Д.е.н. Плескач В.Л., Зінчук Т.Ю.

ДННУ «Академія фінансового управління», Україна

СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Міжнародне інвестування, як правило, спрямовано на здійснення прямих інвестицій, його розглядають як міжнародну підприємницьку інвестиційну діяльність та міжнародне портфельне інвестування у контексті розвитку фінансових операцій з цінними паперами. Головними складовими стратегії прямого іноземного інвестування можна назвати: зниження капітальних витрат або зниження ризиків для функціонування нових потужностей; придбання джерел сировини або нової виробничої бази; розширення діючих виробничих потужностей; придбання дешевих чинників виробництва; можливість уникнення циклічної чи сезонної нестабільності виробництва; придбання нових каналів збуту і проникнення на нові ринки; адаптація до процесу життєвого циклу продукції; це можуть бути персональні, чи престижні, чи екологічні мотиви тощо [1]. У рейтингу рівня індексу глобалізації Україна в 2010 р. розташувалася на 43-у місці, що свідчить про її помірковану інтегрованість у глобальні економічні процеси і, водночас, про слабкість у розвитку глобальних технологій (кількість користувачів Інтернет, Інтернет-вузлів, серверів тощо) та невикористання належним чином ІКТ, проте спостерігається досить високий рівень включення України в міжнародну торгівлю і транскордонні перекази.

У даний час економіка України є досить залежною від зовнішньої торгівлі та іноземних інвестицій. Окремі показники інтеграції країни у глобальну економіку свідчать про те, що існує дисбаланс між розвитком зовнішньої торгівлі і внутрішнім ринком України, результатом чого є надмірна зовнішньоторгівельна залежність економіки, яка при збереженні існуючих структурних пропорцій, робить проблематичним забезпечення високих темпів розвитку економіки на довгострокову перспективу [2].

Аналіз інвестицій в економіку України свідчить про низьку зацікавленість щодо активної участі іноземних фірм у виробництві поширених видів споживчих товарів та якісної високотехнологічної продукції. Іноземних інвесторів в Україні цікавлять сировина, метал, прокат, продукція хімічної промисловості тощо. Згідно з українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності з України експортуються такі основні групи товарів: недорогоцінні метали та вироби з них (35,7%), мiнеральнi продукти (11,1%), продукти рослинного походження (9,6%), продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості (6,9%), транспортні засоби та шляхове обладнання (5,6%). Вони становили найбільшу частку у загальному обсязі протягом 2008−2010 рр. До основних груп товарів імпорту з України протягом 2008−2010 рр. належали: мiнеральнi продукти (33%); механічне обладнання, машини та механізми, електрообладнання та їх частини, пристрої для записування або відтворення зображення і звуку (14,3%); продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості (10,2%); недорогоцінні метали та вироби з них (6,7%). Найбільше прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в економіку України у 2010 р. було вкладено у такі види економічної діяльності (рис. 1): фінансову діяльність (15059,5 млн дол. США), промисловість (14042,6 млн дол. США), торгівлю; ремонт автомобілів, побутових виробів (4764,5 млн дол. США); операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям (4754,1 млн дол. США), будівництво (2339,2 млн дол. США).

Рис. 1. Прямі іноземні інвестиції країн світу в економіку України

за видами економічної діяльності упродовж 2006−2010 рр.

Складено за даними: Державної служби статистики України

[Електронний ресурс]. − Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

Основними рисами моделі міжнародної спеціалізації національної економіки є: концентрація високої частки постачань на міжнародні ринки тих товарів і послуг, які є низьковартісними, низькотехнологічними і малодинамічними, та надзвичайно малої частки товарів і послуг на міжнародні ринки, які визначаються через високотехнологічні уклади: телекомунікаційне обладнання, роботи, ліки тощо. Як бачимо, іноземні інвестиції істотно не впливають на стан і розвиток національної економіки через відносно невеликі обсяги порівняно з іншими зарубіжними країнами (в рейтингу країн Центральної та Східної Європи домінують Росія, Польща, Румунія, Угорщина і Чеська Республіка) та незацікавленість іноземних інвесторів вкладати кошти в українські підприємства (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка показників капіталу нерезидентів

в Україні на кінець звітного періоду упродовж 2006−2010 рр.

