Голей Ю.М.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

РОЗРОБКА СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ

Розвиток сучасних українських підприємств нерозривно пов’язаний зі збільшенням обсягів їх діяльності на міжнародних ринках та якісними змінами умов господарювання. Однак умови господарювання на міжнародних ринках із точки зору різноманіття форм, методів і сили конкурентної боротьби, кількості чинників, які впливають на результати діяльності підприємства, є значно складнішими, ніж на внутрішньому ринку, через що при роботі на міжнародному рівні підприємство стикається з необхідністю створення нового механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю [1].

Міжнародна конкурентоспроможність підприємства – здатність підприємства створювати та реалізовувати продукцію, цінові й нецінові якості якої більш привабливі, ніж в аналогічній продукції конкурентів на зовнішньому ринку. Реалії сьогодення свідчать про те, що існує проблема щодо створення та забезпечення подальшого зростання рівня міжнародної конкурентоспроможності підприємств при виході на зарубіжні ринки. Так, Україна знаходиться на 82-му місці в рейтингу конкурентоспроможності, що розраховується Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ).

Основними проблемами, які перешкоджають успішній реалізації конкурентних переваг є перш за все технологічна відсталість вітчизняних компаній та наявність несприятливого бізнес-клімату в українській державі,а: природно-ресурсний потенціал країни та географічне розташування обумовлює розвиток структури експорту. Таким чином, Україна має вкрай вразливу структуру експорту з його концентрацією у секторах, які характеризуються переважно ціновою конкуренцією. Тому важко завойовані позиції на тих чи інших ринках сировини і напівфабрикатів легко втрачаються, коли конкуренти пропонують кращі цінові умови поставок. Тому експорт продукції у 2008 році з 67 млрд. дол. знизився у 2009 році до 39,7 млрд. дол. [2].

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства означає застосування певного комплексу заходів, спрямованих на протистояння різноманітним факторам впливу та подолання негативних наслідків конкуренції з метою досягнення бажаного рівня конкурентоспроможності на міжнародному ринку. При розробці стратегії конкурентоспроможності на зовнішньому ринку підприємства проходять наступні етапи управління:

- моніторинг конкурентного середовища міжнародного ринку. Даний етап передбачає дослідження основних факторів зовнішнього ринку для визначення можливостей і загроз підприємства, ступеня інтенсивності конкуренції на зовнішньому ринку, рівня «вхідного бар'єру»;

- оцінка конкурентоспроможності підприємства, його продукції та основних конкурентів на зовнішньому ринку; реалізація стратегії управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства;

- оцінка і контроль реалізації визначеної стратегії управління конкурентоспроможністю підприємства на зовнішньому ринку [3].

Проведені дослідження системи управління міжнародною конкурентоспроможністю українських підприємств вказують на існування в ній протиріччя, яке підриває її дієздатність. Таким протиріччям виступає невідповідність діючої організаційної моделі управління конкурентоспроможністю фундаментальним закономірностям системоутворення.

Дисфункціональність наявної системи управління призводить до таких наслідків: пасивна фіксація старіння системи управління і відсутність механізмів її розвитку; функціональна неузгодженість і незбалансованість керуючої та керованої підсистем управління; слабкий рівень інформаційного забезпечення [4].

Cлід визначити заходи стосовно покращення конкурентоспроможності українських підприємств та системи управління, які можна розділити на дві групи: внутрішні та зовнішні.

Внутрішні заходи підприємства повинні розробити та впровадити самостійно, використовуючи лише власні ресурси. Це може бути: фінансування наукових досліджень в достатньому обсязі, модернізація та заміна зношеного обладнання, проведення заходів, необхідних для впровадження системи якості „ISO 2001”, розробка механізму швидкого реагування на будь-які звернення замовників, проведення агресивної політики збуту в розвинених країнах та ін.

Зовнішні заходи без допомоги уряду або міжнародних організацій здійснити неможливо. Вони пов’язані з діями українського уряду як в міжнародних стосунках, так і у внутрішніх економічних відносинах. Внутрішня діяльність українського уряду повинна забезпечити виконання вимог Податкового кодексу України; захисту вітчизняного товаровиробника у антидемпінгових розслідуваннях; збереження стабільного курсу національної валюти; поліпшення бізнес-клімату в країні, дотримання міжнародних економічних стандартів та створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій [2].

Для удосконалення управління конкурентоспроможністю підприємствам слід проводити розрахунки конкурентоспроможності продукції за попередні періоди, планувати значення інтегрального показника на майбутній період [1].

Отже, для вирішення проблем щодо управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства варто рахуватися з основними факторами, які тим чи іншим чином впливають на діяльність підприємства на міжнародних теренах. А саме слід оперативно розв'язувати основні проблеми, що пов'язані з виробництвом продукції та її оновленням, постійно здійснювати моніторинг ринку.

Список використаних джерел:

1. Чернишов Р.Д. Методи вдосконалення управління конкурентоспроможністю продукції: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://poglyad.com/students/item/11631/

2. The Global Competitiveness Report 2010–2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GlobalCompetitivenessReport_2010-11.pdf

3. Управління конкурентоспроможністю підприємства: навч. посіб. / С.М. Клименко, О.С. Дуброва, Д.О. Барабась, Т.В. Омельяненко, А.В. Вакуленко. – К.: КНЕУ, 2006. – 527 с.

4. Пономаренко В. Управління економікою: теорія і практика / В. Пономаренко, Л. Піддубна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua/file/link/110229/file/Ponom-Piddub.pdf