Білій А.І., Мальцев І.С.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВ УЧАСНИЦЬ СНД НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНИ, БІЛОРУСІЇ ТА КАЗАХСТАНУ
В даний час на гігантському світовому ринку інноваційної продукції (світовий супермаркет) виділилися три групи країн – постачальники інноваційній продукції – «європейський блок» – країни Євросоюзу, «блок СНД» – держави – учасники СНД і «азіатський блок» – країни Південно-східної Азії.
В другій половині 90-х рр. уряди майже усіх європейський держав прийняли програми стимулювання інноваційної діяльності, спрямовані, перш за все на поширення інновацій. Наразі ЄС переходить до нової стратегії розвитку і впровадження інновацій, яка передбачає створення єдиного наукового і інноваційного загальноєвропейського простору, підсилення регіональної інноваційної політики.
На відміну від держав ЄС, структура економік держав СНД, яка була утворена ще при СРСР, з переважним зосередженням виробничого потенціалу на початкових стадіях технологічного циклу в наш час не відповідає умовам стійкого розвитку. Деяка макроекономічна стабілізація в розвитку держав Співдружності в кінці 90-х років сприяла активізації діяльності державних органів в цьому напрямі. Зокрема, в таких країнах як Україна, Білорусь, Казахстан, що володіють найбільш великим науково-технічним і виробничим потенціалами на державному рівні було визнано, що інноваційна дорога є стратегічним орієнтиром розвитку їх економік. В цих державах було розроблено і прийнято декілька програмних і нормативних документів, що закріплюють таку дорогу (табл. 1).
Використовуючи досвід західних країн в державах Співдружності широко упроваджується технопарки. В даний час в Україні налічуються 8 технопарків. Деякі з них створені на базах інститутів і науково-технічних концернів (наприклад, це технопарки на базі харківського науково-технічного концерну «Інститут монокристалів», інституту «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка і сенсорна техніка»).
Технопарк на базі інституту електрозварювання ім. Е. О. Патона є одним з потужніших українських технопарків. Його інноваційна продукція користується попитом не тільки в Україні, а й за її межами. Це сучасні машини для контактного зварювання, обладнання для напівавтоматичного зварювання конструкційних матеріалів в різних середовищах, високоефективні вітрові турбіни потужністю 600 кВт з використанням зварних опорних веж, сучасні високопродуктивні зернозбиральні комбайни підвищеної ефективності та багато іншого.
Таблиця 1. Основні документи прийняті в Україні, Білорусі і Казахстані
в області інноваційної діяльності
Україна |
Республіка Білорусь |
Республіка Казахстан |
1. Розпорядження Президента «Питання створення технопарків і інноваційних структур інших типів» (1996 р.). 2. Концепція науково-технічного і інноваційного розвитку (1999 р.). 3. Закон про пріоритетні напрями інноваційній діяльності України (2003 р.). 4. Закон про створення в Україні інноваційної структури на 2009–2013 роки (2009 р.) |
1. Програма розвитку науково-інноваційної діяльності (1996 р.). 2. Концепція і Програма розвитку промислового комплексу РБ на 1998-2015 рр. (1998 р.). 3. Перелік державних науково-технічних програм за рішенням найбільш значимих народногосподарських, екологічних і соціальних проблем по пріоритетних напрями науково-технічній діяльності на 2001-2005 рр. (2001 р.) |
1. Програма інноваційного розвитку Республіки Казахстан (2001 р.). 2. Закон про інноваційну діяльність Республіки Казахстан. (2002 р.). 3. Стратегія індустріально-інноваційного розвитку РК на 2003-2015 рр. (2003 р.) |
Одним з перших масштабних інноваційних установ в Україні можна вважати технопарк «Явори» (Львівська обл.). На території технопарку зареєстровано 83 підприємства. Продукція підприємств технопарку найрізноманітніша: сучасні вікна і двері, металочерепиця, телефони, пакувальні матеріали, продукти харчування, побутові освітлювальні прилади, харчові добавки, дезінфікуючі засоби.
В даний час технопарки по суті є єдиним механізмом реалізації інноваційної політики держави, що діє. Проте їх порядок діяльності потребує вдосконалення. Сьогодні вони функціонують в тепличних умовах, які створюються за рахунок надмірної опіки з боку державних органів.
У Білорусі вперше проект науково-технологічного парку був реалізований в 1993 р.,в м. Могильові. Інший технопарк, що успішно діє, створений на базі Білоруського національного технічного університету. У технопарку активно розробляються і освоюються ресурсозберігаючі і екологічно чисті процеси, устаткування в області металургії, зварки, ливарного виробництва, обробки матеріалів тиском, порошкової металургії, термічної і хімічної дії на метали. Всього, на сьогоднішній день в Республіці Білорусь діють 5 технопарків.
В даний час в Республіці Казахстан діють 15 технопарків В основній своїй масі вони створені як комунальні підприємства при місцевих органах державного управління. Основною метою створення даних структур є спроба завантажити порожні виробничі площі і збільшити зайнятість працездатного населення. Так, наприклад, відповідно до статуту ВАТ «Астана-технопарк» з п'ятнадцяти видів діяльності суспільства лише три відносяться до інноваційної сфери.
Важливим недоліком при формуванні моделі інноваційного розвитку економіки в державах – учасницях СНД є також копіювання досвіду промислово розвинених країн, без врахування національних особливостей і міри завершеності ринкових реформ.
Таким чином, основними інноваційними структурами в державах СНД є технопарки. Технопарки сьогодні об'єднують науково-дослідні, технологічні і виробничі підприємства, забезпечують швидке впровадження результатів науково-дослідних і пошукових робіт, винаходів в промисловість і бізнес.