Всемірнова В.М.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ВИРОБНИЦТВО БІОПАЛИВА – СТРАТЕГІЧНИЙ НАПРЯМОК ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

Найгостріші проблеми сьогодення у сфері забезпечення національної безпеки взагалі і економічної зокрема є суттєве посилення фінансової безпеки і максимальне поліпшення інвестиційного клімату, досягнення реального економічного зростання, розвитку науково-технічного потенціалу та посилення енергетичної безпеки [1].

Принципово новим стратегічним напрямком розвитку економіки України є перехід до виробництва та споживання альтернативних джерел енергії. Одним з таких практично необмежених джерел енергії є біомаса рослинного походження. При цьому енергія з рослинної сировини може бути отримана не тільки внаслідок простого спалювання, а й шляхом біоконверсії рослинної сировини у зручні для споживання енергоносії – біоетанол та біодизель [3].

Сільськогосподарський сектор має значний потенціал постачання сировини, потрібної для виробництва біоенергії. Частка біомаси в енергопостачанні в Україні становить близько 2,5%. Нині використовується лише близько 0,7 млн. т умовного палива в перерахунку на нафту. Проте за дослідженнями Інституту технічної термодинаміки України встановлено, що біомаса в Україні може задовольняти 9% в обсязі споживання первинної енергії.

За експертними оцінками, потенційні можливості нашої країни дозволяють забезпечити до 2020 року виробництво на рік: біоетанолу – 4 млн. тонн; біодизелю – близько 3 млн. тонн; біогазу – близько 10 млрд. м3; тепла із котелень на біомасі – близько 8 млн. тонн ум. палива [2].

В Україні, виходячи з ґрунтово-кліматичних умов, джерела для біопалива можна розташовувати в такій послідовності: кукурудза, тритикале, пшениця, різні види сорго та проса, соняшник, ріпак, відходи сільського і лісового господарства. Найбільш перспективними культурами для виробництва паливного етанолу в Україні слід вважати сільськогосподарські культури та продукти їх первинної переробки з високим вмістом цукру або крохмалю – кукурудзу, фуражне зерно, цукрове та зернове сорго, цукрові буряки.

Із збільшенням виробництва паливного етанолу збільшується попит на фуражне зерно для його виробництва, зменшуються засівні площі під продовольче зерно, що створює його дефіцит і загалом підвищує вартість зернових. Тому найбільш перспективною сировиною для виробництва біоетанолу є традиційна для України культура – цукровий буряк, а також напівпродукти цукрового виробництва. Виробництва біоетанолу з цукрових буряків не потребує солоду або ферментних препаратів, частка яких в собівартості досягає 5 % [4]. За даними УкрНДІспиртбіопрод, з 1 тонни цукрових буряків можна отримати 80-100 лбіоетанолу, тобто для виробництва 1т біоетанолу потрібно 12,6-15,7 т цукрових буряків [5].

Крім біоетанолу в останні роки для дизельних двигунів стали широко використовувати, особливо в Європі, біологічне дизельне паливо. Це паливо одержують шляхом етерифікації переважно рослинної олії.

Серед олійних культур в Україні найбільші посівні площі займають соняшник, ріпак, соя. Для отримання рослинної олії з подальшою переробкою її на біодизель окремі регіони України також вирощують гірчицю, олійну редьку, рижій, льон, рицину та інші олійні культури.

Порівнюючи фактичну врожайність енергетичних культур в середньому за 2005–2009 роки з 2010 роком можна говорити про позитивну динаміку даного показника. Урожайність сільськогосподарських енергетичних культур на Україні в цілому в 1,2–2 рази нижча від провідних країн ЄС, проте у провідних господарствах нашої держави рівень урожайності знаходиться на рівні європейського, а по деяких культурах навіть перевищує його (табл. 1).

Таблиця 1. Урожайність енергетичних культур в Україні

 та розвинутих країнах ЄС, ц/га*

Статистичні дані отримані з літературного джерела [6].

Підвищити конкурентоспроможність біопалива на ринку можна за рахунок зниження собівартості енергетичної сировини, що використовується для його виробництва. Цього можна досягнути підвищуючи рівень врожайності сільськогосподарських культур до рівня провідних європейських держав шляхом використання високопродуктивних сортів вітчизняної та іноземної селекції, а також впровадження інтенсивної технології їх вирощування.

Впровадження сучасних інноваційних технологій у сфері енергозабезпечення дасть змогу зменшити залежність економіки України від країн-експортерів нафти і газу, що відповідно підвищить її енергетичну й національну безпеку та сприятиме виходу нашої держави на абсолютно новий якісний щабель взаємовідносин з іноземними державами й позиціонувати себе як державу з європейським рівнем економічної та екологічної безпеки. 

Список використаних джерел:

1. Управління інженерною діяльністю виробничих і сервісних підприємств АПК: навч. посіб. / Калетнік Г.М., Войтюк В.Д., Бондар С.М., Скорук О.П. – К.: Хай-Тек Прес, 2010. – 448 с.

2. Мельник Ю.Ф. Панорама аграрного сектора України / за ред. Ю.Ф. Мельник; Міністерство аграрної політики України. – 2008. – С. 28.

3. Олійнічук С.Т. Перспективи виробництва біоетанолу в Україні / С.Т. Олійнічук, Г. Кизюн // FARMER. – 2008. – № 7. – С. 12-14.

4. Українець А.І. Спиртова галузь України на шляху до інноваційного розвитку / А.І. Українець, Л.М. Хомічак, С.Т. Олійнічук // Харчова і переробна промисловість. – 2007. – №12. – С. 16-19.

5. Шиян П.Л. Інноваційні технологій спиртової промисловості. Теорія і практика: монографія / П.Л. Шиян, В.В. Сосницький, С.Т. Олійнічук. – К.: Асканія, 2009. – 424 с.

6. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua