К.е.н. Козик В.В., Паук О.Є., Мирощенко Н.Ю.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

СУЧАСНИЙ СТАН РЕАЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВАМИ СТРАТЕГІЙ ІНВЕСТУВАННЯ

З метою ідентифікації сучасного стану реалізації промисловими підприємствами стратегій інвестування у 2012 р. було проведене експертне дослідження, яке охопило період 5 років (2007-2011 рр.). Дослідження проводилось у середовищі керівників різного рівня управління промисловими підприємствами. З метою зниження суб’єктивізму дослідження потенційні експерти підбирались за низкою критеріїв, які, як очікувалось, мали забезпечити адекватність експертних позицій. За результатами експертного дослідження виявилось, що у 2007 р. у середньому по кожному підприємству відносна частка кожної із стратегій інвестування становила 14,28 %. Попри це, у загальній кількості реалізовуваних усіма підприємствами стратегій найбільшою є відносна частка стратегій інвестування у розробку і реалізацію проектів створення інноваційних продуктів і технологій (28,21%), а також стратегій інвестування у модернізацію і реконструкцію підприємства, розширення виробничих потужностей (22,77%). У свою чергу, середня відносна частка стратегій інвестування в об’єкти, які мають мистецьку цінність виявилась найменшою – 2,38%.

Загалом дослідження показали, що більшість промислових підприємств у 2007 р. реалізовували стратегії інвестування, які передбачали розширення і якісне оновлення виробництва, що супроводжувалось оновлення основних виробничих фондів, освоєнням нових технологій, налагодженням виробництва нової для підприємства продукції. За результатами експертних досліджень виявлено, що підприємства, які реалізовували ці стратегії є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Вони виступали у якості імпортерів сировини, матеріалів, обладнання, технологічної документації тощо, а також були експортерами напівфабрикатів і готової продукції. Саме цей факт пов’язаний з тим, що в середньому 16,6% реалізовуваних промисловими підприємствами стратегій припадало на стратегії інвестування у валюту і валютні цінності. Досліджувані організації отримували валютну виручку, володіли валютними депозитами, мали валютні зобов’язання за зовнішньоекономічними контрактами, що означало наявність валютних ризиків за відкритими валютними позиціями, які необхідно страхувати. У зв’язку з цим підприємства реалізовують зазначені стратегії.

У 2011 р. відносні частки окремих об’єктів інвестування, стосовно яких підприємства розробляли і реалізовували стратегії інвестування суттєво зросли. Це стосується таких об’єктів як розробка і реалізація проектів створення інноваційних продуктів і технологій, модернізація і реконструкція підприємства, розширення виробничих потужностей. Їхні відносні частки практично зрівнялись і становили в сумі близько 50%. Майже рівними стали також відносні частки таких об’єктів інвестування як похідні і цінні папери (13,33%), а також валюта і валютні цінності (13,94%). Відносні частки інших об’єктів інвестування у 2010 р. у порівнянні із 2007 р. знизились. Ідентифіковані зміни у 2011 р. відбулись у зв’язку із активізуванням фінансових ринків після кризи 2007–2008 рр. Використовуючи послуги фінансових посередників підприємства використали додаткові можливості для отримання прибутку від неосновної, фінансової діяльності. Крім того, доцільно відзначити, що під впливом фінансово-економічної кризи 2007-2008 рр., яка привела до зменшення обсягу збуту готової продукції, передусім на іноземних ринках промислові підприємства змушені були більше уваги приділяти інноваціям, а саме пошуку шляхів здешевлення продукції, підвищення її якості, розширення меж її застосування тощо.

За результатами обробки експертної інформації виявлено, що у продовж 2007-2011 рр. промислові підприємства здійснювали інвестиційні вкладення як на основі певних стратегій, так і стихійно, тобто за результатами оперативного прийняття рішень. Станом на 2007 р. найвищий рівень стратегічного планування інвестиційної діяльності був у таких підприємств, як ВАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал», ВАТ «Харцизький трубний завод», ВАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод». На цих підприємствах стратегії інвестування реалізовувались у середньому для 5 об’єктів інвестування із семи можливих. Попри це дослідження дозволило виявити також підприємства, які здійснювали інвестиції без будь-яких стратегій. Такі організації, як ВАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування», ВАТ «Київський вітамінний завод» і ВАТ «Вовчанський агрегатний завод» приймали рішення про здійснення інвестицій стихійно на основі ситуаційного підходу.

