Д.держ.упр. Антонова Л.В.

Чорноморський державний університет імені Петра Могили, Україна

ФОРМУВАННЯ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ РОЗВИТКУ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

В сучасній динамічно змінній економіці прогресивні зміни в реальному секторі визначаються, головним чином, темпом розвитку і нарощування потенціалу промислових підприємств. У зв'язку з цим першочерговою задачею на підприємстві є розробка такої стратегії управління ресурсним потенціалом, яка була б спрямована на формування оптимальної виробничої програми, адаптованої до функціонування в умовах динамічно змінного економічного середовища. Тобто мова йде про необхідність формування пріоритетних напрямів розвитку ресурсного потенціалу підприємства, реалізація яких забезпечить його нарощування і результативне використання в процесі стратегічного розвитку суб'єкта господарювання.

Слід виділити ряд напрямів, реалізація яких вимагає узгодженої взаємодії його суб'єктів і відповідну державну підтримку.

1. Організаційно-фінансовий напрям. Найважливішу роль в нарощуванні інтелектуальних ресурсів підприємства і активізації інноваційного процесу грають не тільки самі суб'єкти, але і розвинені відносини між ними. Задачею таких відносин є розвиток і стимулювання зв'язків між науковими, освітніми установами та промисловими і інноваційними підприємствами. З цією метою в рамках даного напряму необхідно виділити наступні заходи:

- розвиток інноваційних фондів для підтримки наукових досліджень, у тому числі, в сфері удосконалення форм навчання і освітніх програм, розробки механізмів їх найефективнішого функціонування, включаючи розвиток зв'язків науки і практики;

- підтримка і фінансове забезпечення наукових досліджень і експериментальних розробок в пріоритетних напрямах розвитку науки, технологій і техніки з урахуванням світових тенденцій в цій сфері;

- створення організаційних і економічних механізмів для підвищення зростання інновацій, запитаних вітчизняними підприємствами, забезпечення розвитку найважливіших прикладних досліджень і розробок;

- адаптація науково-технічного комплексу до сучасних умов формування постіндустріальної економіки, забезпечення взаємодії державного і приватного капіталу в цілях розвитку науки, технологій і виробництва [1].

2. Науково-освітній напрям. Основною задачею даного напряму є підвищення ефективності освітнього комплексу, включаючи створення нових навчальних технологій, які повинні поєднувати в собі наукові дослідження з учбовим процесом, що забезпечить високий рівень підготовки висококваліфікованих фахівців і нарощування інтелектуальних ресурсів. Синтез науки, освіти і виробництва є необхідною формою навчання в умовах формування постіндустріальної економіки.

При проведенні наукових досліджень пріоритетною є фундаментальна наука, яка, виступаючи як основа наукових знань в цілому, забезпечує довгостроковий перспективний розвиток всіх наукових досліджень і прикладних розробок [2]. Першочергове значення слід приділяти науковим напрямам, що мають досягнення світового рівня і сприяють просуванню наукоємної продукції на світовий ринок і, відповідно, зростанню конкурентоспроможності. До таких областей відноситься електроніка, розробка інформаційних систем і систем зв'язку, створення нових технологій і матеріалів, авіакосмічна промисловість, біотехнології і ін [3].

В рамках даного напряму основною задачею є узгодження інтересів і потреб підприємств з інтересами і потребами системи освіти і суспільства в цілому в підготовці висококваліфікованих фахівців. Для цього необхідне комплексне рішення ряду питань, зокрема:

- фундаменталізація наукового сектору вищої освіти, основною метою якого є підтримка і збереження наукових шкіл, розвиток пріоритетних напрямів в області фундаментальних досліджень і організація його взаємозв'язків з освітою і виробничим сектором;

- участь освітніх установ в удосконаленні процесів навчання, розробці нових освітніх технологій і пов'язанні їх з вимогами підприємств;

- збереження інтелектуального потенціалу провідних наукових інститутів і орієнтація їх наукової діяльності на рішення різних задач на користь виробничого сектору, суб'єктів господарювання і суспільства в цілому;

- посилення державного регулювання і підтримка науково-дослідних і досвідно-конструкторських робіт в конкурентоспроможних областях;

- забезпечення активного розвитку інноваційної діяльності підприємств і організацій, що працюють в області комерціалізації технологій.

3. Науково-практичний напрям. Реалізація даного напряму передбачає розвиток взаємозв'язків освітніх установ з конкретними промисловими підприємствами і суб'єктами господарювання, а також включає питання розвитку зв'язків з регіонами і організацію науково-виробничих комплексів.

 Однією з перспективних форм реалізації даного напряму представляється створення виробничих науково-освітніх комплексів, діяльність яких спрямована на створення і розвиток горизонтальних зв'язків між підприємствами і освітніми установами. В процесі діяльності таких комплексів необхідне використання програм, орієнтованих на рішення задач соціально-економічного і виробничо-технологічного розвитку.

В цілому функціонування комплексу «наука-освіта-виробництво-ринок» і реалізація розглянутих напрямів дозволяє суттєвим чином підвищити рівень не тільки інтелектуальних ресурсів підприємства, але і забезпечує реалізацію інноваційних пріоритетних напрямів розвитку ресурсного потенціалу і його ефективне використання в цілому.

Список використаних джерел:

1. Пяткова Н.П. Особенности формирования ресурсного потенциала промышленного предприятия / Н.П. П’яткова / Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2003. – № 3 (61). – С. 138-143.

2. Урсул А.Д. Путь в ноосферу (концепция выживания и устойчивого развития цивилизации) / А.Д. Урсул. – М.: Луч, 1993. – 224 с.

3. Фонотов А.Г. Ресурсный потенциал: планирование, управление / А.Г. Фонотов. – М.: Экономика, 1985. – 151 с.