Найда А.О.

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАЛУЧЕННЯ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

Стрімкий розвиток національної економіки на сучасному етапі не може відбуватися без залучення іноземних інвестицій. Проблема інвестування досить гостро стоїть у більшості країн світу, й Україна в даному контексті не є виключенням. Попри можливості акумуляції внутрішніх інвестицій, обсяги останніх є недостатніми порівняно з іншими розвинутими країнами.

Щодо ролі прямих іноземних інвестицій (ПІІ), важливим є те, що вони не лише дозволяють певною мірою компенсувати дефіцит національних коштів, а й є провідником сучасних технологій виробництва та управління, відкривають шлях на світові ринки товарів, капіталів та технологій. Крім того, надходження ефективних ПІІ для потреб розвитку української економіки є важливим якісним індикатором міжнародної привабливості нашої держави, ознакою якості інвестиційного клімату та ключовим показником конкурентоспроможності держави на міжнародному ринку капіталу.

Потенційно Україна є інвестиційно привабливою країною, оскільки має значну кількість невикористовуваних фізичних і людських ресурсів, великі резерви невкладених заощаджень, місткий внутрішній споживчий ринок, а також безперешкодний вихід до ще більших ринків Російської Федерації та республік колишнього СРСР.

Аналізуючи реальний стан надходжень інвестицій в українську економіку, можемо стверджувати, що Україна відіграє роль претендента на лідерство за обсягом залучених інвестицій у регіоні Центральної та Східної Європи. Із 2006 до 2010 року Україна посідала 10 місце як за кількістю інвестиційних проектів (178), так і за кількістю створених робочих місць (7 487). У 2010 році Україна не покращила своє становище з огляду на залучені ПІІ: країні вдалося залучила ПІІ у 31 проект і створити 1 150 робочих місць. Фактично, загальна вартість надходжень ПІІ в 2010 році скоротилася на 9% до 4,15 млрд. дол. США [4].

Проте, згідно з інформацією Національного банку України (НБУ) та Держкомстату України, темпи приросту прямих іноземних інвестицій до України станом на кінець 2011 року складають 44,5% [2].

Наразі Україна – третя країна за здійсненням ПІІ у фінансовий сектор. За останні п’ять років український фінансовий сектор залучив найбільшу кількість інвестиційних проектів (13% від загального обсягу ПІІ в Україну). Фактично Україна посідає третє місце як країна для ПІІ у фінансові послуги у Центральній та Східній Європі, після Російської Федерації та Польщі (які отримали 18% і 14% проектів відповідно). Щодо розвитку промислової привабливості, то логістика (10% від загальної кількості інвестиційних проектів в Україні) і виробництво продуктів харчування (9%) займають відповідно друге та третє місце за обсягами ПІІ [4].

За останні п’ять років ключовими інвесторами за кількістю проектів в Україні були такі країни, як США (12%), Німеччина (12%), Російська Федерація (10%) і Франція (8%). Найбільшими інвесторами в Україну за обсягом інвестицій в 2010 році були країни ЄС (54%) та Російська Федерація (15,6%). У 2011 році вартість російських інвестицій в абсолютному виразі у порівнянні з 2010 роком скоротилася [2]. Відносини України з Росією є дуже важливими для стабільності інвестиційного клімату та макроекономічного середовища країни. Зокрема, Російська Федерація є основним торговим партнером України і постачає країні більшу частку природного газу [7].

У 2012 році в Україні прогнозується приріст прямих іноземних інвестицій на 40% (до 5,81 млрд. дол. США). Це прогнозоване збільшення прямих іноземних інвестицій пов’язують насамперед з реформами, що наразі реалізуються, та з покращенням інвестиційного клімату [5]. Можливості для ПІІ з’являться завдяки використанню потенціалу України у галузі виробництва, надання послуг та зростаючого потенціалу у сфері аутсорсингу бізнес-процесів.

Щодо можливих шляхів поліпшення інвестиційного клімату в Україні та активнішого залучення прямих іноземних інвестицій в пріоритетні сектори національної економіки, доцільною видається реалізація наступних заходів:

•  розбудова національної фінансової системи в напрямку створення механізмів довгострокового інвестиційного кредитування, конкурсного розподілу державних інвестиційних ресурсів, ефективної концентрації заощаджень населення для фінансування цілей економічного розвитку;

•  прискорення реформування амортизаційної системи шляхом її лібералізації та посилення інвестиційної спрямованості;

•  впровадження механізмів участі індивідуальних інвесторів в операціях на фінансовому ринку;

•  створення надійної правової основи для стимулювання і залучення приватних інвестицій в інститути розвитку;

•  розробка плану дій щодо формування сприятливого інвестиційного клімату у межах проголошених пріоритетів соціально-економічного розвитку, розробка регіональних планів підвищення інвестиційної привабливості областей з урахуванням особливостей їхнього ресурсного потенціалу;

•  розвиток державно-приватного партнерства в підтримці інвестиційної та інноваційної діяльності;

•  забезпечення постійної взаємодії органів виконавчої влади і підприємців, покращення інформаційного супроводження реалізації інвестиційних проектів;

•  розвиток програм довгострокового кредитування індивідуальних інвестицій у тому числі в підвищення енергетичної економічності житла, освіту, житлове будівництвотощо [6].

Враховуючи те, що економіка України перебуває на етапі переходу від відновлювального зростання до нового циклу розвитку, надзвичайної актуальності набуває проблема закладення достатнього інвестиційного фундаменту для майбутнього сталого розвитку національної економіки. Стимулювання надходження прямих іноземних інвестицій в економіку України повинне стати ключовим елементом державної політики та включати удосконалення нормативно-правової бази інвестиційної діяльності; прозорість процесу приватизації; стимулювання залучення інвестицій в інтелектуальний капітал; розвиток корпоративного управління; формування позитивного іміджу країни для закордонних інвесторів.

Список використаних джерел:

1. Гайдуцький А.П. Мотиваційні чинники міжнародних інвестиційних процесів / А.П. Гайдуцький // Фінанси України. – 2004. – №12. – С. 50–57.

2. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

3. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1560-12

4. Звіт про прямі іноземні інвестиції в Україну 2011 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ey.com/publication/vwLUAssets/Ukraine-FDI...FILE/Ukraine-FDI-Report-2011-Ukr.pdf

5. Інвестиційний клімат в Україні: яким його бачить бізнес [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ifc.org/ifcext/uspp.nsf/AttachmentsByTitl...FILE/IC_UA.pdf

6. Національний інститут стратегічних досліджень [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ufin.com.ua/analit_mat/drn/052.htm

7. Реформи в Україні: оцінка поточного і потенційного прогресу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dragon-capital.com