Зламанюк Т.В.

Луганський національний університет імені Т. Шевченка, Україна

РОЗРОБКА КОНЦЕПЦІЇ ЕФЕКТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ КОНКУРЕНТОЗДАТНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ

Концепція ефективного менеджменту промислових підприємств має важливе значення для розвитку теоретичних основ практики управління в Україні, а також прикладне значення для розробки певного орієнтира, моделі майбутнього в проведених реформах і розвитку економіки.

Головним завданням ефективного менеджменту є досягнення й утримання конкурентоздатності підприємства в умовах зміни зовнішнього і внутрішнього середовища.

Для одержання організацією максимально високих результатів необхідно найбільш повно реалізувати її ринкові можливості та забезпечити максимально високий рівень внутрішньої конкурентоздатності. Конкурентоздатність підприємства залежить від його вміння вчасно розпізнавати релевантні зміни в конкурентному середовищі та розвивати свої ресурси так, щоб адекватно відповідати на ці зміни [4].

У тому випадку, коли робота з вивчення споживчого попиту, розробки й впровадження на ринку нових видів продукції, проведення рекламних кампаній організована некомпетентно і безграмотно, рівень внутрішньої конкурентоздатності організації аж ніяк не застраховує її від низьких результатів і навіть банкрутства. Однак усі зусилля менеджменту в справі підвищення зовнішньої та внутрішньої конкурентоздатності організації можуть не забезпечити високого рівня загальної конкурентоздатності, якщо відбулися глибокі кризові явища в макрооточенні підприємства, що впливають на зниження рівня зовнішньої конкурентоздатності організації.

Для досягнення поставлених цілей і завдань необхідно на основі аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища виявляти або створювати потенціал успіху та забезпечувати його трансформацію у фактори успіху, що виступає прерогативою ефективного (конкурентоздатного) менеджменту, а не стратегічного менеджменту.

Стратегічний та ефективний менеджмент не є ідентичними чи такими, що перебувають у конфлікті, вони є взаємодоповнюючими механізмами управління. Хоч обидва і передбачають необхідність зосередити увагу на клієнтах, проте мають також важливі відмінності один від одного. Найбільш важливим для розуміння нашої концепції виступає слово “конкурентоздатність” як головний цільовий пріоритет у рамках ефективного менеджменту. Згідно з цим, ефективний менеджмент має забезпечувати конкурентоздатність підприємства, а стратегічний менеджмент – виконання функцій планування, реагуючи на зовнішні зміни суб’єкта господарювання. Кожен механізм виконує своє завдання. Стратегічний менеджмент має використовуватися в процесі ефективного менеджменту як доповнюючий механізм для забезпечення внутрішньої та зовнішньої конкурентоздатності підприємства [1].

Специфіка управління в умовах конкуренції полягає в організації власного потенціалу з чіткою орієнтацією на ринкову ситуацію. Але внаслідок невизначеності та непередбачуваності сучасної ринкової обстановки вирішення цього завдання є дуже проблематичним. Причина цього полягає в тому, що відсутні припущення про вірогідність розвитку, майбутніх подій, зв’язків, взаємодій, а виявлений потенціал варто перевіряти зважаючи на майбутнє, при цьому по змозі необхідно ідентифікувати й розвивати новий потенціал успіху, який дав би змогу використовувати ринкові шанси в довгостроковій перспективі. Для забезпечення конкурентоздатності підприємства повинні активно створювати навколо себе таке середовище, якому вони відповідають максимальною мірою, тобто їх внутрішній потенціал має набути максимального виразу і затребування в зовнішньому оточенні.

Для досягнення конкурентоздатності господарських суб’єктів має бути наявним управлінський вплив. Тому з виявленням і створенням потенціалу успіху підприємства повинен відбуватися розвиток потенціалу успіху менеджменту [2]. Насамперед потенціал розвитку менеджменту визначається величиною і структурою ресурсів, можливостями їх використання і віддачею. Менеджменту як управлінню необхідні такі види ресурсів: людські (менеджери), матеріальні ресурси (в основному – комп’ютерна техніка), інформаційні та фінансово-економічні ресурси. До того ж непоправним ресурсом менеджменту виступає час, тому в процесі менеджменту проблема економії часу є актуальною. Слід зазначити, що не самі ресурси, а їх рух характеризує потенціал розвитку менеджменту. Однак цей потенціал розвитку, як і потенціал успіху підприємства, важливо реалізувати відповідно до потреб об’єкта управління і змін зовнішнього середовища. Це, у свою чергу, відповідно до думки Є.М. Короткова, є концепцією управління, орієнтованого на розвиток. Названий автор стверджує: “Поняття потенціалу розвитку управління має дві сторони: з одного боку, це характеристики ресурсів і можливості їх використання, з іншого боку – це концепція управління, що прийнята у фірмі й орієнтує на інновації і розвиток...”. Отже, якщо концепція управління підприємством націлена на забезпечення конкурентоздатності даного господарського суб’єкта, то конкурентоздатність менеджменту буде визначатися конкурентоздатністю підприємства. Іншими словами, успішна реалізація потенціалу управління буде виражатися в конкурентоздатності об’єкта управління [3].

Список використаних джерел:

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия: пер. с англ. / И. Ансофф, Э. Дж. Макдоннелл. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 416 с.

2. Вітлінський В.В. Ризик у менеджменті / В.В. Вітлінський, С.І. Наконечний. – К.: Борисфен-М, 1996. – 336 с.

3. Коротков Э.М. Концепция менеджмента / Э.М. Коротков. – М.: ДсКа, 1997. – 301 с.

4. Митерс Т., Уотермен Р. В поисках эффективного управления / Т. Митерс, Р. Уотермен. – М.: Прогресс, 1991. – 256 с.