К.е.н. Смоленюк П.С., Мица Н.В.

Хмельницький економічний університет, Україна

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ЯК НЕОБХІДНА ПЕРЕДУМОВА ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ

Важливою складовою національної безпеки є енергетична незалежність. Невідповідність між наявністю власних енергоносіїв та потребою в них, вичерпність паливно-енергетичних ресурсів, загострення екологічних проблем зумовлених видобутком, транспортуванням, переробкою та споживанням енергоресурсів окреслюють тенденцію до загострення енергетичних питань в світі загалом та Україні зокрема.

Україна є енергодефіцитною державою, яка сьогодні лише частково задовольняє потреби в паливі та енергії за рахунок власних ресурсів, що негативно впливає на її енергетичну безпеку. Енергоспоживання завжди буде мати тенденцію до зростання. Введення нових генеруючих потужностей, зазвичай, лімітується наявністю коштів на їх будівництво. Без раціонального використання енергії дану проблему вирішити неможливо. Енергозберігаючі технології не мають альтернативи, а їх впровадження є необхідною передумовою вирішення економічних, виробничих та соціальних задач [1].

Якщо порівнювати енергомісткість ВВП країн світу (табл. 1), то Україна вирізняється одним з найвищих показників.

Таблиця 1. Енергомісткість ВВП країн світу в 2008 р. [2]

Висока енергомісткість ВВП України зумовлена структурними дисбалансами національного виробництва, адже в структурі промислового виробництва переважають енергоємні види економічної діяльності: машинобудування, хімічна промисловість. Україна експортує сировину та напівфабрикати, а імпортує переважно готову продукцію, втрачаючи при цьому природну непоновлювану ренту і фінансуючи за рахунок власних природних ресурсів економічне зростання інших країн.

Характерною особливістю вітчизняної енергетики є низький рівень використання потенціалу альтернативних видів палива та альтернативних джерел енергії. Згідно даних Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження Україна має значний технічно-досяжний потенціал вироблення енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, який становить 98 млн. т.у.п. (табл. 2).

Таблиця 2. Технічно-досяжний потенціал вироблення енергоносіїв

з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива в Україні [3]

Виходячи з того, що Україна у 2010 р. спожила 168,7 млн. т.у.п, то за рахунок відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива могла б задовольнити потреби в енергії на 58% і повністю відмовитись від імпорту паливно-енергетичних ресурсів, натомість частка відновлювальних джерел енергії в загальній структурі споживання первинних енергоносіїв у 2010 р. становили менше 0,05% [4].

Обсяг використання поновлюваних та нетрадиційних джерел енергії в світі постійно зростає, значні кошти витрачаються на розробку нових технологій і технічних засобів їх застосування. Цьому сприяє екологічна чистота використання геотермальних, сонячних, вітрових, припливних та інших електростанцій в порівнянні з тепловими. Сьогодні розвинені країни світу використовують в середньому майже 7,8 % поновлюваної енергії (з яких 6,5 % – гідроенергія, і 1,3 % – альтернативні та відновлювані джерела), а в окремих країнах більше: так, в Бразилії – 38,4 %, Швеції – 38,3 %, Фінляндії – 18,6 %. На жаль, сьогодні в Україні в загальному балансі енергоспоживання альтернативні джерела енергії становлять менше 0,05 %, гідроенергія – 2,5 % [4].

Проблема неузгодженості внутрішнього споживання паливно-енергетичних ресурсів має гостро негативні економічні та соціальні наслідки, які обмежують потенціал підвищення якості життя українських громадян. Це виявляється в наступному:

- конкурентоспроможність вітчизняної продукції, яка здебільшого є енергомісткою, досягається лише за рахунок значного зниження витрат на оплату праці;

- поступово руйнується інфраструктура паливно-енергетичного комплексу та комунальних підприємств водо- й теплопостачання;

- високі ціни та низька якість послуг підприємств паливно-енергетичного комплексу та комунальних підприємств водо- й теплопостачання.

Проблеми енергозбереження та енергоефективності стають наріжним каменем для вітчизняної економіки.

Досвід високорозвинених країн свідчить, що стійкий економічний розвиток може бути досягнутий без суттєвого збільшення обсягів споживання енергії, але в такому випадку політика енергоефективності та енергозбереження повинні стати ключовим фактором економічного розвитку та конкурентоспроможності економіки країни. Сьогодні, в умовах загострення конкуренції за світові паливно-енергетичні ресурси, енергозбереження та енергоефективність економіки стають обов’язковим інструментом отримання довгострокових конкурентних переваг країни на світовій арені та зростання добробуту населення завдяки зменшенню енергомісткості ВВП, послабленню енергозалежності та зниженню негативного техногенного впливу на довкілля.

У світових рейтингах енергоефективності економіка України, зазвичай, перебуває в кінці списків. Політика підвищення енергоефективності та енергозбереження, що проводиться в Україні, не здійснює помітних впливів на ефективність споживання паливно-енергетичних ресурсів в країні, тому актуальним стає запозичення досвіду країн, які досягли помітних успіхів в даному напрямку.

Підвищення енергоефективності національної економіки сприятиме підвищення іміджу та конкурентоспроможності України на світовій арені.

Список використаних джерел:

1. Сбродов Г.П. Режисное взаимодействие электроэнергетической системы с потребителями электроэнергии / Г.П. Сбродов // Изв. Вузов. Серия Экономика. – 1992. – № 4. – С. 3-14.

2. World Energy Outlook 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.worldenergyoutlook.org. – 17.05.2011.

3. Офіційна інтернет-сторінка Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// http://naer.gov.ua/potencial-2. – 17.05. 2011.

4. BP Statistical Review of World Energy. Yune 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bp.com/statisticalreview. – 17.05.2011.