Волков О.Ф., Джинджоян В.В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ВАЖЕЛІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇНИ

Конкурентоспроможність національної економіки перебуває в центрі уваги багатьох економістів, що пояснюється, в першу чергу, тенденціями в напрямку глобалізації світової економіки, поглибленням фінансово-економічних зв'язків, відкритістю національних економік та їх зближенням. Формування конкурентоспроможної економіки часто згадується серед пріоритетних завдань соціально-економічної політики держави, програмами урядів, іншими документами високого рівня.

Існують різні економічні, соціальні та політичні чинники досягнення конкурентоспроможності національної економіки, моделі її досягнення. Набуття країною конкурентоспроможності нерозривно пов'язане з модернізацією її економіки. Метою стратегічного розвитку країни повинні стати: створення ефективних механізмів використання вітчизняного інноваційного потенціалу, а також залучення сучасних іноземних технологій, які в поєднанні з природними ресурсами, людським і науково-технічним потенціалом здатні підвищити конкурентоспроможність національної економіки.

Відповідальність за стан конкурентоспроможності національної економіки повинна нести держава (уряд). Їй належить головна роль у створенні ефективного конкурентного середовища у сфері виробництва, визначенні змісту та важелів економічної політики, дотримання зобов'язань перед світовими організаціями та країнами-партнерами, а отже, у застосуванні коригувальних механізмів, здатних поглинати негативні чинники внутрішнього та зовнішнього походження і не допустити погіршення соціально-економічних параметрів розвитку країни [1, с. 13-15].

Ефективність економічної політики держави, розподіл важелів впливу значною мірою впливають на міжнародну конкурентоспроможність країни, її позиції на світовому ринку. Серед основних державних інструментів впливу необхідно виділити: важелі бюджетно-податкової (структура перерозподілу бюджетних коштів), грошово-кредитної (яка здатна підвищити рівень життя населення і водночас забезпечити сталий економічний розвиток країни, що веде до завоювання конкурентних позицій країни на світовому ринку) та зовнішньоекономічної політики (регулювання руху капіталів, приплив яких у формі прямих іноземних інвестицій містить вагомий потенціал прискорення процесів модернізації та оновлення національного виробництва, розширює доступ національних виробників до зовнішніх джерел технологічних та організаційних інновацій, сприяє інтеграції країни до технологічних ланцюжків) [2, c. 54, 213]. У довготерміновій перспективі забезпечення конкурентоспроможності національної економіки досягається завдяки активній державній політиці, що передбачає, зокрема, спрямування бюджетних видатків на розвиток інфраструктури та людського капіталу, податкове стимулювання заощаджень й внутрішніх інвестицій, заохочення та підтримку інновацій.

Отже, держава має безліч інструментів, за допомогою яких вона може змінювати рівень конкурентоспроможності не лише національної економіки загалом, а й окремих її пріоритетних галузей. Проте використання окремих інструментів без задіяння інших чи їх узгодження не дасть змоги вирішити різноманітні завдання ефективного економічного регулювання та зростання конкурентоспроможності національної економіки.

Спробуємо проаналізувати залежність зміни конкурентоспроможності країни від зміни ВВП на душу населення (табл. 1).

Таблиця 1. Рейтинг країн за об'ємом ВВП на душу населення

Складено на підставі даних МВФ

Таблиця 2. Рейтинг глобальної конкурентоспроможності країн

Складено на підставі даних Всесвітнього економічного форуму

Аналізуючи дані, представленні в табл. 1 і 2, можна помітити деяку залежність, а саме те, що зі зростанням об'єму ВВП на душу населення, оцінка конкурентоспроможності країни також зростає. Тобто, можна стверджувати про те, що зв'язок між цими показниками доволі чіткий.

Висновок. Між добробутом країни та рівнями її конкурентоспроможності спостерігається тісний статистичний зв'язок. Це свідчить про те, що країни з високим рівнем економічної свободи та конкурентоспроможності демонструють високий економічний потенціал, який впливає на рівень добробуту в країні. Формулювання економічної політики держави вимагає урахування цієї закономірності, особливо якщо головною ціллю політики визначено зростання ВВП країни

Список використаних джерел:

1. Роль держави у довгостроковому економічному зростанні / за ред. Б.Є. Кваснюка. – К.: Ін-т екон. прогноз., 2003. – 424 с.

2. Конкурентна політика держави в умовах трансформації національної політики: монографія / за заг. ред. В.Д. Лагутіна. – К.: Вид-во КНТЕУ, 2008. – 307 с.