К.е.н. Чабаненко Ж.М., Заїкіна К.В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ЗАХОДИ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ В УКРАЇНІ

Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать соціально-економічна динаміка, ефективність залучення в світовий поділ праці, можливості модернізації на цій основі національної економіки.

На сьогодні в Україні вже створено правове поле для здійснення інвестиційної діяльності, ця сфера діяльності регулюється низкою Законів України [1]. Інвестиційний клімат України в цілому може бути сприятливим.

Потенційно Україна може бути однією з перших за обсягами залучення прямих і портфельних іноземних інвестицій. Цьому сприяє її достатній внутрішній ринок, промисловий та сільськогосподарський потенціал, а також вигідність геополітичного розташування України на перехресті торговельних шляхів Європи та Азії. Але на шляху до покращення інвестиційного клімату України є низка перешкод, які стримують поліпшення інвестиційного клімату:

- відсутність в Україні сталої стратегії на державному та регіональному рівнях та відповідної програми дієздатних механізмів забезпечення ринкових прав і свобод інвесторів, низький рівень захисту інвесторів;

- до прийняття Податкового кодексу України існувала недосконала податкова система та були відсутні податкові пільги для стратегічних галузей промисловості.

Незадовільний інвестиційний імідж України, як наслідок відсутності більш-менш вдалих прикладів інвестиційної діяльності [4].

Слід відзначити, що за оцінками Міністерства економіки, загальна потреба в інвестиціях для структурної перебудови економіки України становить від 140 до 200 млрд. дол. США, а щорічна потреба – близько 20 млрд. дол. США. Обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України становить 40-60 млрд. дол. США. За оцінками експертів Всесвітнього банку, для досягнення рівня розвитку США Україні потрібно загалом 4 трлн. дол. США. Отже, фактичні обсяги інвестицій в Україну є мізерними в порівнянні з цими цифрами.

Таким чином, можна зробити висновок, що необхідними завданнями державної політики є якісна ревізія існуючої системи формування та підтримання інвестиційного клімату України, стратегічний аналіз пріоритетів розвитку національної економіки, а також ідентифікація чинників, які обумовлюють неефективність нормативно- правових актів, що приймаються з метою підтримання сприятливого інвестиційного клімату України.

Протягом останніх років Україна успішно реалізувала низку практичних кроків, які сприяли активній інтеграції до світового економічного простору та зростанню інвестиційної привабливості:

- підписано міждержавні угоди про сприяння і взаємний захист інвестицій з понад 70 країнами світу та створено Національне агентство України з іноземних інвестицій та розвитку;

- укладено 60 міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування практично з усіма країнами СНД, Європи, багатьма країнами Азії, Північної та Південної Америки і кількома країнами Африки.

За визначенням вітчизняних економістів, зокрема Сергія Осаволюка, на презентації результатів дослідження на тему «Інвестиційний клімат в Україні: яким його бачить бізнес» проте, що незважаючи на ряд негативних зауважень у 2010 році були ухвалені нормативні акти, які також є надзвичайно важливими для покращення інвестиційного клімату в Україні.

Спираючись на наукові праці вітчизняних економістів, необхідно здійснити низку першочергових заходів для покращення інвестиційного клімату:

- підготувати план дій щодо забезпечення сприятливого інвестиційного клімату у межах проголошених пріоритетів соціально-економічного розвитку, залучити до його розробки та обговорення широке коло експертів, науковців, представників органів державної влади та бізнесу;

- розробити регіональні плани підвищення інвестиційної привабливості областей з урахуванням особливостей їх поточних рейтингів інвестиційної привабливості, забезпечити державний моніторинг їх виконання як одного з критеріїв успішності діяльності місцевих державних адміністрацій;

- поширити реалізацію обласними державними адміністраціями навчальних програм серед бізнесменів з підготовки інвестиційних пропозицій, складання інвестиційних бізнес-планів, юридичного супроводу інвестиційних проектів, управління інвестиційними проектами. Передбачити механізми надання державою послуг щодо підвищення кваліфікації та атестації фахівців у сфері інвестиційної діяльності;

- суттєво розширити спектр заходів конкурентної політики, зокрема – щодо запобігання антиконкурентним діям національних та іноземних інвесторів на українському ринку, удосконалити методики та критерії виявлення проявів недобросовісної конкуренції з урахуванням реалій сучасної української економіки;

- підготувати перелік заходів щодо посилення відповідальності представників органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування за вчинення корупційних та інших дискримінаційних дій щодо інвесторів;

- поширити практику укладання прозорих угод між інвесторами та владою щодо взаємних зобов’язань у сфері конкурентної поведінки бізнесу та конкурентної політики держави на певних ринках на визначений середньо- і довгостроковий період часу [4].

Таким чином, на запропоновані заходи не повинні впливати зміна владних політичних команд, метою яких повинно бути гарантованість захисту ринкових прав і свобод інвестора.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про режим іноземного інвестування» № 93/ 96-ВР від 19.03.96.

2. Абрамович Г.В. Напрями активізації державної політики щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України / Г.В. Абрамович // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. – №1. – С. 16.

3. Інвестиційний клімат в Україні: «яким його бачить бізнес». Жовтень 2011 Міжнародна фінансова корпорація, звіт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ifc.org/ ifcext/uspp.nsf/AttachmentsByTitle/IC+report_2011UA/$FILE/IC_UA.pdf

4. Інвестиційний клімат України: проблеми формування та заходи поліпшення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/Marrch/12.htm