Складено за даними: Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. − Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

Протягом 2006−2010 рр. Україна займала 10 місце у Центральній та Східній Європі за кількістю проектів ПІІ (178) та кількістю створених робочих місць (7487). Україна посідає третє місце як країна для ПІІ у фінансові послуги у Центральній та Східній Європі, після Росії та Польщі (які отримали 18% і 14% проектів відповідно). За цей період український фінансовий сектор залучив найбільшу кількість інвестиційних проектів (13% від загального обсягу ПІІ в Україні). Логістика (10% від загальної кількості інвестиційних проектів в Україні) і виробництво продуктів харчування (9%) обіймають відповідно друге та третє місце за обсягами ПІІ. Однак країна ще не розкрила свого справжнього потенціалу: у промисловому секторі кількість інвестицій зросла на 11,5% в 2010 році порівняно з 4,2%-м ростом ВВП. Український промисловий сектор виріс на 11,5 % у 2010 р., проте Україна залучила лише 3% від усіх промислових ПІІ в Центральну та Східну Європу. У 2010 р. Україна не покращила своє становище з огляду на ПІІ: країна залучила 31 проект ПІІ і створила 1150 робочих місць. Фактично, загальна вартість надходжень ПІІ в 2010 році скоротилася на 9% (4,15 млрд дол. США). За кількістю проектів ключовими інвесторами в Україні були США (12%), Німеччина (12%), Росія (10%) і Франція (8%) [3]. Найбільшими інвесторами в Україну за обсягом інвестицій в 2010 році були країни ЄС (54%) та Росія (15,6%), проте у 2010 р. вартість інвестицій із ЄС і Росії в абсолютному виразі порівняно з 2009 роком скоротилася. Щодо географічної структури прямого іноземного інвестування характерним є збереження провідної ролі Кіпру, Німеччини, Нідерландів, Росії, Австрії тощо. Щодо Програми економічних реформ в Україні, то інвестори очікують на поліпшення інфраструктури, підвищення стабільності та прозорості економічної діяльності, вливання інвестицій в інноваційні проекти.

Для іноземних інвесторів першочергове значення мають: інфраструктура − для інвесторів, що бажають інвестувати за кордон, найбільш важливим критерієм (63%) є транспортна та логістична інфраструктури. Для збільшення своєї частки в інвестиційних проектах у Центральній та Східній Європі Україна повинна розвинути інфраструктуру і кластери міжнародного рівня; стабільність і прозорість економіки країни в цілому − 62% інвесторів наполягають на тому, що стабільність і прозорість є ключовими факторами для залучення їх інвестиційних проектів. Україні необхідно поліпшити свою фіскальну стабільність, особливо в таких галузях, як інвестиції та захист майнових прав, розвиток фінансових ринків і дерегулювання бізнесу. Інвестори очікують більшої прозорості в Україні, зокрема зменшення корупції, бюрократії, строків митного оформлення і тиску з боку податкових та інших контролюючих органів; амбітність − талант та інновації. З огляду на перспективу, Україна повинна почати інвестувати в талант та інновації, щоб конкурувати з європейськими лідерами в галузі ПІІ. Інвестори очікують, що зростання європейської економіки відбудеться завдяки інноваційним галузям, таким як ІКТ (24%) і екологічно чисті технології (23%). При ухваленні інвестиційних рішень враховуються передусім не регіональне інвестиційне середовище та його ризики, а загальнодержавне макроекономічне середовище. Світовий досвід показує, що основні потоки коштів стратегічних інвесторів спрямовуються не стільки у місця, де створені пільгові умови, скільки у країни, економіка яких стабільно і послідовно розвивається на власній внутрішній основі.

Дослідження інвестиційного макросередовища в Україні свідчить про те, що з одного боку, ключову роль у його формуванні відіграє уряд, який згідно із Програмою економічних реформ провадить політику стабілізації державного бюджету, стимулює вихід економіки з тіні; реформування податкової системи, міжбюджетних відносин, розвитку фінансового сектора, що сприятиме завершенню формування повноцінного інвестиційного ринку, і є необхідною умовою вирішення проблем акумуляції інвестиційних ресурсів, трансформації заощаджень в інвестиції та підвищення ефективності їх використання.

На сьогодні економіка України продовжує залишатися стагнаційною щодо структурного розвитку, що не відповідає важливим світовим тенденціям, тому усунення цих недоліків має бути головним пріоритетом економічної політики. Інвестиції та інновації повинні зайняти центральне місце у перспективній державній економічній політиці, що дозволить забезпечити сталий економічний розвиток.

Список використаних джерел:

1. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі / Б.В. Губський. − К.: Наукова думка, 1998. − 390 с.

2. Сіденко В.Р. Глобалізація − європейська інтеграція − економічний розвиток: українська модель : в 2-х т. – Т.1: Глобалізація та економічний розвиток / В.Р. Сиденко − К., 2008.

3. Звіт про прямі іноземні інвестиції в Україну [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.ey.com/Publication/vwLUAssets/Ukraine-FDI-Report-2011-Ukr/$FILE/Ukraine-FDI-Report-2011-Ukr.pdf