчизняних підприємств неможливе без розробки і впровадження інновацій в процеси виробництва, управління, планування господарської діяльності тощо [1, c. 440].

Досить поширеною в даний час є точка зору, що інновація – це процес, який має комплексний характер, – єдиний у своєму роді процес, що об'єднує науку, техніку, економіку, підприємництво й управління. Враховуючи динамічний підхід Й.А. Шумпетера до розуміння сутності інновацій, логічно приєднатись до цієї точки зору і вважати, що термін "інновація" слід розуміти як "інноваційний процес" [1, с. 444].

Кожна інновація має свій життєвий цикл. Прийнято виділяти чотири фази розвитку інновації,в залежності від яких необхідно будувати механізм управління інноваційною діяльністю. Перша фаза – це розробка та освоєння новації, вихід на ринок. Ця фаза є виключно збитковою. Друга фаза – це освоєння та зростання виробництва, досягнення запланованого рівня рентабельності. На даній фазі споживачі відкривають для себе новизну і оцінюють її як споживчу вартість. Третя фаза – фаза зрілості. На цій стадії різко зростає конкуренція, оскільки відбуваються дифузія та тиражування нововведення. Четверта фаза – фаза занепаду: моральне старіння продукту. Попит падає, нововведення стає неконкурентоспроможним і витискається іншими новаціями [1, с. 445].

Інноваційна діяльність поділяється на два напрями:

- стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльностірозраховані на тривалу перспективу (не менше 10 років) і є найважливішими напрямами інноваційної діяльності щодо забезпечення соціально-економічного зростання держави і поліпшення ефективності господарювання суб'єктів підприємницької діяльності.

- середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності розраховані на реалізацію протягом найближчих 3-5 років напрямів інноваційного оновлення промислового, сільськогосподарського виробництва та сфери послуг щодо освоєння випуску нових наукоємних товарів та послуг з високою конкурентоспроможністю на внутрішньому та (або) зовнішньому ринках.

Правовою основою формування та реалізації інноваційної діяльності є Конституція України, Закони України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про інноваційну діяльність», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», інші закони України. Міжнародними стандартами в інноваційній сфері є так звані Керівництво Фраскаті (1963р.) – "Запропонована, стандартна практика для обстеження досліджень та експериментальних розробок"і Керівництво Осло (1989р.) – "Міжнародні норми збирання даних про інновації" [2].

Міри впливу держави в області інновацій можна розділити на дві основні групи: прямі: адміністративно-відомча форма і програмно-цільова форма; непрямі методи, які використовуються у державній інноваційній політиці, спрямовані на створення сприятливого економічного клімату для новаторської діяльності [3, с. 75].

З метою розвитку науково-технічного прогресу Верховна Рада України визначає такі стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні на 2003-2013 роки:

- модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії;

- машинобудування та приладобудування як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії;

- нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації;

- вдосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій;

- високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості;

- транспортні системи: будівництво і реконструкція;

- охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища;

- розвиток інноваційної культури суспільства [4, с. 96].

Україна має розробки світового рівня, величезний науковий потенціал, однак, за офіційною статистикою, в Україні відбувається зниження інноваційної активності промислових підприємств. Кількість інноваційно активних підприємств постійно зменшується і у загальному обсязі складала: 2007 р. – 10,0%, 2008 р. – 8,2%, 2009 р. – 10,0%, 2010 – 11,5 % [5]. Причина такого становища – хронічна нестача фінансових ресурсів, а також нестача у вітчизняних підприємств мотивації до нововведень.

Як показує світовий досвід, фінансування інноваційної діяльності базується на таких принципах:

- чітка цільова орієнтація та швидке й ефективне впровадження сучасних науково-технічних інновацій;

- різноманітність джерел фінансування;

- обґрунтованість і юридична захищеність методів акумуляції коштів;

- гнучкість системи фінансування;

- фінансування всіх етапів життєвого циклу інновацій.

Держава має забезпечувати бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності в розмірі не менше 1,7% ВВП України [6,с.104]. Проте встановлені нормативи бюджетного фінансування цих напрямів діяльності не дотримуються. В умовах економіки України розраховувати на значне бюджетне фінансування інноваційної діяльності неможливо. Тому для більшості вітчизняних підприємств основним джерелом стимулювання нововведень є власні кошти та іноземні інвестиції.

Узагальнюючи проведені дослідження, можна зробити висновок про те, що на сучасному етапі інноваційна діяльність підприємств потребує збільшення державної участі як фінансового, так і організаційного характеру. Напрямки розширення фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств мають бути максимально диверсифікованими як з погляду механізмів реалізації, так і з позицій пошуку відповідних джерел ресурсів.

Список використаних джерел:

1. Петрович Й.М. Економіка підприємства / Петрович Й.М., Кіт А.Ф. – Л.: Магнолія плюс, 2006. – 580 с.

2. Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

3. Пуліна Т.В. Активізація інноваційної діяльності в Україні: проблеми та перспективи / Т.В. Пуліна // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. – 2003. – Вип. 65. – С. 74-75.

4. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» // Відомості Верховної Ради України. –2003. – №13. – С. 93.

5. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

6. Товт Т.Й. Особливості фінансування інноваційної діяльності підприємств в Україні / Т.Й. Товт // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №3. – С. 102-108.