Цихмістро С.І.

Донецький інститут залізничного транспорту, Україна

ПРОБЛЕМИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ІНФОРМАЦІЙНИХ РИНКІВ В ГЛОБАЛЬНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ

Найважливішою характеристикою сучасного інформаційного ринку є конкурентоспроможність, рівень якої розрізняється для різних типів ринкових структур.

В економічній літературі конкурентоспроможності дається визначення, як складної економічної категорії, яка може розглядатися на декількох рівнях (конкурентоспроможність товару або послуги; конкурентоспроможність виробника товару або послуги; галузева конкурентоспроможність; конкурентоспроможність країн). Між усіма цими рівнями існує тісна внутрішня і зовнішня залежність.

Конкурентоспроможність інформаційного ринку, можна визначити через поняття конкурентоспроможності інформаційного продукту (послуги) – комплекс споживчих, цінових і якісних характеристик інформаційного продукту (послуги), що визначають його успіх як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Конкурентоспроможність товару (послуги) можна визначити тільки в порівнянні з аналогічними товарами (послугами).

Світовий інформаційний ринок по своїй суті не є традиційним ринком товарів і послуг. Це обумовлене тим, що йому – з політичних, ідеологічних, культурно-світоглядних причин стратегічного характеру – не властивий класичний міжнародний поділ праці на основі спеціалізація і кооперування суб'єктів світових економічних (інформаційних) відносин. У зв'язку з цим на інформаційному ринку не завжди діє класична формула економічної конкуренції, за якою, на ринку виграє той, хто надає затребувану продукцію, найвищої якості та за найнижчою вартістю реалізації [1].

Це означає, що конкурентоспроможність в інформаційній сфері (інформаційна конкурентоспроможність) пов'язана з національною конкурентоспроможністю в цілому та визначається нею.

Новими ключовими факторами, що безпосередньо впливають на конкурентоспроможність в інформаційному просторі держав в цілому і професійних учасників інформаційного ринку зокрема, в сучасних умовах прискореної глобалізації та формування інформаційного суспільства є:

- збільшення кількості доступної інформації, що перевищує всі межі і біологічні можливості осмислення людиною. Це визначає тенденції фрагментації інформаційного масиву, максимально можливого спрощення та деталізації інформації з метою, з одного боку, охоплення найширших мас, а з іншого – створення для людей можливості швидко і ефективно сортування інформаційних потоків, тобто продуктивної реалізації права особистості на свідомий вибір;

- розширення необмеженого доступу мас до будь-якої інформації за допомогою транскордонних інформаційних потоків, здешевлення інформаційно-телекомунікаційних технологій і послуг, все більш досконалі канали зв’язку для миттєвої і якісної передачі інформації;

- поступова сегментація внутрішнього (національного) інформаційного простору на дві паралельно існуючі частини – масову (доступно виключно місцеве аналогове і, іноді, кабельне телебачення; локальні друковані ЗМІ) та елітну (глобальне супутникове телебачення, інформаційні агентства, друковані видання). Вже зараз у всіх без винятку країнах світу очевидно наявність у суспільстві двох принципово різних світоглядів і моделей поведінки – масового та елітарного;

- зміна змістовної частини інформації (контенту) в зручний для сприйняття масами формат розважального шоу, в тому числі новинного, політичного, соціального, культурного. У той же час посилюється інтелектуальний заряд контенту розважального формату (гумор, ток-шоу, пізнавальні програми), який має тенденцію політизуватися;

- закріплення англо-американського (англосаксонського) формату в якості базового і домінуючого формату глобального та національного інформаційного простору як в сенсі мови, мислення і стереотипів, так і регламентації, механізмів та інструментів, які використовуються.

Ці фактори визначають появу нових загроз і викликів, а також обумовлюють загострення конкуренції на всіх рівнях глобального інформаційного простору. У цьому зв'язку необхідно звернути увагу на наступні моменти:

- виникнення тенденції універсалізації культури, світогляду, соціальної психології, стереотипів, що створює сприятливі умови для формування глобального суспільства споживання;

- розвиток ідеології мультикультуралізму і різноманіття, яка стирає кордони принципів національної ідентичності;

- послаблення можливостей основних суб'єктів інформаційного простору з контролю і регулювання інформаційного ринку;

- залучення провідних «світових гравців» в агресивну інформаційно-пропагандистську діяльність у регіональному і глобальному інформаційному просторі з метою просування власних інтересів;

- активне впровадження на інформаційний ринок глобальних транснаціональних компаній (галузевих, в тому числі енергетичних, і синдикативних) шляхом замовлення та фінансування окремих проектів і програм, створення власних інформаційних підрозділів, встановлення контролю за діючими професійними учасниками інформаційного ринку з метою впливу на уряди та міжнародні структури у власних інтересах.

У цих умовах інформаційний простір України може стикатися з погрозами втрати інформаційного суверенітету, що може означати пряму загрозу державності та незалежності, або розвиток до такого ступеня (законодавчо, матеріально-технічно, технологічно, змістовно), що створить імунітет до зовнішніх ризикових чинників і навіть запропонує світові свій конкурентоспроможний продукт. Третього (створення жорстких штучних бар'єрів на кшталт «залізної завіси») в сучасних умовах глобалізації не дано.

У даний час суб'єкти інформаційного ринку, в першу чергу ЗМІ, концентрують свою увагу і ведуть взаємну конкурентну боротьбу на різних територіальних рівнях (умовно – «ешелонах»): локальний ринок; регіональний внутрішній ринок; загальнонаціональний ринок; регіональний зовнішній ринок; континентальний ринок; глобальний ринок. Як показує сучасна світова практика, найбільш гостра конкуренція відбувається на двох «ешелонах» інформаційного ринку – на локальному і глобальному ринках [2].

Тому для захисту інформаційних ринків України від хаотичного розвитку та впливу процесів глобалізації необхідне створення концепції або програми розвитку конкурентоспроможності інформаційного простору України. Така концепція дозволить створити умови для якісного розвитку інформаційного ринку України та підвищити конкурентоспроможність вітчизняного інформаційного простору та професійних учасників на національному та глобальному інформаційних ринках. Формування розвиненого і конкурентоспроможного інформаційного простору країни стане стратегічним умовою для зміцнення і подальшого розвитку справді незалежної, правової, демократичної і соціальної держави – ​​України.

Список використаних джерел:

1. Указ Президента Республики Казахстан от 18 августа 2006 года № 163 «Концепция развития конкурентоспособности информационного пространства Республики Казахстан на 2006-2009 годы».

2. Белый М.Е. Механизм обеспечения конкурентоспособности Интернет-СМИ / М.Е. Белый // Вестник ОГУ. – 2009. – №8 (102).– С. 21-24.