Загалом у 2007 р. найбільше інвестиційних стратегій було сформовано стосовно вкладення коштів у похідні і цінні папери, розробку і реалізацію проектів створення інноваційних продуктів і технологій, а також модернізацію і реконструкцію підприємств, розширення їхніх виробничих потужностей. Найменша кількість інвестиційних стратегій була сформована для інвестування у об’єкти, які мають мистецьку цінність. Стратегії інвестування у ці об’єкти реалізовувались лише на двох підприємствах – ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» і ВАТ «Корестенський завод залізобетонних шпал».

У 2011 р. відбулись суттєві зміни щодо вкладення підприємствами коштів на основі інвестиційних стратегій. Ці зміни полягали у наступному: по-перше, у 2011 р., на відміну від 2007 р., із вісімнадцяти досліджуваних підприємств усі формували і реалізовували певні інвестиційні стратегії; по-друге, ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» виявився організацією, інвестиційні стратегії якої охопили усі без винятку об’єкти інвестування; по-третє, у 2011 р. суттєво збільшилась і зрівнялась кількість підприємств, які здійснювали вкладення коштів на основі реалізації інвестиційних стратегій у такі об’єкти, які похідні і цінні папери, нерухомість і земля, розробка і реалізація проектів створення інноваційних продуктів і технологій, модернізація і реконструкція підприємств, розширення їхніх виробничих потужностей.

Збір та обробка експертної інформації дозволила дійти висновку, що вкладення промисловими підприємствами коштів у об’єкти, які мають мистецьку цінність у всіх без винятку виявлених випадках здійснювалась за участю фінансових посередників, які обслуговують ці підприємства. На договірних засадах, за дорученням промислових підприємств такі компанії, як Astrum investment management, ВАТ «Українська фінансова група», Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «КІНТО Капітал», Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-4», ВАТ «СТС-Інвестиційна фінансова група», ВАТ «Сучасні кредитні технології», ЗАТ «Лінкс-цінні папери» тощо виконують фінансові операції і отримують винагороду за фінансове посередництво. Найчастіше ці компанії є і розробниками інвестиційних стратегій вкладення коштів у об’єкти, які мають мистецьку цінність. Фінансові організації, які обслуговують промислові підприємства часто беруть участь у формуванні і реалізації стратегій вкладення коштів і в інші об’єкти, зокрема у похідні і цінні папери, а також у валюту і валютні цінності. Найбільш популярними серед промислових підприємств для формування і реалізації цих стратегій є такі організації, як Astrum investment management, Dragon Capital, ВАТ «Правекс-Банк», ВАТ «Укрексімбанк» тощо.

Таким чином, незважаючи на те, що похідні і цінні папери, валюта і валютні цінності, а також витвори мистецтва не є об’єктами інвестування характерними для промислових підприємств, оскільки не пов’язані із основною діяльністю організацій, проте кошти в них вкладаються для диверсифікації інвестиційних портфелів, збалансування їхньої доходності і ризиковості. Формування і реалізація стратегій інвестування у ці об’єкти відбувається на засадах аутсорсингу, а саме шляхом використання послуг професійних учасників фінансових ринків. Реалізація стратегій інвестування у всі інші об’єкти безпосередньо пов’язана із основною діяльністю підприємств. Їхня прибутковість у продовж досліджуваного періоду виявилась не надто високою. Попри це реалізація цих стратегій є позитивним явищем, яке вказує на покращання якісного складу основних виробничих фондів, підвищення рівня кваліфікації персоналу, збільшення перспектив реалізації продукції підприємств на іноземних ринках.

Список використаних джерел:

1. Бодюк А.В. Методологічні й практичні аспекти статистики інноваційно-технічної діяльності / А.В. Бодюк // Статистика України. – 2000. – №3. – С. 45-48.

2. Князь С.В. Методологія наукових досліджень та методика викладання менеджменту зовнішньоекономічної діяльності / С.В. Князь, В.Н. Гладунський, Я.Я. Пушак, М.О. Мельник. – Львів, 2003. – 172 с.

3. Лапач С.Н. Статистика в науке и бизнесе / С.Н. Лапач, А.В. Чубенко, П.Н. Бабич. – К.: МОРИОН, 2002. – 640 с.

4. Фещур Р.В. Статистика / Р.В. Фещур, А.Ф. Барвінський, В.П. Кічор. – К.: Інтелект-захід, 2006. – 256 с.