Фалько Є.А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

На сьогоднішній день серед завдань державного регулювання національної економіки пріоритетним виступає забезпечення захисту прав інтелектуальної власності. Низький рівень охорони інтелектуальної власності стримує економічний розвиток та інноваційну діяльність в країнах, сприяє зростанню ризику стагнації у високотехнологічних галузях економіки. Закономірним наслідком неналежної охорони прав інтелектуальної власності на макрорівні є відплив фахівців.

Проблема порушення прав інтелектуальної власності останнім часом отримує все більше розповсюдження у світі. Так, Сполучені Штати Америки розцінюють недостатній рівень охорони прав інтелектуальної власності як перешкоду для розвитку економічних відносин. Україна втрачає програмістів, інженерів в галузі комп’ютерних технологій, однією з причин чого є неспроможність держави захистити продукти їх діяльності.

Більшість науковців, вивчаючи порушення в цій галузі, використовують достаньо ємний термін «контрафакт», який містить групу різних видів правопорушень. Виділяють чотири різновиди контрафакту:

1) контрафактна продукція – продукція, випущена з неправомірним розміщенням на ній (підробкою) фірмових товарних знаків з метою введення споживачів в оману);

2) товар-імітатор – продукція, випущена з копіюванням або стильовим запозиченням окремих елементів фірмових товарних знаків;

3) фальсифікована продукція – продукція, виготовлена з порушенням технології або неправомірним використанням знака для товарів і послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення;

4) паралельний ввіз – імпорт товарів, захищених торговою маркою, без авторизації власника торгової марки.

Однією з країн, яка зазнає значних втрат від контрафакту та незахищеності прав інтелектуальної власності, є Україна. Результати дослідження щодо конкурентоспроможності економік країн, яке проведено Всесвітнім економічним форумом, Україна посідає 72 місце серед 134 країн ЄС та СНД у 2008/2009 [5]. Одним із показників критичного відставання країни є рівень захисту інтелектуальної власності, за яким країна посідає 114 місце.

Товарами, які частіше за все підробляються в Україні є СD/DVD диски та програмне забезпечення; алкогольна та тютюнова продукція; лікарські препарати; промислові товари (швейні та панчохо-шкарпетні вироби); товари побутової хімії, іграшки, парфумерія та косметика; продукти харчування.

Однією з основних проблем є «піратство» в галузі програмного забезпечення. Комп’ютерне піратство впливає не тільки на доходи компаній у цій сфері. Результати опублікованих досліджень IDC показали, що зниження рівня піратства може створити сотні тисяч робочих місць, а також ефект для економічного розвитку, який вимірюється у мільярдах доларів і супроводжується зростанням податкових надходжень, що можуть бути спрямовані на фінансування бюджетних програм і служб на місцевому рівні [4]. Визначено, що зниження рівня комп’ютерного піратства в Україні на 10% дозволить створити 2,6 тис. нових робочих місць, збільшити надходження у вигляді податкових зборів до держбюджету на 69 млн дол. США. Крім цього, розповсюдження контрафакту в Україні, щорічно віднімає близько 1 тис. людських життів та наносить величезну шкоду здоров’ю населенню країни [6].

Виробництво та реалізація контрафактної продукції створює також нерівні конкурентні умови для фірм-виробників оригінальних товарів. Виникають очевиднівтрати компаній-власників торгових марок: зниження об’єму продаж оригінальної продукції у результаті заміщення авторизованої продукції паралелним ввозом, а оригінальної – контрафактною, фальсифікованою та імітацією; зниження прибутків від продажу оригінальної продукції в результаті вимушеного утримування цін, або використання торгових знижок як засобу сприяння росту продаж; додаткові витрати на дизайн та захисні технології, пов’язані з виготовленням складних упаковок, що знижують ризик підробки; прямі затрати компаній-правовласників на боротьбу з розповсюдженням контрафактної продукції.

Вагомі втрати несе і державний бюджет, оскільки втрачає, з одного боку, за рахунок того, що виробники та торгівці контрафактом сплачують податків у декілька разів менше, ніж правовласники; а з іншого, правовласники вимушені знижувати або утримувати ціну на продукцію, що зменшую об’єм податкових платежів, які вони виплачують у державний бюджет.

Отже, основними цілями в боротьбі з порушенням прав інтелектуальної власності є: поновлення порушених прав та ділової репутації правовласників; припинення протиправної діяльності; стягнення збитків та відшкодування збитків, у тому числі, збитку бренду; покарання правопорушників, у тому числі, через штрафи, конфіскацію майна, позбавлення волі.

Основними методами в боротьбі з контрафактом є наступні:

1) економічні методи, ключова роль в яких належить правовласникам. Серед основних заходів: застосування системи знижок, реалізація застарілих моделей за зниженими цінами, посилення контролю над дистриб’юторами, підвищення економічної зацікавленості дистриб’юторів, перехід на прямі поставки від виробників у роздріб;

2) правові методи, для яких основним заходом є вдосконалення законодавства: створення потужних правозахисних механізмів, в тому числі жорстких антипіратських законів, відповідно до вимог Угоди з торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності Всесвітньої торгової організації; вдосконалення національних законів про авторське право з метою включення до них зобов’язань Всесвітньої організації інтелектуальної власності, спрямованих на забезпечення ефективної боротьби з контрафактом; систематизація та удосконалення законів та нормативно-правових актів у сфері захисту інтелектуальної власності.

3) інформаційні методи: навчання та інформування суспільства щодо цінності інтелектуальної власності та ризиків, пов’язаних з використанням контрафакту; роз’яснювальна робота щодо перевірки оригінальності товарів при їх придбанні (вимога сертифікатів, вибір надійних місць для покупок); посилання попереджувальних сигналів правопорушникам прав інтелектуальної власності, що вони займаються небезпечною діяльністю, яка переслідується по закону; соціальна реклама («Стережіться підробок»).

Таким чином, визначення обсягів контрафактної продукції по різних видах продукції, втрат державного бюджету та підприємств – виробників оригінальних товарів, розробка комплексу заходів боротьби з порушенням прав інтелектуальної власності виступає основним напрямком в управлінні інтелектуальною власністю.

Список використаних джерел:

1. Лазня І.В. Економічний зміст інтелектуальної власності / І.В.Лазня, В.О.Рибалкін // Економічна теорія. – 2006. – № 4. – С. 54-61.

2. Тимошенко Ю.Г. Особливості захисту прав інтелектуальної власності в сучасних умовах / Ю.Г. Тимошенко // Бизнесинформ. – 2010. – № 4(1). – С. 115-119.

3. Щербакова О.О. Міжнародне співробітництво у сфері інтелектуальної власності / О.О. Щербакова // Наука та інновації. – 2007. – № 4. – С. 34-37.

4. Матеріали офіційного сайту Компанії IDC [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.idc.com

5. «Конкурентоспроможність економіки України: місце України в основних світових рейтингах за 2008 рік» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua

6. «Контрафактная продукция на мировом и украинском рынке» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.contrafactstop.org.ua

7. Потєхіна В. Захист прав інтелектуальної власності в умовах глобалізації у зовнішній політиці США [Електронний ресурс] / В. Потєхіна. – Режим доступу: http://www.viravallee.com

8. Потєхіна В. Охорона винаходів у законодавстві України і США [Електронний ресурс] / В. Потєхіна. – Режим доступу: http://www.viravallee.com