Білій А.І., Бочев Е.М.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРИТОРІАЛЬНО-ГАЛУЗЕВОГО ПРЯМОГО ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНУ

Природним середовищем для ефективної іноземної інвестиційної діяльності є ринкова економіка з притаманними їй розвиненими нормативно-правовими та економічними регуляторами і відповідною інфраструктурою. Таке середовище в Україні лише починає формуватися, до того ж ринкова переорієнтація економіки відбувається в складному сплетенні політичних та соціально-економічних процесів.

Необхідними умовами політико-правового середовища для розвитку іноземної інвестиційної діяльності слід розглядати:

- політичну стабільність;

- позитивне ставлення до іноземних інвестицій;

- наявність нормативно-правових регуляторів, їх надійність та доступність, а також передбачуваність змін.

Світовий досвід свідчить, що країни з перехідними економіками не в змозі вийти із економічної кризи без залучення і ефективного використання іноземних інвестицій. Акумулюючи підприємницький, державний та змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій та менеджменту, іноземні інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, але й динамізують інші факторні ринки та ринки товарів та послуг. Крім того, іноземні інвестиції, як правило, сприяють заходам макроекономічної стабілізації, дозволяють вирішувати окремі соціальні проблеми трансформаційного періоду. Зрозуміло, що іноземне інвестування займає особливе місце і в структурі зовнішньоекономічних пріоритетів розвитку економіки України.

Динамізм розвитку іноземної інвестиційної діяльності в Україні спричинює те, що статистичні оцінки цього процесу швидко «старіють», а тому повноцінний економічний аналіз інвестиційної діяльності ускладнений. Можна говорити, однак, про формування певних тенденцій (позитивних, негативних), які тією чи іншою мірою якісно характеризують розвиток прямого іноземного інвестування в Україну:

1. Переважання партнерів з країн, що розвиваються, — за кількістю іноземних інвестицій — і партнерів із промислово розвинених країн — з огляду на розмір інвестицій. Наприклад, пріоритетними зонами для іноземних інвестицій в Україні є:

- Західний регіон (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Тернопільська, Волинська області), де ефективним може бути створення виробництва з використанням місцевих природних ресурсів – сірки, калійної та кухонної солі, вугілля, нафти та газу, а також розвиток мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів.

- Донецько-Придніпровський регіон (Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська області), де необхідно здійснити реконструкцію та технічне переобладнання шахт, металургійних, хімічних виробництв на базі безвідходних, маловідходних та екологічно чистих технологій; дати потужний імпульс розвитку малоенергомістких виробництв середнього та точного машинобудування, автомобіле- та літакобудування.

- Південний регіон (Одеська, Миколаївська, Херсонська області), де найбільш вигідним є проведення реконструкції та технічного переоснащення портового господарства, розвиток виробництва обладнання для харчової та консервної промисловості, розширення мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів.

2. Реалізація спільних інвестиційних проектів, як правило, на двосторонній основі, насамперед, визначаються об’єкти з особливими умовами інвестування, куди іноземні інвестиції залучаються з дозволу уряду України. До таким об’єктів належать:

- підприємства та об’єднання паливно-енергетичного комплексу, у тому числі вугільно-, нафто- та газопереробні підприємства;

- об’єкти нафтопродуктозабезпечення, нафтосховища міжобласного та республіканського значення;

- підприємства залізничного, морського, річкового, авіаційного та автомобільного транспорту загального користування;

- підприємства та об’єкти електроенергетики, гідростанції, теплоелектростанції;

- підприємства атомного машинобудування;

- об’єкти освіти, науки, що фінансуються з державного бюджету;

- автомобільні дороги загального користування;

- магістральні лінії електропередачі;

- нафто- та газопроводи, трубопровідний транспорт;

- соледобуванні підприємства та багато інших.

3. Орієнтація підприємств з іноземними інвестиціями на виробництво товарів, якими світові ринки практично насичені (наприклад, комп‘ютерна техніка певних класів) та на сферу послуг;

4. Обережність західних партнерів щодо великих інвестицій (наприклад, з огляду політичної нестабільності України), що зумовлено відсутністю надійних гарантій їх захисту, наявністю прямого та непрямого контролю за такими інвестиціями, не розробленістю стратегії і тактики виходу на практично незнайомий і раніше закритий ринок;

5. Велика частка грошових і майнових внесків іноземних інвесторів у загальних обсягах інвестицій, слабке використання механізмів фінансового ринку для інвестування.

Сучасна інвестиційна політика України повинна орієнтуватись на нарощування інвестиційних ресурсів, послідовного збільшення частки капітальних вкладень у ВВП, поліпшення структури інвестиційних джерел та оптимізації напрямів їх вкладення. З цією метою Уряд має розробити та забезпечити ефективну реалізацію довготермінової стратегії розвитку інвестиційного потенціалу, його ефективне використання передусім у реальному секторі економіки.