Самойленко А.О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ТУРИЗМ – ЯК ФОРМА МІЖНАРОДНОГО РУХУ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ

Міжнародний рух людських ресурсів – це процес територіального переміщення людей між державними кордонами. За структурою міжнародний рух людських ресурсів можна поділити на міграцію, туризм і транзитно-професійну діяльність працівників [1].

Першочергово зазначимо, що на сьогодні існує велика кількість підходів до визначення терміну «туризм». Так дане поняття характеризують і як вид економічної діяльності, і як сферу активності людей, і як форму спілкування. На мою ж думку, туризм – це інтегральне явище, що відображає тимчасовий виїзд людей з місця постійного проживання з метою задоволення власних культурних, пізнавальних, оздоровчих, професійних та інших потреб шляхом використання природних, історико-культурних надбань та інфраструктурних умов регіону.

Активний розвиток туристичної галузі позитивно впливає на еволюцію інших галузей економіки, передусім, транспорту, торгівлі, зв’язку, будівництва, сільського господарства тощо. Туризм сприяє підвищенню зайнятості населення, розвитку ринкових відносин, міжнародному співробітництву, залученню громадян до пізнання багатої природної та історико-культурної спадщини, збереженню екологічної рівноваги.

Туризм є однією з найбільш динамічних та перспективних галузей світової економіки. Його частка становить близько 12% світового валового внутрішнього продукту, 7% загального обсягу інвестицій, 11% світових споживчих витрат, 5% усіх податкових надходжень і третину світової торгівлі послугами. За прогнозами експертів ВТО (рис. 1), число поїздок у світі до 2020 року досягне 1,6 мільярда туристських прибутків, з яких 717млн. припаде на Європу [2], включаючи країни СНД, а отже і Україну, де туризм, як очікується розвиватиметься випереджаючими темпами в порівнянні з європейським регіоном в цілому.

Таблиця 1. Динаміка прогнозів щодо показників туризму в світі

* Прогнозні періоди.

Розраховано за даними Всесвітньої туристичної організації [2].

Особливістю туризму є його багатофункціональність. Він активно впливає на життя людей, організацію їх праці й відпочинок, а відтак на економічний та соціальний розвиток суспільства. Основними функціями туризму є: економічна, соціальна, оздоровча або рекреаційна, виховна, соціокультурна, політична та екологічна. Ці функції проявляються як на рівні окремої особистості, так і на рівні суспільства в цілому.

Особливо слід визначити економічну функцію, завдяки якій туризм виділився в окрему галузь господарства, що приносить високі прибутки, активно сприяє економічному розвитку суспільства, підвищенню якості життя його членів.

Існують зовнішні та внутрішні фактори розвитку туризму. До зовнішніх факторів розвитку туризму можна віднести географічне положення регіону, політичні відносини між країнами, міжнародний розподіл праці, рівень цін на міжнародному ринку та в різних країнах, співвідношення валют тощо. Визначальними є внутрішні фактори розвитку туризму. Серед них – природно-географічні особливості й кліматичні умови країни; економічна ситуація та внутрішня політика країни, політична стабільність; суспільний лад, рівень розвитку продуктивних сил, структура і рівень добробуту населення.

Отже, на сучасному етапі розвитку економічних систем, туризм як фактор міжнародного руху людських ресурсів сприяє активному створенню нових робочих місць, є джерелом поповнення бюджету та припливу валютних надходжень. Крім того, стимулює розвиток багатьох галузей економіки таких як будівництво, транспорт, сільське господарство, культура, мистецтво тощо, які прямо чи опосередковано пов’язані з туристичною індустрією.

Список використаних джерел:

1. Сардак С.Е. Інтелектуалізація міжнародного руху людських ресурсів як провідний засіб вирішення глобальних проблем і викликів економічного розвитку / С.Е. Сардак // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ: зб. наук. праць. – 2010. – №4. – С. 6–10.

2. Офіційний сайт Всесвітньої туристичної організації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unwto.org