К.е.н. Смерічевська С.В., Ібрагімхалілова Т.В.

Донецька академія автомобільного транспорту, Україна

КАДРОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНОГО КЛАСТЕРУ ДОНЕЦЬКОГО РЕГІОНУ

Враховуючі географічне та геополітичне положення Донецького регіону, особливої актуальності з метою забезпечення конкурентоспроможності економіки даного регіону набуває визначення наявного потенціалу для формування та розвитку транспортно-логістичного кластеру регіону інноваційного типу.

Найважливішим ресурсом інноваційної діяльності завжди були і є висококваліфіковані наукові кадри. Донецька область посідає 4-е місце в Україні по чисельності працівників наукових організацій (після м.Києва, Харківської та Дніпропетровської областей). Але, нажаль, в динаміці спостерігається істотне зменшення даного показника: так, протягом 12-ти років кількість науковців зменшилась більш ніж вдвічі і на сьогодні по даним статистики складає 7527 осіб за винятком сумісників – 3216 (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка чисельності науковців в Донецькій області, осіб [1]

Разом з тим, кількість наукових робітників, які мають науковий ступінь кандидата або доктора наук, має тенденцію до зростання.

Основні установи, що займаються розвитком та впровадженням нанотехнологій в регіоні – це Донецький фізико-технічний інститут ім. О.О. Галкіна НАН України, Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет, ДУ «НТЦ «Реактивелектрон» НАН України.

Для формування та розвитку транспортно-логістичного кластеру особливої актуальності набуває підготовка фахівців за освітніми направленнями, за якими вже відбувається підготовки студентів в провідних ВНЗ регіону (табл. 1).

Підбор персоналу для відповідних структур ТЛК можливий наступними шляхами:

- індивідуальний (за рекомендаціями, через особисті знайомства, за направленнями ВНЗ);

- через кадрові агентства;

- за оголошеннями (через засоби масової інформації та рекламу підприємства).

Таблиця 1. Освітні програми, необхідні для створення кластеру

Нові тенденції розвитку професійної освіти вимагають розробки більш досконалих способів регулювання ринку освітніх послуг. Існуюча структура і якість професійної освіти суперечать завданням соціального та економічного розвитку як окремих регіонів, так і країни в цілому.

Кластерне навчання є порівняно новим напрямком у професійній педагогіці, його впровадження в процес підготовки вимагає визначення педагогічних умов і експериментальної перевірки ефективності формування компетентного фахівця. Роль ВНЗ в кластері зводиться до того, щоб виробляти інноваційний товар. Науково-дослідні інститути та виробничі установи області стають базою практик і отримують можливість брати участь у формуванні фахівця на власній науково-навчальній базі, у відповідності зі своїми потребами і перспективами розвитку.

У кластері всі суб'єкти участі регулюють багаторівневу систему підготовки спеціалістів необхідної кваліфікації. Роботодавець визначає, чому вчити, навчальні заклади – як вчити, а професійна освіта розглядається як процес, в основі якого лежить його інтеграція з виробництвом. При цьому і час, який витрачається на підготовку затребуваного фахівця, і період його профадаптаціі скорочуються.

В області вищої освіти найбільш актуальними інноваціями в умовах кластеризації економіки, на нашу думку, є наступні:

1. Переорієнтація цілей вищої професійної освіти на здобуття освіти, орієнтованої на розвиток особистості, її здатності до науково-технічної та інноваційної діяльності на основі соціального замовлення.

2. Конструювання навчального процесу як системи, яка сприяє саморозвитку особистості.

3. Інтеграція знань, придбаних в ході вивчення суміжних дисциплін і створення передумови для проблемно-модульного вивчення ряду дисциплін.

4. Проведення на факультетах та кафедрах інноваційної та експериментальної роботи.

5. Переміщення акценту з процесу викладання на процес навчання самих студентів, освоєння ними досвіду самоосвіти під керівництвом викладача на основі збільшення позааудиторної самостійної роботи за рахунок скорочення аудиторного навантаження, зведення останнього до розумного мінімуму.

6. Забезпечення навчального процесу матеріально-технічними засобами на рівні сучасного соціокультурного розвитку суспільства.

Список використаних джерел:

1. Статистичний щорічник України за 2001-2011 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file